Розмова про поточний стан справ у гастрольному (як, утім, у будь-якому іншому) бізнесі починається зазвичай з посилання на «кризу». Це модне слівце сьогодні, мабуть, найуживаніше в усіх верствах суспільства. Згадуючи кризу, всі, природно, вказують на Росію — мовляв, там його коріння, там і протиотруту слід шукати.
З РОСІЇ ЗІ СМУТКОМ...
Москва до візитів кокерів і джексонів звикла швидко й невимушено. Ще кілька років тому прильоти знаменитостей рангом від 100 тисяч доларів і вище стали там нормальним явищем. Пінявий потік легких спонсорських грошей стимулював тут бурхливе зростання продюсерських агентств, що спеціалізуються на привезенні великобюджетних знаменитостей, здатних здивувати місцевих багатіїв і змусити проголосувати за себе хрусткою купюрою. Ринок розбухав немов на дріжджах — гонорари, сплачувані новим гостям, досягали астрономічних висот. Мало хто з великих компаній міг устояти перед спокусою прив’язати власну рекламу до пафосних шоу мегазірок, що їх ставало надміру, а середовище «нових» закономірно прониклося новою модою — засвітитися в VIР-секторі «на зірці», неодмінно переплативши за квиток. Осінній обвал не просто позбавив бізнес фінансового підживлення. Крах банків — головних шестерень антрепренерського механізму — спочатку призвів до фінансового краху ряду концертів, а відтак до зупинки механізму загалом.
Без участі впливового спонсора неможливою виявилася передоплата гонорару та виконання дорогих технічних вимог суперзірок.
Після вересневої невдачі з «DЕРЕSНЕ МОDЕ» великі антрепренери залягли на дно практично на два місяці. Двомільйонна планка, встановлена гонораром для «RОLLING SТONES» і Майкла Джексона, впала, завдавши максимум тілесних ушкоджень непідготовленим і незахищеним. Катастрофічно впали в ціні й російські зірки. Парадокс, але на звичні для себе гонорари вони могли розраховувати тільки в країнах близького зарубіжжя. Насамперед — в Україні. А український гастрольний бізнес уник московського варіанту розвитку подій. Гонорарна планка для зарубіжних артистів тут зовсім ніби й не падала. Навпаки — повільно, але незрадливо, підповзала до 200 тисяч доларів, тоді як купівельна спроможність московських антрепренерів якраз упала до рівня 100—150 тисяч.
ДО УКРАЇНИ — З НАДІЄЮ
На відміну від одчайдушного гультяя Москви, поставленої на місце впродовж лічених тижнів, вереснева криза в Україні вилилася лише в скасування кількох концертів московської попси на межі вересня-жовтня. Хоча тут ідеться спочатку про спад інтересу до московських попсарів другого ешелону, і вже потім — про кризовий дефіцит готівки в гаманцях киян і гостей столиці.
Подальші концерти, як правило, проводилися за будь-якого продажу (реально вони коливалися від 14 до 23% від проданих квитків). А взагалі, специфіка бізнесу і не передбачає стовідсоткової окупності кожного проекту, провал одного концерту може бути компенсований аншлагом на іншому. Все вирішують внутрішні резерви фірм-антрепренерів. Отже, «зубри» ринку московської попси вступили в фазу жорсткої демонстрації сили та маневреності в умовах нової економічної реальності. Реальність показувала своє недитяче, лихе обличчя. Гонка, що на перший погляд скидалася на респектабельну й благородну, зсередини виявлялася нещадним тендером на кращу міну при поганій грі. Скасований концерт — штрафне очко; концерт, проведений всупереч глибоко мінусовій касі, — талон на шматочок безхмарного Завтра. Так на рахунку корпорації «Трієр» — 2 невдалі спроби проведення гастролей «Ранкової пошти» і одна — наполовину вдала — спроба зібрати зал на «вінчання» А. Варум з Л. Агутіним. Як результат — «Трієр» (принаймні — на осінньо-зимовий сезон) вижито з центрального концертного майданчика країни — Палацу культури «Україна» — своїм вічним конкурентом «АРС-Україна». Завдяки московському корінню, київський «АРС» іменем московського «тата» Ігоря Крутого успішно консолідував потік до України здешевілих у Білокам’яній попсовиків. Хоча «Столики на двох» і відтінялися гучними, але пустими обіцянками повінчати привселюдно зимову вишню з босоногим хлопчиком. Запас міцності у дочірнього підприємства Крутого виявився достатнім, щоб дозволити своїм танкам звитяжно зрівняти окопи противника. Парад «усіх зірок» під знаменом ювілею безсмертної творчості Крутого вдався «АРСу» на славу, та ось наскільки швидко зможе його фірма отямитися після такої явно піррової перемоги, залишиться його, Крутого, комерційною таємницею.
Офіційно — жодний із концертів в «Україні» за період вересень—листопад не перевищив планки 50% проданих квитків. При цьому криза аж ніяк не завадить організаторам концертів використати мережу тіньових поширювачів квитків, впроваджуючи гнучкі й абсолютно невидимі для законодавства системи знижок і націнок.
ХТО ДО ЯМИ ПОТРАПИТЬ...
Вважається, що на гастрольному ринку явно високий рівень конкуренції. Власне, кількість бажаючих займатися гастрольним бізнесом і справді велика, більша — хіба що міра ризику, пов’язаного з такого гатунку діяльністю. І поява на ринку дебютуючих дилетантів — теж свого роду закономірність. Для «ветеранів» це, як правило, пов’язане з ризиком підриву довіри на ринку, адже антрепренерські компанії-дебютанти, як правило, — апендикси тіньової економіки, мають часто у своєму розпорядженні до безглуздя великі фінансові можливості. Вони цілком можуть собі дозволити «перебити» вигідні гастролі у конкуруючої структури, сплативши на порядок більший гонорар. Але, на відміну від «ветеранів», новенькі, як правило, недосвідчені в тонкощах гастрольного ринку і часто потрапляють у ситуації, від яких ветерани застраховані принаймні внаслідок власного досвіду і ваги на ринку. Останні мають мережу роками налагоджених зв’язків зі світовими концертними агентствами, що працюють з виконавцями, котрі цікавлять Україну, як правило, прямо. А першопрохідцям здебільшого дістається окрилена співпраця з другосортним посередником. Гастролі обумовлюються через треті (а то й десяті) руки, що, в результаті, не тільки піднімає бюджетну планку заходу, а й підносить в енний ступінь його ризик.
Сам факт того, що в межах одного календарного тижня виникають гастролі однієї вагової категорії, має на увазі доволі цинічне видовище протистояння компаній-конкурентів. Досвідчені «важкоатлети», котрі мають справу з дорогими виконавцями, завжди намагаються розтягнути свої акції в часі. Проте оскільки і сміливців, і авантюристів в Україні завжди вистачало, без трагедій не обходиться. Напередодні зими в Києві лобами зіткнулися два гіганти: елітарна Ванесса Мей (компанія «ЄВРОШОУ») та хедлайнери молодіжного «забою» — «PRODIGY» (альянс державного театру «Дружба» і концертного агентства «Муза» з канадським промоутером Марком Зуревінскі).
Як результат — чітко прорахований успіх шоу Ванесси (квитки продалися ще за два тижні до концерту) і щонайменше 120 тисяч доларів збитків на шоу британської групи. Пікантність ситуації з «PRODIGY» ще й у тому, що через незнання елементарних законів світової практики гастрольного бізнесу постраждали спонсори, що підписалися під суперконцерт. З моменту прибуття англійців усю рекламу, зібрану місцевими організаторами, було в одну мить анульовано. Пояснення організаторів щодо цього триватимуть, судячи з усього, ще довго, так само, як і розрахунки зі службами технічного і творчого забезпечення.
«ПРИЛЕТИТ ВДРУГ ВОЛШЕБНИК...»
Думки українських антрепренерів з приводу нещасливої кризи розділилися навпіл: списати невдачі на неплатоспроможність населення готові організатори десятків збиткових концертів, от тільки якщо пильніше придивитися — крах наставав або через бездарну організацію, або шоу було явно провальним. За словами президента корпорації «ЄВРОШОУ» — організатора концерту Ванесси Мей, так звана криза зажадала від гастрольних бізнесменів зваженішої політики і тверезішої оцінки ситуації. Сьогоднішня ситуація на гастрольному ринку України дуже скидається на ситуацію з ринком, наприклад, рекламних агентств. Попервах їх виникла величезна кількість, а відтак — хвиля відринула, шумовиння зникло, і на плаву залишилися тільки обачливі профі, які розділили потім цей ринок між собою.
Директор «АРС-Україна» Олександр Гриценко вважає, що «...криза в гастрольному бізнесі безперечно існує. Але виявляється передовсім у тому, що російські виконавці, традиційно популярні на нашому ринку, вже набридли, перестали дивувати. Тоді як наші виконавці ще не вийшли на потрібний рівень. Треба шукати нові шляхи, адже з російськими зірками сьогодні немає жодного стовідсоткового влучення. Так, вони подешевшали. Так, з’явилося багато нового, але мало цікавого. Це майже глухий кут, але, я упевнений, ми щось вигадаємо». А чекати залишилося недовго, дуже скоро Україну поглине передвиборна гонка. І тим антрепренерам, кому вдасться залишитися на коні всупереч перманентному мінусу в касі, завтра, як кажуть, усі карти в руки. А гратимуть по-крупному. Із звільненням передвиборних капіталів концерти будуть дедалі краще застраховані від збитків. Так, наприклад, президентський патронат — надійний дах і для наступних акцій «ЄВРОШОУ» (правлячі партії роблять ставку на елітарні концерти). Нішу російської попси, судячи з усього, надійно окуповує Геннадій Балашов і Ко. Партія «За красиву Україну» кинула свої кошти у пролом гастрольного терену однією з перших і тепер не пропускає жодної акції, чи то концерт «PRODIGY» чи Лінди. Значною мірою його ж «стараннями» «виїхав» останній «Шоу-ринг» від «АРС-Україна». Балашов при цьому ризикує хіба що приїстися молоді своїми пафосними гімнами, а от грошей якраз має вистачити.
№248 24.12.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»
