Нещодавно Україна підписала Рамкову конвенцію Всесвітньої організації охорони здоров’я із боротьби з тютюном. Слід сказати, що документ цей досить жорсткий. Приєднання до конвенції передбачає введення обмежень на рекламу тютюнових виробів, розробку нових норм маркування сигарет і чистоту повітря. Попри те, що до набуття чинності документа ще далеко (для цього конвенцію повинні ратифікувати ще 90 країн світу), дискусії щодо його положень в Україні вже розпочалися.
Наскільки куріння шкідливе для здоров’я знають навіть діти. Адже попередження про це можна прочитати і на рекламних щитах, і на пачках сигарет. При всьому цьому згідно зі статистикою ВООЗ, у світі щохвилини від куріння вмирають 6 осіб. А з 1000 молодих людей, які викурюють по 20 сигарет на день, 250 помирають від хвороб, пов’язаних із курінням. Саме з цієї причини тютюн отримав назву «наймасовішого вбивці кінця ХХ століття.» Щорічно «завдяки» курінню Україна втрачає понад 100 тис. людських життів.
Тому недивно, що лікарі сприйняли ратифікацію конвенції більш ніж радісно. Зі слів завідувача відділення методичного забезпечення роботи центрів здоров’я Українського інституту громадського здоров’я Фелікса Ринди, конвенція сприятиме посиленню боротьби з курінням. «Відомо, що в Україні щорічно реалізовуються понад 80 млрд. сигарет і нараховується понад 9,5 млн. курців. Наше законодавство в цій сфері швидше захищає інтереси тютюнових компаній, аніж тих, хто не курить. А ратифікуючи Рамкову конвенцію, Україні мимоволі доведеться виконувати її умови, а отже, і наближати своє законодавство із боротьби з курінням до західних зразків». З його слів, вчені більшості країн починають бити на сполох, оскільки нікотинова залежність уже набула характеру епідемії: в наші дні від неї страждає понад один мільярд жителів планети. І за даними ВООЗ, 80 % із них опинилися в залежності у віці від 13 до 20 років.
Щоправда, відомо, що курець зі стажем, як правило, самостійно відмовитися від звички не може. Експерти стверджують, що в більшості випадків для цього потрібна психологічна підтримка. На думку заступника директора із питань науково-експериментальної й організаційної роботи Інституту психології ім. Г. Костюка Сергія Болтивця, заборона завжди викликає протилежну реакцію. Підбиваючи підсумки проведення великих антинікотинових кампаній, психологи вимушені визнати: лише інформація про шкідливість куріння не здатна допомогти стати некурцем. Попри усвідомлення небезпеки куріння для здоров’я, діти і дорослі продовжують курити.
Тютюнові компанії відреагували на майбутні «репресії» досить стримано. Директор із корпоративних питань компанії JT International в Україні Дмитро Редько сказав «Дню»: «Факт підписання нашою країною Рамкової конвенції — це об’єктивна реальність, із якою доведеться жити. Також конвенція передбачає заборону на рекламу сигарет, але тютюновий ринок консервативний, а тому реклама не впливає на його обсяг. Заборона на рекламу позначиться не на обсязі ринку, а на можливостях компаній боротися між собою за перерозподіл цього ринку». На думку Д. Редька, існує інший важливий нюанс: права некурців. Але в цьому випадку треба змінити чинні норми для того, щоб незалежно від наявності чи відсутності курців у приміщенні забезпечити там задовільний стан повітряного середовища. А взагалі, на його думку, має бути взаємна повага між курцями і некурцями, адже багато залежить від внутрішньої культури людини.
ДО РЕЧІ
У стародавніх цивілізаціях куріння, або вдихання диму, було пов’язане здебільшого з релігійними ритуалами. Це підтверджують археологічні відкриття в скіфських гробницях, на півдні Європи, в Африці, і, звичайно, в місцях поселення племен американських індіанців. Під час деяких ритуальних церемоній жерці племені майя мали видувати тютюновий дим на чотири сторони світу. Цей дим вважався наділеним магічною силою, що зціляє і дає перемогу над ворогами. Слово «тютюн», можливо, походить від назви острова Тобаго. Згідно зі свідченнями іспанських матросів, які прибули 15 жовтня 1492 року з експедицією Колумба до берегів теперішньої Центральної Америки, словом «tobaco» місцеві жителі називали велике скручене листя, призначене для ритуального куріння. Згодом іспанці та португальці завезли листя та насіння тютюну до Європи, і попри заборони інквізиції, європейці також почали культивувати тютюн. Першими «розповсюджувачами» тютюну, крім матросів, були торговці, ченці та політичні діячі. Посол Франції при португальському дворі Жан Ніко в 1560 році відправив трохи тютюну королеві Катерині Медичі, рекомендувавши його як засіб від мігрені. Незабаром після цього мода на нюхальний тютюн поширилася по всій Франції. На честь Ніко рослина згодом отримала латинську назву Nicotiana, а виділений із неї на початку XIX століття алкалоїд — відповідно, «нікотин».
