Олександра Екстер належить до тих українських митців, яких незаслужено обійшла увагою українська ж громадськість, зате адекватно оцінив світ. Більшість робіт художниці, яку називають амазонкою українського авангарду, яка приятелювала з Пікассо і Аполлінером і яка, згідно з дослідженнями мистецтвознавців, стала об’єктом наслідування для суперрозкрученого Малевича, зберігається у приватних колекціях Франції і... в російських музеях. Екстер як і безліч інших талановитих митців, у 20 х роках минулого сторіччя вонабула змушена виїхати з рідного їй Києва і оселитися в Парижі.
Головний хранительНаціонального художнього музею України Юлія Литвинець розповідає: так склалося історично, що незважаючи на те, що довгий час Екстер жила в Україні, працювала в Києві та фактично весь її творчий шлях проходив тут, у нас у країні майже нічого не залишилося.
З 1924 до 1949 року — року своєї смерті, Олександра Екстер жила в Парижі. Дітей у майстрині не було. Увесь свій творчий доробок перед смертю вона заповіла своєму учню по Києву Семену Лиссиму, який тоді жив у Нью-Йорку. Він зберігав цей спадок, багато творів передав до американських музеїв. У своїх спогадах він пише, що на той час (50-ті роки) музеї не дуже охоче приймали картини Олександри Екстер. Перед своєю смертю Семен Лиссим розподілив свій спадок між трьома паризькими колекціонерами. Так роботи Екстер знову повернулися в Париж.
— Колекціонер, який звернувся до нас із пропозицією організувати виставку Екстер у Києві, — один із тих трьох колекціонерів. Ідея привезти її роботи сюди виникла ще минулого року. Проте згодом паризький колекціонер відмовився від своєї пропозиції. Попри це, у нас процес збору експонатів зрушив з місця, і тому ми вирішили не зупинятися.
На виставці, яка відкриється 18 травня, у День музею, планується представити близько 50 робіт. Усі — такі, що збереглися безпосередньо в Україні.
— Трохи більше або трохи менше, точно сказати не можу, адже ми працюємо з колекціонерами. І інколи це буває дуже складно, бо сьогодні вони погоджуються, а перед відкриттям можуть відмовитися, — розповідає Юлія Литвинець.
Зокрема, в експозиції будуть представлені роботи, що зберігаються в Національному художньому музеї (два живописні твори та п’ять графічних — це тиражована графіка, яку Екстер створювала 1930 року), Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України, Дніпропетровському художньому музеї, Київському музеї російського мистецтва.
— Ми провели пошукову роботу по Україні, щоб знайти якомога більше робіт художниці, ми спілкувалися з відомими мистецтвознавцями, щоб знайти якомога більше інформації про Олександру Екстер, — каже директор Національного художнього музею. — І в певний момент у нас виникло бажання створити виставку тільки на основі того, що є в України — для того, щоб показати проблему: у нас нічого фактично не залишилося. Український майстер — а творів немає. І таких художників дуже багато. Шанси повернути їхні роботи в Україну невеликі.
Безумовно, до цієї проблеми потрібно привертати увагу. Як і до того, що музеї в Україні — не найпопулярніші заклади. Дуже важливо, що цим переймаються не тільки працівники музеїв, а й відомі люди, думка і діяльність яких може виявитися авторитетною для суспільства. Лілія Пустовіт — мабуть, єдиний такий представник зі світу моди. Своїм показом, присвяченим творчості Олександри Екстер, вона відкриє виставку художниці 18 травня у Національному художньому музеї і намагатиметься привернути увагу до музейної справи так званої гламурної тусовки. Яка, в свою чергу, поширюватиме цей інтерес на все суспільство. «День» спеціально зустрівся з Лілією у стінах музею, щоб детальніше поговорити про те, навіщо відомому українському дизайнеру займатися популярністю вітчизняних музеїв.
— Дизайнери часто надихаються мистецтвом. Тільки, як правило це натхнення виявляє себе в рамках сезонних колекцій. Як у вас з’явилася ідея окремого проекту і в чому його основна суть?
— Ми виділили цю подію в окремий проект, по-перше, тому, що хотіли привернути більше уваги до Національного художнього музею України. Сьогодні тут працює дуже потужна команда. Вони не консервативні, не догматичні і працюють по-новому. Це молоді дівчата, які дуже прагнуть запровадити такі методи роботи, які сповідують в усьому світі. Акція, яка має відбутися, — насправді культурологічна, і вона дорівнюється до світових. І тому презентацію виставки Олександри Екстер було вирішено провести саме в День музею. Ця подія буде максимально висвітлена з усіх боків, і ми маємо на меті привернути увагу свiтської публiки до музеїв, тому що в цьому середовищі є трендсетери (trendsetter — той, хто диктує тренди), які можуть зробити музеї модними. Є також намір організувати пряму трансляцію заходу в iнтернеті, щоб цю подію можна було побачити онлайн по всьому світу. Сподіваюся, все заплановане реалізується. Бо це, як на мене, дуже важлива подія для України.
— Чому дизайнер переймається долею українських музеїв? Чому ця подія для вас важлива?
— Насправді я не вважаю себе дизайнером одягу перш за все. Як у наступному сезоні будуть кроїти виточки — це для мене не найголовніша річ у світі. По-перше, я українка. По-друге, мене взагалі дуже багато речей цікавлять у світі. Правду кажучи, я не така вже й обізнана в сучасному мистецтві, але намагаюся в це зануритися. І це одна з найважливіших частин мого життя. І мені дуже приємно, я вражена тим, що сьогодні в Український національний художній музей приходить дуже багато людей — особливо у вихідні. І переважно це молодь. Навіть черги стоять... Я вже давно такого не бачила — хіба що за кордоном. Мені справді приємно, що в країні починається рух у цьому напрямку. І, звичайно, я не могла залишитися осторонь.
— Окрім, власне, модного, в цьому проекті, є перш за все, мистецький акцент. А ще просвітницький — адже в Україні Олександру Екстер майже ніхто не знає. Який акцент для вас є першочерговим? Чи, можливо, є ще й інші?
— Мабуть, просвітницький і культурологічний — це найголовніше. Але було б неправдою сказати, що особисто мені, як дизайнеру, це не цікаво. Тому, що тут я хочу максимально самовиразитися, я маю нагоду зробити щось зовсім інакше, ніж я роблю зазвичай: не колекцію прет-а- порте, а щось більш пов’язане з поняттям «арту».
— Чому саме Олександра Екстер? Ви відчуваєте внутрішнє спiвзвуччя із творчістю цієї художниці чи просто вважаєте її недостатньо поцінованою українцями?
— Рік тому мені до рук потрапила велика книга-зібрання її робіт. Мені вона видалася дуже цікавою, бо Екстер багато працювала з костюмами. Найбільше вразила її сценографія, і те, що вона робила для Московського камерного театру Таїрова. Окрім того, мені дуже близька й цікава мода часів 20—30 хроків ХХ століття. Саме на цей час припав вихід фільму Якова Протазанова «Аеліта», для якого Олександра Екстер розробляла костюми — теж, між іншим, надзвичайні. І це ще не все. Коли я почала вивчати біографію художниці, виявилося, що вона дуже часто — як і Малевич і ще багато хто з українських авангардистів — бувала у Вербівці, у маєтку Давидових. Це була доволі відома на той час родина, в них завжди гостювали відомі світові художники, музиканти (Чайковський, Бердяєв), філософи та ін. Вони фактично рухали культуру в Києві і в Україні загалом. Коли я почула назву Вербівка, мені вона здалася дуже знайомою. Виявилося, що саме там жила моя прабабуся, прадідусь... Одразу спало на думку, що, можливо, моя прабабуся теж займалася мистецтвом, малювала, і саме її малюнки й вишивки збирала Екстер.
— Тобто фактично ви відчули певний зв’язок із художницею?
— Я не можу цього сказати стосовно її картин, можливо, я ще не розвинута до такого рівня. Можливо, не все мені зрозуміло. Але мені дуже зрозуміло те, що український авангард починався з народного мистецтва. Звідти — і кольорова гама, і якісь геометричні сполучення.
— А що перейняли від Екстер ви? На відкритті виставки ви покажете свою спеціально створену колекцію. У чому вона повторює, наслідує або натякає на творчість Екстер? Як ви трансформували авангард Екстер у одяг від Пустовіт?
— Це буде колекція на основі її творчості у сфері моди, на основі тих образів, які вона розробила для фільму і для театру. Вона дуже талановито вписувала костюми у сценографію. Їй притаманний специфічний рух — дуже багато у її одязі всіляких сходів, роботи зі світлом.
— Власне, такі ж мотиви й у вашій останній колекції прет-а-порте сезону осінь-зима 2008—2009...
— Звичайно. Архітектонічна побудова, скульптурність, графічність — це, по- перше, дуже значний тренд останніх років, і такою ж була й попередня колекція — теж під впливом Екстер. Але, напевне, колекція, що презентуватиметься на відкритті виставки, поставить велику крапку. З іншого боку, мені здається, що скільки я працюватиму з цим матеріалом, стільки він мене і надихатиме, бо кожен раз, коли я відкриваю книжку із роботами Екстер, завжди бачу щось нове. Для мене також дуже важливо те, що ці роботи виглядають абсолютно сучасно, і мене захоплює таке вміння передбачати майбутнє — бо це ж було майже 100 років тому.
Творчість Олександри Екстер дуже нагадує мені творчість Йоджи Ямамото. А це один із моїх найулюбленіших дизайнерів, мій кумир, під впливом його творчості я формувалася як дизайнер у 90 тіроки. Цей дух мені близький і зрозумілий. Саме так я колись намагалася працювати і намагатимусь у майбутньому.
— Розкажіть детальніше про те, як проходитиме відкриття, яким буде це дійство?
— У мене є ідея. Я хочу запросити дещо нетипових моделей, не молодих дівчат шістнадцятирічних, а важливих для мене особистостей, з якими я вже протягом десяти років роблю колекції. Адже за цей час мені траплялося декілька не просто моделей, а дійсно цікавих особистостей. Вони вже переважно не працюють у цій сфері, але деякі вже висловили згоду знову вийти на подіум. Цим показом відкриється сама експозиція. Це буде невеликий показ — від 10 до 15 моделей, але вони всі будуть арт-кутюрні. І потім гостей одразу після показу запросять на виставку.
Також ми сподіваємося зробити цікаве фешн-сторі під таким кутом, який, як мені здається, міг би бути цікавим самій Олександрі Екстер. І за тими принципами, які вона використовувала в своїй сценографії.
— Прес-анонс події натякає на те, що ваша співпраця зі Swarovski в рамках цього проекту отримає продовження. Ви плануєте запустити третю лінію спільно з цим брендом чи це будуть поодинокі проекти? Є вже якісь плани щодо цього?
— Swarovski підтримують дизайнерів. Це не перший раз, коли вони підтримують українського дизайнера, але в такому обсязі підтримки ще не було. І саме під брендом Crystallized, тому що це новий бренд і саме він повинен розширювати межі — говорити, що це не просто модні, а справді сучасні мистецькі події. Коли я збиралася відвідати музей Swarovski в Австрії, я думала, що там усюди будуть камінці й витвори з каміння. Але там фактично цього немає. Там дуже багато кімнат, у кожній із яких своя атмосфера. Є навіть дві чи три медитаційні кімнати. Там є робота зі світлом, сучасні віжуал-ефекти. Мені приємно, що Swarovski підтримує цю акцію саме тому, що це відбувається в національному музеї, тому що ця подія розрахована на найвищий рівень розвитку, духовний і культурний.
