Одного разу за обідом Хеопс заговорив про свої фінансові труднощі. Через брак коштів на будівництво піраміди, піраміда догори вужчає, хоча вужчати не повинна.
— А панель біля підніжжя вже проклали? — запитала дочка, про яку відомо лише те, що по-батькові вона була Хеопсівна, що, втім, природно для дочки Хеопса.
— Панель — це ще не піраміда, — сумно зітхнув Хеопс.
Але дочка вважала, що це більше, ніж піраміда. Бо на піраміду гроші витрачаються, а на панелі заробляються. І головне — товар залишається при тобі.
— Щось я не розумію, — напружився Хеопс. — Адже тоді виходить, що один і той самий товар можна продати двічі?
— Та хоч тисячу разів. Якщо, звичайно, товар не втратить товарний вигляд.
Хеопс відсунув тарілку.
— В такому випадку всі йдемо на панель.
Дуже чиста була людина, морально не зіпсована.
— Тато, не гарячкуй, — зупинила його Хеопсівна. — Я одна піду, а ви з мамою поки залишайтеся.
І почала Хеопсівна заробляти татові на піраміду.
Заробляла, заробляла... Так сильно заробляла, що не лише товар товарний вигляд, але й панель втратила панельний вигляд, — до того її стоптала Хеопсівна, заробляючи на піраміду Хеопса. Історик Геродот стверджує, що третю частину піраміди побудовано саме на ці заробітки.
Хеопсівна хотіла заробити ще й мамі на піраміду, але мама сказала, що може сама на себе заробити. Однак не заробила. І бабуся намагалася заробити, але не заробила.
А Хеопсівна — заробила. Бо любов робить чудеса. Любов до батьків робить чудеса, хоча не всі батьки це розуміють.
