Ялюблю свою країну. Дійсно, без глузування. Вона не дає мені нудьгувати, розслаблятися. В інших країнах як? Народився, школа, ВНЗ, робота, кредит на машину, помешкання, кавомолку, дружина, діти, пенсія, помер. А у нас — нічого подібного! Нам усього цього не потрібно. У нас є бог, останній зі ще не спочилих. І йому щодня жерці й парафіяни (тобто все населення країни) підносять свої молитви. Ім’я цьому богові — політика.
Реванш червоно-біло-блакитних. За Майдан без помаранчевих! Мороз — спікер (і це при 5-ти відсотках на виборах!). Ось так. Усього за декілька днів. І не спати!
Зізнаюся, я нещодавно мало не втратив віру: думав — Тимошенко знову прем’єр, заживемо якось як усі. Ну не як усі, звичайно, з викрутасами своїми, але більш- менш у ногу з іншим світом...
Та ба — ні, національне божество такої наруги не стерпіло! Президент у опозиції — «викиньте всі підручники з політології!» (хтось із НСНУ), «розбийте, розбийте старі скрижалі!» (Ніцше).
Ф. Фукуяма казав, що настає кінець історії. Будьмо поблажливі до Фукуями — в той час, коли він це написав, держави Україна ще не існувало на політичній мапі світу. Тепер же ми — пульс планети. Інші — існують, ми — живемо. Україна — це Трумен («Шоу Трумена») для всього іншого скучного, нудного, прогнозованого, мертвого світу із закінченою історією. Їм можна навіть не писати нових підручників з історії, досить передрукувати старі. У нашій країні історія застаріває вже у момент написання підручника.
У глобальній політичній системі Україна все більше перебирає на себе функції нелінійності, нелогічності, випадковості, абсурдності. Історія в Україні пишеться сьогодні, а разом із нею і нові підручники з політології.
Ми завалимо своєю політологією світ. Адже виробляти ми будемо швидше, ніж вони споживати. Відкриються нові ВНЗ і фахи: професійних революціонерів, теорії та практики блокування трибуни, курси політичної нерозбірливості. Макіавеллі оголосять жалюгідним попередником українських політиків...
Китайці, проклинаючи ворогів, бажали їм жити за доби змін. Я презирливо усміхаюся Конфуцію і Лао-цзи, які несхвально похитують головами десь там, на хмарці. Хто не жив за доби змін, той не жив узагалі.
