Навчальний рік, що лише вчора розпочався, схоже, стане роком роботи над помилками. Принаймні, на це сподіваються майбутні абітурієнти та їхні батьки. Чекають на це й у самих вишах. Адже радикальні зміни в системі вступу абітурієнтів створили цього року чимало проблем приймальним комісіям і ректорам, на плечі яких лягла відповідальність за реалізацію задумок міністерства.
Не оминули нововведення і найдавніший університет України— Острозьку академію. Тут теж відмовилися від звичного вступного тестування з шести предметів і провели прийом абітурієнтів за загальними правилами, тобто за результатами зовнішнього незалежного оцінювання. І хоч, як кажуть, студентів після сесії рахують і говорити про успіх цьогорічного відбору ще рано, загальні підсумки 2007—2008 навчального року ми попросили підбити ректора Національного університету «Острозька академія» Ігоря Пасічника.
— Ігоре Демидовичу, яким був, на вашу думку, минулий навчальний рік для української освіти та Острозької академії зокрема?
— Навчальний рік, як і завжди, був напружений. У нашому університеті, наче в дзеркалі, відображаються так чи інакше всі проблеми розвитку освіти в нашій державі. На щастя, ми не переобтяжені традиціями радянської доби. Середній вік наших викладачів відносно молодий — трохи більше ніж тридцять років. Ми намагаємося відроджувати деякі традиції нашої давньої альма-матер і активно формуємо нові. Цьому сприяє указ Президента, який надає нам відносно широкі можливості в плані самоврядування. Правда, хотілося б більшого. Хоча б тих прав (я вже не кажу про можливості), які мають наші колеги в країнах Євросоюзу. Однак ми є законослухняними і діємо в межах законодавства про освіту.
В українській освіті щороку відбуваються певні зміни, які завжди сприймаються з психологічною напругою. Так було з введенням 12-бальної системи оцінювання, переходом на 12-річне навчання, змінами вимог до акредитації, закриттям відокремлених навчальних підрозділів тощо. Цього року маємо кардинальні зміни в плані прийому до вищих навчальних закладів. Цілком природно, що будь-яке нововведення, тим більше у вищій освіті, буде корегуватися. Так, наприклад, вже можемо говорити про проблему пільгового зарахування. Ніде в Європі не надають жодної пільги при вступі. Хіба справедливо, коли абітурієнт, золотий медаліст з сумарним рейтингом 360балів, має поступитися місцем трієчнику з рейтингом у 250 балів лише тому, що останній має посвідчення з чорнобильської зони чи щось подібне?! Держава має соціально забезпечити таких дітей, але не дарувати їм диплом про вищу освіту. В Острозькій академії вчаться діти-сироти чи інваліди дитинства і ми надаємо їм гранти, піклуємося про побут, харчування, однак вони демонструють такі ж знання, як і решта. Також вважаю, що університетам слід надати право встановлювати мінімальний бал сертифікату при вступі. Наприклад, для нашого університету — це могло би бути 160—170 балів. Тисячі абітурієнтів з нижчими балами просто даремно переобтяжують і приймальну комісію, і себе. Думаю, рейтинг вишу мав би визначатися за мінімальним прохідним балом.
На даний час є чимало людей, які вже кілька років тому закінчили середню школу, працюють і хотіли б здобути заочно вищу освіту. Абсолютна більшість із них не мають сертифікатів. До речі, в багатьох західноєвропейських країнах до вищих навчальних закладів люди часто вступають не після закінчення школи, а набувши вже певного життєвого досвіду, попрацювавши в тих чи інших сферах. Зрозуміло, їхній вибір є більш вмотивованим і раціональним.
Цього року, якщо не буде внесено зміни до правил прийому й не буде дозволено набирати на заочне відділення на основі не лише сертифікатів, а й вступних іспитів, ми втратимо чималу кількість вступників (які, до речі, готові платити за навчання). Хто від цього виграє? Наприклад, до нас на спеціальність «релігієзнавство» на заочне відділення виявляють бажання вступати священнослужителі, котрі мають духовну освіту. Чому б не дозволити їм це зробити?
Думаю, Міністерству освіти і науки слід вже у вересні цього року визначити умови вступу на наступний рік, щоб випускники чітко знали, які предмети їм готувати. З метою підвищення мотивації навчання в школі, щоб учень не вчив лише ті предмети, які винесені як вступні, слід обов’язково враховувати при вступі середній бал атестата, тобто суму показників сертифікатів плюс середній бал атестата.
Також не зовсім зрозуміла позиція чиновників щодо володіння абітурієнтами англійською мовою. Адже єдина можливість вирватись із пострадянського простору — це глибокі знання англійської мови. Острозька академія це довела, оскільки студенти, які вільно володіють англійською мовою, в першу чергу можуть працювати у нашій віртуальній бібліотеці. Це дає можливість використовувати не тільки знання, сформовані на пострадянському російськомовному просторі, а й знання загальносвітові. На превеликий жаль, цьогорічна система вступу та вказівка, яка забороняла проводити іспит з англійської мови, крім вузькоспеціалізованих спеціальностей (англійська мова та література, міжнародні відносини) по-перше, не дає можливості підібрати тих абітурієнтів, які необхідні, а по-друге — у студентів зменшилася мотивація вивчення англійської мови. В результаті — це не дасть можливості реалізувати ті задачі, які самі ж чиновники ставлять перед вищою освітою і перед школою взагалі.
Реформи реформами, а ось матеріальне забезпечення й вищої, й середньої школи залишається далеко не європейським. По-доброму заздриш своїм колегам на Заході, які й близько не мають таких проблем. Особливо складна ситуація цьогоріч, оскільки так і не прийняті зміни до бюджету. Ми ж у себе розпочали будівництво корпусу гуманітарного факультету, який прикрасить не лише наш університет, а й центр древнього Острога. Проект будови уміло поєднує сучасне й минуле і, не побоюсь сказати, є шедевром сучасної архітектури. Однак цього року на його будівництво ми не отримали ні копійки. Будуємо власними силами. Нам ладні допомогти, швидше, з-за кордону. При тому, що в Україні гроші є. У тому числі й в багатих людей, які за своїми статками вже обігнали європейських олігархів. Але часто вони дають гроші на сумнівні проекти, а на дійсно вартісні речі не звертають уваги. Прикро!
Та не хлібом єдиним, звісно, живемо ми. Для нашої академії цей рік — особливий. Кілька місяців тому виповнилося 400 років з дня смерті князя Василя-Костянтина Острозького, мецената нашої академії. Цю дату широко відзначали в Білорусі на державному рівні: там випущено ювілейну марку, проводилися конференції, богослужіння, в Мінську відбулася зустріч послів слов’янських країн, приурочена до цієї події. Її також відзначатимуть у Польщі, інших країнах. Ми на рівні академії провели певні заходи, запропонували проект указу Президента про відзначення цієї дати. Цей проект пройшов відповідні експертизи. Але він так і не прийнятий. Воістину, немає пророка в своїй вітчизні.
— Дехто говорить, що введення ЗНО і аргументація цього боротьбою з корупцією дискредитує авторитет педагога і підриває довіру до нього. Чи це насправді так?
— Акцентування уваги на тому, що введення ЗНО — це боротьба з корупцією, як це робилося мас-медіа, деякими експертами, я вважаю неправильним. Адже такі заявки справді ставлять під сумнів порядність дуже багатьох вишів, багатьох викладачів, ректорів та секретарів приймальних комісій, які чесно працюють у закладах освіти. В Острозькій академії, я більш ніж упевнений, ніколи не було й не буде корупції. Та система вступних тестувань, що раніше використовувалася в Острозькій академії, була цілком антикорупційною та досконалою.
Я думаю, що не було потреби робити такі різкі кроки щодо зміни системи вступних іспитів у вищі освітні заклади, які було зроблено у нас. Можливо, варто запозичити досвід Польщі, де є і сертифікатна система вступних іспитів, і система співбесід. Це дає можливість керівництву університету встановлювати самостійно правила прийому. У нас же формально за вступну кампанію несуть відповідальність ректори, а насправді всі правила прийому диктуються зверху. Вважаю, що на наступний рік Міністерству освіти і науки необхідно визначити перелік університетів, яким надано право встановлювати не тільки мінімальний прохідний бал сертифікату, а й умови прийому на розсуд ректорату, при цьому враховувати специфіку самого навчального закладу, адже мотивація абітурієнта Львівської політехніки і абітурієнта Острозької академії суттєво різнитимуться.
— Ви вже згадували, що в Острозькій академії упродовж багатьох років була налагоджена своя система комбінованих тестувань, яка була абсолютно прозорою. Як вплинула на університет зміна системи відбору абітурієнтів? Якими є результати цьогорічної вступної кампанії?
— Цьогорічна система відбору абітурієнтів не дає можливості виявити творчі здібності студентів. Я думаю, що Міністерство освіти зробить глибокий аналіз і буде удосконалювати даний тест, тому що він зовсім не прийнятний для таких вищих навчальних закладів, як Острозька академія, яка має завжди свого специфічного абітурієнта. Ті абітурієнти, які складали пропоновані нами тестові завдання, вже знали, які вимоги, які особливості навчального процесу у нашому навчальному закладі. Саме за допомогою вступних тестів ми виявляли здібності до творчого мислення абітурієнтів, що є дуже важливим у підготовці висококласного фахівця. Давайте згадаємо тут видатних психологів і педагогів А.С. Макаренка і Л.С. Вигоцького. Якщо Макаренко стверджував, що необхідно обов’язково враховувати перспективні лінії розвитку в особистості, то Вигоцький говорив про дві зони — зону актуального і найближчого розуму. На превеликий жаль, тести, розроблені Українським центром незалежного оцінювання якості освіти, суворо формалізовані і не дають можливості визначити ні перспективної лінії розвитку, ні зони актуального і найближчого розуму. На мою думку, якби на основі зовнішнього незалежного тестування в один із вищих навчальних закладів України вирішив вступити Ейнштейн, то він не став би студентом, хоча, як відомо, був генієм. Для такого навчального закладу, як Острозька академія, який поставив перед собою мету, наслідуючи традиції альма матер, формувати першочергово державотворців, які творчо мислять і можуть застосувати ці здібності й знання у будівництві держави, а не просто людину як носія знань, на основі цьогорічних тестів таких абітурієнтів неможливо було виявити. Лише за результатами детального аналізу під час навчання ми зможемо побачити, чи ми набрали студентів із формальними знаннями, чи таких, які здатні мислити креативно.
— Наскільки відомо, Києво-Могилянська академія ввела у себе додаткову систему внутрішнього оцінювання, мотивуючи це недосконалістю ЗНО, їхньою неорієнтованістю на творчих особистостей. Чи варто іншим ВНЗ використати досвід Могилянки?
— Безумовно, досвід Києво-Могилянської академії у плані розробки системи вступних тестувань є неоціненним. Думаю, такі напрацювання варто не перекреслювати, а використовувати їх, можливо, навіть як альтернативу зовнішньому незалежному оцінюванню. З Києво-Могилянською академією ми співпрацюємо постійно. З часів відродження Острозької академії й дотепер ми використовували систему вступних тестувань Могилянки, які носили універсальний характер і були спрямовані не тільки на формальну перевірку знань, а й на оперування ними. Адже рівень знань абітурієнта не завжди відповідає його розумовій діяльності — це є елементарними психологічними істинами. Механічне відтворення матеріалу і нездатність оперувати ним не формують фахівця, принаймні такого, якого готує Острозька академія.
— Наскільки готова вітчизняна вища освіта до інтеграції в європейський освітній простір? На що в першу чергу потрібно звертати увагу?
— Готова чи не готова, але інтегруватися треба. Якщо чекати, коли буде готова, то не буде коли інтегруватися. На мою думку, прийняття умов Болонського процесу незалежно від бажання вищих навчальних закладів змушує їх підтягуватися до європейського рівня. Однак не слід це робити швидко, алгоритмічно, копіюючи ту чи іншу системи освіти. Для України перенесення європейського глобалізованого алгоритму освіти загрожує втратою здобутків нашої молодої державності. Адже для представників глобалізаторської концепції нація — це щось рудиментарне, як і саме державотворення. Для націй, які пройшли процес повноцінного формування, ідеї глобалізму не страшні, а для України, де продовжується формування і держави, і нації, вони можуть принести чималу шкоду. Необхідно спочатку сформувати національні університети не в формальному, а в прямому розумінні цього слова, і лише тоді поступово впускати в них глобалізаційні ідеї. Наприклад, поширена в Європі ідея Гумбольтівського університету передбачає формування спеціалістів з державницькою свідомістю, а не творців «мегасуспільства».
Наступне: наші бібліотеки, особливо віртуальні, не йдуть в жодне порівняння з європейськими, і тому різке скорочення їхнього фінансування призведе до зниження знань студентів. У нашому університеті стажуються, беруть участь в обмінних програмах студенти європейських та американських вишів, і я ніколи не бачив різниці в їхніх знаннях із нашими студентами. Навпаки, теоретичний рівень наших студентів є вищим, однак у прикладному аспекті нам слід багато працювати. Отже, найактуальніше для нашої вищої школи — це звернути увагу на контактно-прикладний, практичний бік нашої освіти, а також на її науково-дослідний аспект.
— У проекті закону України «Про вищу освіту» в статті 29 ідеться про те, що принципи управління вищими навчальними закладами мають базуватися на багатьох аспектах, зокрема, на самостійній розробці та запровадженні власних програм наукової, науково-дослідної, науково-технічної та інноваційної діяльності. Скажіть, будь ласка, чи запроваджуються такі тенденції у вітчизняних вищих навчальних закладах?
— Стаття 29 практично не може бути реалізованою. Кожен університет знає, над якими інноваційними проектами може працювати, але для їхньої реалізації потрібні гроші. І для державних університетів їх мала б давати держава. Звісно, певні кошти для цього виділяються. Проте вони не йдуть ні в яке порівняння з тим, що мають наші колеги на Заході. До того ж, виділення цих мізерних грошей пов’язане з оформленням різноманітної непотрібної документації. Тому часто доводиться покладатися на власні сили, ресурси, кошти спонсорів. Наприклад, у нашому закладі вже тривалий час здійснюється вивчення Острогіани, діяльності української діаспори, проводяться міжнародні конференції, готуються й друкуються різноманітні видання, які викликають інтерес в Україні та за її межами. І часто все це ѓрунтується на ентузіазмі окремих людей.
— Національний університет «Острозька академія», як відомо, належить до класичних університетів. Якими критеріями першочергово слід керуватися задля визначення типу навчального закладу як класичного?
— Модель класичного університету може відповідати наступним вже напрацьованим класичним параметрам, а саме:
1. Науково-дослідна і навчальна діяльність тісно поєднуються.
2. Автономія університетської корпорації (викладач і студент — система «старший серед рівних»).
3. Християнська мораль та національні цінності.
4. Соціальна та інтелектуальна елітарність.
5. Державотворчий дух (готовність присвятити вітчизні найкращі пориви свого інтелекту і душі).
6. Конкурентоспроможність, відкритість, соціальна відповідальність, міжнародна корпоративна співпраця.
7. Автономія управління.
8. Високий авторитет на ринку праці.
У проекті доповнень до закону про освіту, в принципі, передбачені названі критерії, однак є й такі, які загрожують існуванню таких нещодавно відроджених університетів, як Острозька академія і НаУКМА, адже в цих університетах немає тієї мінімальної кількості студентів, передбаченої проектом. Думаю, пришвидшене об’єднання університетів в Україні, на що зорієнтовані ці доповнення, може призвести до непередбачених наслідків у суспільстві. Цей процес має бути запланований на десятки років. А великої кількості університетів не слід боятися. Частина з них поступово збанкрутує і припинить свою діяльність, адже зараз відбувається боротьба за абітурієнтів, і виграє лише той університет, в який будуть бажаючі вступати. Такими стануть ті вищі навчальні заклади, які забезпечуватимуть конкурентність на ринку праці.
— В Острозькій академії, за вашими словами, готується еліта української нації, але погодьтеся, нею не стають автоматично, адже потрібно пройти певний шлях. Чи проходять його за п’ять років студенти ОА?
— Звісно, у нас є різні випускники. Однак більшість із них— справді еліта. Це не мої слова, а слова роботодавців. П’ять років навчання — достатній час, щоб актуалізувати певні домінанти молодої людини. Для цього лише слід наполегливо працювати всім колективом. Корпоративна робота, цілеспрямованість, натхнення, віра в майбутнє своєї держави — ось які характеристики ми намагаємося сформувати у своїх випускників. Також велику увагу приділяємо формуванню у наших студентів високих моральних якостей, базованих на християнських цінностях. Виховуючи студентів у відповідному дусі, ми переконалися, що християнська мораль і національна ідея можуть бути класичною для України моделлю виховання. Випускники нашого університету суттєво вирізняються на фоні своїх колег з інших вишів, передусім високими моральними якостями. Знову ж таки, це не мої слова, а роботодавців.
— Запитання до вас як до успішного ректора: які пріоритети має ставити перед собою вищий навчальний заклад, щоб досягнути таких висот на всеукраїнському і міжнародному рівнях, як Національний університет «Острозька академія»?
— Не вважаю себе успішним — просто ректором. Сучасний ректор в Україні — це в першу чергу менеджер, який має працювати не для себе, а для колективу і заради колективу. Можливо, це звучить пафосно, але лише цей мотив може давати поштовхи до успіху. Природно, ще знання психології є необхідним компонентом управління, тим більше в такій складній структурі, як університет. Звісно, ми відрізняємося від своїх ректорів-колег із Заходу, які не переобтяжені господарськими проблемами і мають достатньо часу на наукову діяльність. Хотілося, щоб це колись було й у нас. Але, як колись писав Василь Симоненко, «вибрати не можна тільки Батьківщину». Справді, Батьківщину не вибирають. І, незважаючи на проблеми, на складні умови, треба працювати заради Батьківщини. Лише це дасть результат. І приклад цьому— наш університет «Острозька академія».
