Скільки людей, стільки й думок. Усі ми різні, по-різному ставимося до життя, відшукуємо щось позитивне в дрібничках, журимося, коли хворіють наші рідні. Але є одне, що наразі об’єднало всю країну, — підготовка до Євро-2012.
Андрій САДОВИЙ, міський голова Львова:
— Хорошого багато. Мій старший син Іван закінчив перший клас, причому непогано. На початку навчального року ми з дружиною дуже за нього хвилювалися. Але синові важко було вчитися тільки перші два місяці, а потім все владналося. Взагалі ми задоволені й школою, де Іван навчається, й успіхами сина. Правда, трошки йому треба підтягнути англійську. Зрештою, як і мені... Що ще хорошого? На кілька днів разом із сім’єю їдемо на море. Не відпочивали вже два роки. Я цього дуже чекаю, бо обіцяв своїм хлопцям — Іванові, Тадею, Михайлові та семимісячному Йосипу, що тато нарешті матиме можливість побути з ними трохи довше, а не тільки кілька годин раз на тиждень — у неділю. Бо, зазвичай, рано йдеш на роботу — вони ще сплять, приходиш з роботи — вони вже сплять. Їдемо у Хорватію. Я чув багато гарних відгуків про цю країну. Кажуть, що вона подібна до Криму, який я дуже люблю, а відпочинок там, порівняно з Кримом, дешевший. Серед позитивів також — візит до Львова глави держави Віктора Ющенка, під час якого ми мали дуже серйозні розмови. Сподіваюся, ці розмови сприятимуть кращому розумінню керівництвом держави тих питань, які сьогодні стоять перед Україною у зв’язку з підготовкою до Євро-2012. А напередодні візиту Президента у Львові відбулися важливі й корисні для міста зустрічі в форматі міжнародної консалтингової компанії Monitor Group, яка разом із фондом «Ефективне управління» працює над покращенням конкурентоспроможності Львова. Конференція була дуже цікавою, до нас приїхало багато гостей, які компліментарно поставилися до того, що робить Львів. За їхніми словами, Львів за багатьма показниками вигідно вирізняється на тлі інших українських міст. Якщо говорити про якісь обтяжливі речі... Я — та людина, яка з мінусів завжди робить плюси, бо з чого робити добро, як не зі зла?.. Це філософія мого життя, яка дає можливість завжди рухатися вперед.
Василь ГАБОР, засновник видавничої серії «Приватна колекція» Львівської літературної агенції «Піраміда»:
— Для мене великою подією тижня, що минає, став 80-й день народження патріарха української історичної романістики і Героя України Романа Іваничука. Я тішуся, що ми причетні до того, що зробили маленький подарунок Романові Івановичу — видали нову книгу його спогадів «Люлька з червоного дерева». Це справді добра сучасна романістика, а згадує у ній пан Іваничук про своїх вірних друзів — Еммануїла Миська, Богдана Антківа, Богдана Козака, Сергія Данченка, Романа Кудлика, Ніну Бічую. Це також мозаїка з криворівненських етюдів та спогади про тримісячне перебування письменника в ранзі делегата ООН від УРСР. Надзвичайно приємно, що Роман Іванович відразу ж охрестив свіжоспечене видання «книжкою-цукеркою», підкреслюючи, що «Піраміда» дуже йому догодила. Передусім тим, що оздобила «Люльку» світлинами відомого українського фотографа Миколи Сеньковського, які майбутній письменник вподобав ще змалечку. З неприємного... Погано, коли хтось удома хворіє. На жаль, цього тижня мене не оминула така прикрість...
Борис КЛУНЬКО, працівник архітектурно-проектувальної фірми «Арколон-5»:
— Провал Дніпропетровська в підготовці до Євро-2012, за моїми спостереженнями, хоч і сумний, але закономірний результат. Особисто для мене це було ясно з самого початку. Наша влада захопилася бізнесовими та фінансовими можливостями цього проекту. Поки складали підозрілі списки забудовників, ділили земельні ділянки й передчували, як освоюватимуть державні субвенції, забули про стратегічне завдання — власне підготовку до чемпіонату. Буквально місяць тому я як проектувальник у Львові був здивований тим, що робота там кипить. Влада й бізнес діють узгоджено. Відчувається творчий настрій, чого у нас не було. Звичайно, багато що залежить від того, виділить держава гроші на реалізацію цих проектів чи ні. Адже часи зараз кризові — зайвих коштів немає не лише у держави, але й у підприємців. Це я відчуваю за своєю роботою — якщо до кризи ми були буквально завалені замовленнями на проектування великих об’єктів, то зараз займаємося невеликими котеджами. Гадаю, що економічна криза в нас посилюється політичною склокою. І триватиме вона, як мінімум, до завершення президентських виборів. Не вірю в те, що нашим урядовцям вдасться нормально провести Євро-2012 в Україні — все закінчиться тим, що право на проведення чемпіонату передадуть містам Польщі. А ми залишимося з розбитими дорогами, обшарпаними готелями та допотопним аеропортом. Для себе я знаходжу душевний відпочинок у родині, а ще в мене з’явилося хобі. Ось зараз працюю над моделлю великого крейсера — робота копітка. А потім подарую його другові на день народження, адже краса незвичайна.
Андрій ДЕНИСЕНКО, координатор громадської організації «Громадянський актив Дніпра»:
— Відмова Дніпропетровську в проведенні Євро-2012 буде для нас уроком. Потрібно гідно прийняти те, що сталося, хоча ухвала щодо Дніпропетровська була все ж таки нечесною. Стадіон «Арена-Дніпро» — поки що єдиний в Україні такого рівня. Додати кількість посадочних місць — не проблема. Аеропорт у Дніпропетровську, звичайно, не європейський, але набагато краще, ніж у інших містах України, виключаючи, мабуть, Київ. Воно приймає такі великі літаки як «Боїнг». Зрештою, саме в нашому місті восени проходитиме вже не перший матч міжнародного рівня — збірних України й Англії. Якщо ми справляємося з прийомом гостей — норвежців і англійців, то які взагалі можуть бути питання щодо трьох матчів Євро-2012? Особисто мене більше засмутили заяви російського прем’єра В. Путіна на могилі білого генерала А. Денікіна. Все одно наші сусіди не сприймають нас як окремий народ і незалежну державу. Душу відводжу, читаючи нову книжку з історії нашого краю, в якій переконливо доводиться, що наші предки жили тут багато сотень років тому, а наша культура своїм корінням іде ще далі. Ніякий футбольний чемпіонат із цим не зрівняється.
Альбіна БРАТЦЕВА, інструктор із динамічної медитації:
— Відверто кажучи, весь цей галас навколо Євро-2012 і дніпропетровського аеропорту набрид. Минулого тижня наш ненав’язливий авіасервіс чимало помотав мені нервів. Зі Шрі-Ланки до України повинен був прилетіти один фахівець, а мені потрібно було замовити квитки через електронну систему. Гроші, й чималі — майже дві тисячі доларів, заплатили, а замовлення в нашій вітчизняній фірмі загубилося. Я зіткнулася з такою халатністю, що це просто дивує й обурює. У результаті наш гість не зміг відлетіти в Україну. Довелося переоформлювати квитки за додаткову плату. Представникам фірми, яка оформляє квитки, — хоч би що, навпаки, додатковий прибуток. Я побувала в багатьох країнах, скрізь замовляла авіаквитки, але ніде з подібним не стикалася. Можу собі уявити реакцію іноземців, які відвідують Україну й бачать таке ставлення. Настрій у мене був жахливим, я сильно переживала, але зараз заспокоїлася. Скажу, що людина може бути щаслива маленькими радощами. Їй не потрібні грандіозні події й галас. Причина нашого щастя криється у внутрішній гармонії.
