Кілька десятиліть про колишнє Єврейське кладовище, розташоване в Комсомольському парку по вулиці Академіка Павлова у Харкові, місцеві жителі говорили лише пошепки. Старожили цієї місцини подейкували, що поруч з їхніми будинками міститься велика могила, яка у 30-i роки стала останнiм прихистком для кількох тисяч харків’ян, розстріляних у внутрішній в’язниці управління НКВС по Харківській області й похованих на цьому місці в період з серпня 1937 до березня 1938 років. Лише зараз українські дослідники нарешті провели польові пошукові дослідження, намагаючись остаточно підтвердити або спростувати злочинні факти розстрілу.
Проводило дослідження київське спеціалізоване державне підприємство «Меморіали України», яке нинi є головним виконавцем робіт з реалізації заходів Комплексної програми пошуку і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій. Дозвіл на проведення цих робіт було надано Харківським міськвиконкомом за погодженням з обласною державною адміністрацією. Роботи проводилися під контролем обласної комісії у справах увічнення пам’яті жертв війни та політичних репресій.
Об’єктом досліджень стала територія загальною площею близько п’яти гектарів. Саме таку площину окреслили столичні пошуковці, попередньо ознайомившись з архівними документами. Досліджувана місцина виявилася пустирем, де-не-де зарослим молодими деревами. Регулярні ряди дерев розташувались тут лише на території понад двісті метрів упродовж вулиці Академіка Павлова. Перші розкопи (шурфи) пошуковці зробили 11 серпня нинішнього року. Шурфування майже одразу виявило наявність насипаного у наступні після поховання жертв політичних репресій роки додаткового 2,5-метрового шару земляної суміші з будівельними матеріалами та брухтом. Верхній шар останків у масових похованнях пошуковці виявили на глибині від 4 до 5 метрів. Загалом же глибина поховальних ям разом з наносним шаром сягнула семи метрів.
Усього в процесі польових пошукових робіт спеціалісти пройшли понад 75 шурфів. У підсумку виявили шість масових поховань, кожне з яких — у вигляді ровів шириною два метри та довжиною від п’яти до десяти метрів. Припустима кількість останків у них склала близько чотирьох тисяч (від 500 до 1000 відповідно. — Авт. ). Водночас кияни знайшли окремі поховальні ями розміром два на три метри. Детальніше дослідження підтвердило сумну інформацію щодо масових розстрілів. Розташування останків як у ровах, так і в ямах було безладним. За свідченнями пошуковців, їм не вдалося знайти жодного анатомічно цілого кістяка, як це буває в окремій могилі. На місці розстрілу також було знайдено стріляні гільзи від патронів калібру 7,62 мм.
Наприкінці серпня сказали своє слово й у Харківському обласному бюро судово-медичної експертизи, де за направленням прокуратури були здійснені судово-медичні та медико- криміналістичні дослідження двох черепів невідомих людей, знайдених на місці пошуку. Спираючись на деякі факти, серед яких наявність пошкоджень, зроблених вогнепальною зброєю калібру 7,62 мм, фахівці встановили приблизну давність поховання останків, яка склала понад 50 років. Тож остаточні висновки дали підставу віднести зазначене масове поховання саме до періоду 1937—1938 років, що було також зафіксовано документами каральних органів.
Але найстрашніше, що вразило не лише пошуковців, але й численних свідків — це відкрита поховальна яма розміром 3х2,5 м з людськими останками, здебільшого дитячими, без кульових пошкоджень у черепах. Це місце вдалося знайти лише за свідченням одного з харків’ян, який ще наприкінці 80-х років розповів, що був свідком поховання трупів дітей, померлих під час голодомору 1932—1933 років. Сьогодні фрагменти останкiв дітей направлені прокуратурою Московського району Харкова на судово-медичну експертизу.
Польові пошукові роботи є завершальним етапом у ланцюгу пошукових досліджень. За словами вітчизняних спеціалістів, ними повністю підтверджено висновки археографічного пошуку, здійсненого минулого року редакційно-видавничою групою Харківського тому серії «Реабілітовані історією». Проведені у Харкові в Комсомольському парку розкопки остаточно довели наявність масового поховання жертв політичних репресій 1937—1938 років та голодомору 1932—1933 років. Кінцевий підрахунок кількості похованих людських останків можливий лише за умов повної ексгумації. Проте цей процес потребує значно більше часу (1—2 повні польові сезони) і значних обсягів фінансування. Документальні матеріали, зібрані редакційно-видавничою групою Харківського тому серії «Реабілітовані історією», та результати нинішніх польових досліджень СДП «Меморіали України» найближчим часом буде використано як реальне обґрунтування для спорудження у зазначеному місці Меморіалу пам’яті жертв політичних репресій 30-х років та голодомору 1932 — 1933 рр. Але коли саме харків’яни та гості міста зможуть там побувати та вшанувати пам’ять невинних жертв радянської системи, буде відомо згодом. А поки що «чорна місцина» нагадуватиме мешканцям про страшні тридцяті роки.
