І цього року, як і торік, Волинський національний університет увійшов у десятку найбільш запитаних вишів України, бо за кількістю поданих заяв був у списку за такими освітніми «монстрами», потужними навчальними закладами, як Львівська політехніка, Національні університети Львова, Києва та Дніпропетровська. Днями професор Ігор Коцан, ректор Волинського національного університету, відзначає свій день народження. Ми привітали Ігоря Ярославовича з цією подією, а ще з тим, що йому вдалося буквально за кілька років віддалений від столиці виш перетворити на рушія позитивних процесів на Волині.
— Ігоре Ярославовичу, одна з ваших крилатих фраз, яку можна вважати програмною, звучить так: «Волинський національний університет найкращий у світі, тільки ще не всі про це знають». І якщо вона на початку вашого ректорства сприймалася як просто крилата фраза, то нині — вже ні. Ви навіть претендуєте на звання «української Сорбонни»...
— Бо що таке Сорбонна? Це маленьке французьке містечко з великим і відомим університетом. Власне, великі університети дуже часто розташовані у малих містах, які й не мають особливо розвинутої економіки, проте відомі у світі й живуть завдяки саме університетам. Розвивати потужний регіональний університет реально, але для цього потрібна добра база. І коли ми втілимо гоноровий проект зі спорудження сучасного студентського містечка на колишній території військового містечка, яке віддали університету, то чому б не помріяти й про реальний статус «української Сорбонни»? Мені подобається фраза, здається, Карнегі про те, що коли життя тобі підсунуло лимон, то не треба кривитися, а спробувати принаймні виготовити з нього лимонад. Часом запитують — а яким ректором був той чи інший ваш попередник? Добрим чи поганим? Я вважаю, що кожен ректор жив у своєму часі й користувався тими можливостями, які йому давав той час. Ми могли б жити за старими стандартами і, мабуть, нормально себе почували б. Але, на мою думку, нинішні студенти не повинні мешкати в старих гуртожитках, харчуватися в примітивних їдальнях, якщо навколо зовсім інше життя. Ми могли б, врешті, й не розбудовувати нашу базу відпочинку «Гарт» на озері Світязь, бо це немалі затрати...
— Але нині там такі прекрасні умови, що університетська база стала стандартом подібних закладів. Оригінальні дерев’яні будинки, шикарна спортивна база, власний острів, їдальня, прикрашена авторськими роботами студентів Інституту мистецтв... І все це однаково доступне як професорам, так і студентам. Інколи хочеться запитати: навіщо вам цей клопіт?
— Якщо ми хочемо, щоб наш випускник пишався званням студента Волинського національного університету, щоб він міг прислужитися й Волині, й Україні, й світові, то він має жити, відпочивати й працювати в комфортних умовах. Навіть не просто комфортних, а таких, які відповідають часові й навіть його випереджають. У вересні на базі нашого «Гарту» відбудеться обласна «Школа лідерів», яка пройде під патронатом голови Волинської обласної держадміністрації Бориса Клімчука. Маємо зібрати на ній представників самоврядування з вишів, коледжів з усієї Волині, виробити стратегію цього самоврядування, його участі в розвитку регіону. До речі, Шацькі озера, які є природною перлиною національного значення, вже давно стати і одним з об’єктів наукового інтересу науковців нашого університету. Проблеми, пов’язані з цим неповторним регіоном, його важливість для нашого краю та України в цілому обговорюється на науково-практичній конференції. І приємно, що в ній бере участь і головний редактор газети «День» Лариса Івшина, котра є одним з найактивніших членів університетської Наглядової ради. Бо інтелект і екологія, як вона наголошує, справді мають стати головними волинськими брендами...
— А одним із університетських, якщо можна так висловитися, брендів є участь ВНУ імені Лесі Українки в розвитку регіону. Також у вересні на базі ВНУ має відбутися цікава науково-практична конференція, яка розгляне перспективи розвитку обласного центру Волині — Луцька.
— Ми особливо зацікавлені в участі в ній, у розробці практичних рекомендацій щодо розвитку міста студентів. Адже їм у ньому жити й працювати. Ідея конференції визріла у народного депутата Ігоря Палиці, який нині очолює Наглядову раду нашого університету, і хай Лариса Олексіївна підтвердить, у яких гарячих дискусіях народжувалася і тема, й стратегія цієї конференції. Вважаю, що це європейський підхід, коли університет є рушієм прогресу регіону. Власне, це й приваблює до нас абітурієнтів, а заяви цього року подавали вже з 16 областей України, є в нас студенти й із Харкова, й із Донецька, й із Дніпропетровська
— Згідно з університетською стратегією, кожен рік у Волинському національному університеті має свій пріоритет. Який він цього року?
— Нинішній рік присвячений патронесі нашого університету Лесі Українці та мовній стратегії. Кожен викладач до кінця року має подати сертифікат про вільне володіння однією з іноземних мов. Адже якість освіти, на мою думку, має бути сучасною, а студент — конкурентоспроможним. А як це здійснити без знання мов?
— Ректор приклад подає?
— Я володію французькою, вона мені як друга рідна. У свій час закінчував курси від ЮНЕСКО, мав працювати в одній з африканських країн, але з розпадом тодішнього Радянського Союзу все змінилося... Читаю німецькою, а ось на англійську вже просто не вистачає часу. Наступний же рік у Волинському національному університеті буде Роком здорового способу життя. Для цього ми реконструювали старий університетський стадіон. Мені не вірили, що на цьому місці, де було болото, може постати такий стадіон! А ми ще й зробили на полі штучне покриття. Збираємося виходити до луцького міського голови з пропозицією — облаштувати в місті велосипедні доріжки. Ми ж біля університету збудуємо велосипедну стоянку...
