Завтра кожна друга школа України отримає цікавий подарунок — книгу «За межами можливого: школа, яка вона є». Книгу видано в рамках однойменного проекту Добродійного фонду «Перше вересня» за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» у видавництві «Шкільний світ». Це унікальне науково- популярне видання — результат досліджень колективу авторів. Воно складається з трьох частин. У першій частині розглядається структура сучасної української освіти та ведеться відверта розмова про реальний доступ до якісної освіти в країні. У другій частині збірника дається глибокий аналіз особливостей великих і малих сільських шкіл, аналізуються проблеми масової міської школи, досліджуються плюси й мінуси елітарних шкіл, а також приватних шкіл. Третій розділ видання присвячений головним дійовим особам шкільного будинку — вчителям, учням та їхнім батькам. Розглядаються різні варіанти ставлення цих груп до навчального закладу, розуміння ними своїх прав і обов’язків, а також їхня мотивація до участі в навчальному процесі. Окремий розділ присвячений особливостям багатогранної праці директора школи, а в додатку — роздумам про професію досвідчених і майбутніх вчителів.
Автори стверджують, що створити узагальнений портрет сучасної школи неможливо, а ось гарну школу можна створити тільки зусиллями всього суспільства: держави, громадських організацій, батьків, окремих громадян, які усвідомлюють значущість ролі школи в суспільстві. Головною перешкодою для створення школи, що відповідає вимогам сучасності, автори називають невідповідність високих вимог, що пред’являються суспільством до нинішньої школи, низькому суспільному статусу вчителя.
Відносно того, чи хочуть діти вчитися в наших школах, автори дослідження повідомляють наступне: 42% опитаних дітей ходять до школи, щоб отримати знання для подальшого навчання професії, 22% — заради спілкування з ровесниками, 13% — щоб отримати атестат, 12% хочуть бути освіченими і їм цікаво вчитися, 11% ходять до школи з примусу старших. Чи готує сучасна українська школа дітей до успішного життя? Позитивно відповіло тільки 34% опитаних школярів. 4% старшокласників переконані в тому, що школа щонайбільше видає документ про освіту, тому що знання, якими їх намагаються «начинити» вчителі, нікому не потрібні. А самих педагогів характеризують як відірваних від життя, що не відчувають сучасних тенденцій розвитку. Серед почуттів, що опановують дітьми під час їхнього перебування в навчальному закладі, називаються насамперед робочий настрій. Потім iде втома, інтерес, очікування захоплюючих позашкільних заходів і — тривога, пов’язана з очікуванням поганих оцінок.
А ще з книги можна дізнатися про те, що в навчальних закладах нового типу (особливо у великих містах) як правило, не дотримується принцип формування контингенту учнів за місцем проживання. Це пов’язано з тим, що найважливішою неофіційною умовою відбору майбутніх учнів в елітарних навчальних закладах є соціальний і майновий статус батьків, які вимушені брати на себе обов’язки з конкретної матеріальної допомоги школі. Ці кошти використовуються на меблі, ремонти, обладнання, додаткову плату викладачам і становлять 20—30% шкільного бюджету. У звичайних масових школах «безкоштовна» освіта виливається в суму від 5 до 20 гривень щомісяця, оскільки бюджетних коштів не вистачає на утримання і розвиток навчального закладу. А ось у деяких приватних загальноосвітніх школах столиці платна освіта дітей обходиться батькам до 700 доларів США щомісяця.
До речі, загалом в Україні функціонує понад 22 тисячі загальноосвітніх навчальних закладів, із яких близько 19 тисяч — це звичайні загальноосвітні школи, що охоплюють навчанням 86% школярів країни. Гімназисти від загальної кількості школярів України становлять 3,3%, ліцеїсти — 1,4%, учні вечірніх шкіл близько 1%, а спеціальних шкіл-інтернатів — близько 2%.
ДО РЕЧІ
Не комп’ютеризація шкіл, а їхнє сучасне, європейське інформаційне забезпечення — таку мету поставили перед собою освітяни Львівщини. За статистикою, в області комп’ютеризовано лише 62 відсотки шкіл, 96 із них підключені до інтернету, 42 навчальні заклади мають свої WEB-cайти, а загалом на один комп’ютер припадає приблизно 17 учнів. Щоправда, вже визначені та успішно працюють 15 центрів, де протягом року за програмою Інтел «Навчання для майбутнього» пройдуть перепідготовку 2000 вчителів-предметників.
На виконання обласної програми «Інформатизація освіти» передбачені видатки в сумі 800 тисяч гривень. Ці гроші підуть для комп’ютеризації управлінської діяльності. А для подальшої комп’ютеризації шкіл передбачено ще 2 млн. 950 тисяч гривень. Крім придбання нових комп’ютерів, планується здійснити ще один цікавий проект. Вже розроблені техумови та готується вся необхідна документація для того, щоб протягом року не менше, ніж 100 шкіл отримали додатково доступ до інтернету. Здійснити задум можна завдяки радіосигналам. Базові станції радіоінтернету будуть встановлені в районних центрах.
— Ми довго обмірковували, — говорить начальник головного управління освіти та науки Львівської облдержадміністрації Михайло Брегін, — і дійшли висновку, що таким чином послуги інтернету обійдуться для освітян в 12 разів дешевше. Інтернет для сільських шкіл — своєрідне вікно у світ, і це вікно для учнів кожної школи має бути відкритим. Адже завдяки інтернету можна активніше здійснювати й так зване дистанційне навчання, що стає в сільській місцевості популярнішим.
