Житель Борисполя Андрій Онанко, батько п’яти маленьких діток, вже близько місяця перебуває в оточеному терористами Донецькому аеропорту. Дружина Надія розповідає, що Андрія забрали ще 24 березня. Додому відпускали лише на Великдень, на декілька днів... У свій час чоловік служив в армії в Прикордонних військах. А в березні, коли почалися воєнні дії на сході України, отримав повістку з військкомату, хоча є єдиним годувальником багатодітної родини. 30-річний Андрій разом зі своїми побратимами потрапив до 72-ї Білоцерківської окремої механізованої бригади 3-го батальйону розвідроти. Спочатку була перепідготовка, а згодом їх відправили на Донбас.
«Хіба мають право забирати до війська батька, в якого зовсім маленькі дітки, п’ятеро? — дивується Надія. Сьогодні 27-річній мамі нелегко доводиться із п’ятьма дітьми на руках. Складно Надії не тільки морально чи фізично, а й матеріально вижити з дітками. Відрадою і втіхою є її малеча, яка є сенсом її життя. А єдина допомога — мати і батько, з якими вони мешкають разом. Андрієві ж за три місяці служби заплатили лише 1300 гривень, із яких тисячу він переслав рідним. Із його роботи (чоловік працює вантажником у АТБ) за весь цей час не виплатили жодної копійки. Добре, що хоч на прохання добрих людей родині виділили у міськраді три тисячі гривень. Рятують від злиднів виплати на дітей і допомога небайдужих людей.
«Уявляєте, військкомат запропонував нам допомогу — поїздку в зоопарк, — розповідає Надя. — Але ж куди мені їхати?.. Окрім того, у військкоматі мені видали довідку до Управління соціального захисту на пільги. З’ясувалося, що я безкоштовно маю можливість відвідати чоловіка на сході. Це ніби насмішка. Поїхати, щоб там залишитися?.. А діти ж як?..»
Надія зібрала цілий стос документів до військкомату. Вже й ніби є дозвіл для багатодітного тата повернутися додому...
Таких історій, коли батько багатодітної родини опинився на війні — багато. Генеральна прокуратура навіть розпочала перевірку таких випадків, коли військкомати призивали на службу єдиного годувальника багатодітної сім’ї чи чоловіків, котрі виховують дітей-інвалідів, або ж таких, які за станом здоров’я не підлягають мобілізації. Експерти ж кажуть, що всьому виною і закон про мобілізацію, який ніхто не переглядав десятиліттями, і відсутність баз даних у військкоматах, коли призов здійснювався більше вибірково, ніж виважено.
Днями Президент України Петро Порошенко підписав Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо посилення захисту прав дітей». Він забороняє призивати на службу чоловіків і жінок, котрі виховують трьох і більше дітей до 18 років. Раніше така «поблажка» поширювалася на родини з п’ятьма дітлахами. Також не підлягають призову на військову службу жінки та чоловіки, які самостійно виховують дітей віком до 18 років або на утриманні яких перебувають діти-інваліди першої чи другої групи, до досягнення ними 23 років.
Але як цей закон діятиме на практиці й чи вплине на нинішній етап мобілізації, термін якої ще не закінчився? У Міністерстві оброни та РНБО наполегливо розповідають, що на третій хвилі призову врахували свої попередні помилки, і тепер він буде ретельнішим і справедливішим. Однак авторові відомі випадки, коли вже за останньої мобілізації повістки отримали і чоловік, що має досвід військової служби, і його ж дружина, котра працювала у військовому госпіталі медсестрою, а отже, — військовозобов’язана. Із ким тоді залишаться їхні двоє дітей?
Або ж інша історія — Олександр, боєць горезвісної 72-ї бригади, батько трьох дітей, ще з березня в зоні АТО. Лише в серпні відпустили додому на десять днів. І якраз у цей проміжок часу глава держави підписав закон, який, по суті, дає можливість Сашкові залишитися вдома, з родиною. Та чи врахує це місцевий військкомат?
Катерина Левченко, директор Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна», співавторка закону, роз’яснює, що для цього Олександрові треба йти у військкомат і показувати довідку із соціальної служби, що він справді батько трьох дітей. Але наша соціальна система настільки бюрократична й настільки нефахова, що спробуй ще ту довідку дістати.
— До нас на телефонну гарячу лінію зверталися жінки і розповідали, що мають дітей-інвалідів, чоловіків призвали на службу, хоча закон цього не дозволяє. Щоб повернути чоловіка додому, треба дістати довідку про дитину-інваліда, але таких довідок у місцевих органах влади не видають, бо вже два роки як не друкуються спеціальні посвідчення, тому що немає бланків. А служби соціального захисту населення, відповідно, мають надати довідку, що цей чоловік є батьком дитини-інваліда. Та ці довідки теж ніхто не давав. Є велика кількість практичних питань, про які ми навіть не здогадувалися, коли готували цей закон. Ми отримали роз’яснення Мінсоцполітики, що ніхто не має права відмовляти в наданні таких довідок. Але маєте розуміти, що їх видають районні «царі».
Одним словом, бюрократична система працює, і звичайна людяність та розуміння тут лишаються осторонь. Хоча закон уже і набрав чинності, але зворотної дії він не має, тобто ніхто не вишукуватиме багатодітних чоловіків на полі бою й не відправлятиме по домівках. Але ті, хто отримує повістки зараз і підпадає під дію закону про захист прав дітей мобілізованих, мають право лишитись вдома і не йти на службу.
— Із нашої точки зору, служби в справах дітей та міські відомства мають враховувати це при здійсненні демобілізації, оновленні складу, тому що ті, кого було призвано і який вже перебуває в зоні АТО чи десь на підготовці, можуть клопотати, що в них є діти і щоб їх демобілізували, — продовжує Катерина Левченко. — Узагалі Міністерство соціальної політики має тримати такі сім’ї під контролем і давати супровід соціальних служб. Але хто це робитиме на місцях? Ми на власному досвіді бачили, що деякі соціальні служби документів і законів не знають. Система має працювати по закону, та виходить, що вона починає діяти тоді, коли ЗМІ чи правозахисники починають втручатися в цей процес.
