Військовий священник та капелан 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади ПЦУ Руслан Матвієнко впродовж 10 років спільно із парафіянами та волонтерами збирає для захисників великодні паски та крашанки і відвозить на передові позиції. Каже, військові дуже часто самі просять, аби з ними був духовний наставник.
«Попри те, що ведуться активні бойові дії, наші воїни хочуть хоч трішки часу побути в молитвах, почути святкові літургії, коли лунають вітання з нагоди цього найвеличнішого Християнського свята – Великодня. Ми щоразу відчуваємо їхні внутрішні духовні потреби. Багато просять, щоб ми подарували натільні хрестики, молитовники, звертаються, для того, аби посповідатися і причаститися, особливо перед Великоднем, – говорить Руслан Матвієнко. – Також на початку квітня я здійснював таїнство шлюбу на передовій. Окрім цього ми постійно передаємо допомогу наших воїнам: автомобілі, електростанції, прилади нічного бачення та тепловізори, медикаменти, продукти харчування та багато необхідних речей для щоденного вжитку».
Військовий священник неодноразово проводив службу у бліндажах чи імпровізованих каплицях: «Ми будемо довозити великодні паски всюди, де буде потреба, де можна буде заїхати, і провести чин освячення та сповіді, якщо не буде такої можливості, ми будемо освячувати заздалегідь і передавати безпосередньо в підрозділи, щоб кожен міг спожити освячені пасхальні страви. Також зараз працюємо із командуванням над тими, щоб подальше від передових ліній були імпровізовані каплички, де стоять ікони, і ми часто привозимо свічки, офірки, щоб кожен міг прийти поставити свічку для за здоров'я чи то за упокій рідних чи друзів»
Цього річ на Великдень усі військові капелани також читають особливі молитви за мир, за Україну, за воїнів.
Роман Шкрібенець
«Ми молимося, щоб Бог зберіг наших захисників від смертоносної рани, хвороби душевної, щоб охоронив від скорботи і дав повернутися здоровими та щасливими до батьків і рідного дому. Ці молитви розробив департамент військового капеланства УГКЦ. Вони надруковані на невеличких образках. І ми їх роздаємо воїнам і парафіянам, – розповідає Бердичівський військовий капелан, протопресвітер у Бердичівському протопресвітерстві, Київської Архиєпархії УГКЦ Роман ШКРІБЕНЕЦЬ. – Я є військовим капеланом офіційно 4 роки, а волонтерським служінням займаюсь 11 років. У військовій частині, де я закріплений, є невеличкий храм. Я там щодня проводжу богослужіння. Щоразу відвідував зону ООС, молився в бліндажі із воїнами. Зараз наш фронт широкий і дійти до кожного солдата дуже важко. Однак командири просять, щоб ми по можливості не надовго приїхали і помолилися із воїнами. Тому я знаю, що всі військові капелани з УГКЦ та УПЦ поїдуть по всій ширині фронту, аби повезти нашим воїнам великодні гостинці, і ще духовно підтримати».
Також військовий священник каже, що в себе на Житомирщині буде проводити святкову літургію та освячення пасок у сховищі: «Небезпека авіаударів є постійно, і ми переносимо наше духовне життя у сховища, тому цього року таке загальне святкування буде в бомбосховищі, через те, що ще лунає повітряна тривога, а зупиняти літургію ми не хочемо. Тому будемо молитися у бомбосховищі і освячувати паски».
А от військовий капелан Іван ІСАЙОВИЧ на сході країни служить уже п'ять років. Перебував у найгарячіших точках зони АТО – у Дебальцівському секторі. Нині священник перебуває у Запорізькій області – за 120 км від Маріуполя. Часто ходить до цивільних осіб, у підвали, де є зруйновані будівлі, аби словом Божим підтримував їх надію і віру.
«Я є військовим капеланом із травня 2014 року закріплений до 128 бригади. Лінія мого служіння протяжністю 120 кілометрів. Також я їжджу інколи в Луганську область, на прохання моїх друзів привозив бронежилети та амуніцію. Там досить активні бої, набагато сильніші ніж тут, у Запорізькій області. Хлопці там дуже хотіли поспілкуватись і це були радше духовно-психологічні бесіди, аніж сповідь. Зараз на лінії розмежування не має можливості проводити богослужіння. Також я один тут військовий капелан. Більшість священників займаються евакуацією людей і це правилтно. Разом з воїнам ми читаємо такі молитви як, Отче Наш, псалми. На передовій є лише сповідь і покута і причастя. А на сам Великдень привезу уже освячені паски, благословлю, вони поїдять і до роботи».
За спостереженнями о. Івана, на сході країни є багато колаборантів. І там часто люди чули іншу правду: «Тут навіть духовні отці, які служили, агітували людей на здачу «за русский мир» і казали тут буде «Третій Рим». Тому як священник, я намагаюсь багато спілкуватись з населенням. Я більше часу проводжу в служіннях ніж у молитвах, адже служіння – це теж молитва, коли можу привезти воду, де її немає. Днями шукав, в кого можна купити для випікання пасок яйця. Їхав селом, яке повністю пусте, аж кричати хочеться. Раптом бачу: стоїть стільчик на вулиці і декілька яєць – ми зупинилися, зайшли в хату. До нас вийшла старенька бабуся. Сама боїться, вітається. І ми придбали в неї всі 40 яєць. Бабуся заплакала, каже: «Я б так віддала, але потрібно за щось хліб купувати». Я їй ще багато чого лишив: і хліб, і трохи продуктів. Потрібно чим більше зараз робити добра, і це найкраща молитва», – каже Іван Ісайович.
