У розпалі економічної кризи, коли щодня втрачають роботу десятки, а то й сотні українців, коли підприємства опиняються на межі виживання і коли, врешті-решт, на рахунку має бути кожна державна копійка, в Україні створено нову наукову структуру — Академію екологічних наук. Відповідний указ підписав Президент України 19 грудня 2008 року.
У недоцільності Академії екологічних наук переконані учені НАН України. Вони вже надіслали відкритого листа до Президента із проханням скасувати цей указ. Поки що доля цього звернення невідома. Академіки побоюються, що його навіть не показували Президентові, і невідомо, чи й покажуть.
Створення Академії екологічних наук — нібито хороша ідея, і діяльність такої установи має бути корисною для суспільства. Та насторожує те, що, по-перше, поняття «екологічні науки», як переконують експерти, взагалі не існує, а над вирішенням екологічних проблем уже давно працює ціла плеяда українських фахівців при Національній академії наук. Тому створювати ще одну організацію просто немає сенсу, тим паче, що це потягне за собою додаткове фінансування, перерозподіл кадрів, пошук приміщення...
Позицію науковців нещодавно підтримав і заступник голови Верховної Ради Микола Томенко. Він вимагає від комітету ВР з питань освіти та науки ще раз проаналізувати ситуацію. Науковці ж переконані: все ясно і без додаткових розслідувань. Нині в Україні вже існує Екологічна академія, правда, на громадських засадах, яка об’єднує понад 500 членів-кореспондентів НАН. То чому б не надати цій установі державного статусу і профінансувати вже існуючі наукові розробки та проекти, а не починати все з нуля?
Також насторожує науковців і те, що появу указу не було погоджено з президентом НАН Борисом Патоном. А це ініціатори документа повинні були зробити в першу чергу. Врешті-решт, якби в країні назріла потреба у створенні такої структури, це питання неодмінно треба було б винести на розгляд громадськості. Нічого подібного не було зроблено.
Під сумнів ставлять учені й завдання майбутньої академії — впровадження концепції сталого розвитку (до речі, у тексті указу йдеться про концепцію то сталого розвитку, то гармонійного, то збалансованого). Як пояснили «Дню» у науково-організаційному відділі президії НАНУ, офіційно в Україні її так і не затвердили, хоча зобов’язання про це країна взяла на себе ще 1992 року, взявши участь у конференції ООН з навколишнього середовища, де 187 держав світу погодилися розробити ідеології сталого розвитку. Тож залишається сподіватися, що здоровий глузд наших керманичів все-таки візьме гору і указ скасують.
КОМЕНТАРI
Сергій ЄРМІЛОВ, директор Інституту проблем екології та енергозбереження:
— Такої науки, як екологія, взагалі-то не існує, адже це комплексні знання про все те, що впливає на навколишнє середовище. Створення академії екологічних наук означає, що їй повинні підпорядковуватися інші академічні установи, незалежно від того, чим вони займаються. Сенсу в створенні такої академії я не бачу, бо її завдання нині виконує Національна академія наук України. Взагалі я не чув, щоб десь за кордоном існувала окрема академія екологічних наук. Достатньо в рамках НАН мати працівників, які вирішуватимуть завдання з екології. Звісно, вирішення екологічних проблем — надзвичайно важливе, але не настільки, щоб для цього створювати окремий академічний інститут. Для цього вже існують галузеві установи, хоч би той же Інститут екології при Міністерстві охорони навколишнього природного середовища. Не знаю, чому про створення такого закладу заговорили саме зараз, може, хтось комусь щось пообіцяв, як у нас часто буває. Не думаю, що новостворена академія зможе ефективніше вирішувати проблеми, пов’язані з екологією. Якраз навпаки — робити це стане набагато складніше, бо додається ще одна ланка. Як у нас часто буває, спочатку ліквідується установа, а потім створюються на її місці дві-три нові, замінюється штат працівників, які не знають, що від них вимагається. Так і тут буде: поки організується академія екологічних наук, решта закладів не будуть займатися цими проблемами, бо з’явилася відповідна установа, і буде чекати. А за цей період тривалість життя в Україні зменшиться ще на рік-півтора. Сьогодні тривалість життя у чоловіків наближається до 60 років, а на сході України вона ще менша, наприклад, у Дніпродзержинську — 45 років. А академія екологічних наук не подовжить нам життя. Доцільніше було б, щоб Президент підписав указ про біопаливо, чого він, на жаль, не зробив. Сучасні промислові підприємства на території України не відповідають європейським стандартам. Якби у цих підприємств була конкуренція з боку біопаливної промисловості, відповідно до цього указу, вони б зайнялися модернізацією, що було б набагато кориснішим, ніж створення непотрібної установи.
Олексій ВАСИЛЮК, заступник голови Національного екологічного центру України:
— Створення академії передбачає формування штату наукових співробітників, а поки що незрозуміло, хто це буде, адже у Національній академії наук немає окремих екологічних спеціальностей. Викликає сумнів і авторитетність нової академії, особливо якщо там не працюватимуть фахівці з НАН. Будь-які науковці, які займаються природоохоронними питаннями, нині є або членами НАН, або співробітниками вищих навчальних закладів. Незрозуміло, навіщо та кому знадобилося створення нового екологічного органу. Наприклад, ми поділяємо ініціативу Президента щодо створення національних парків та заповідників. Прикро, що депутати висміяли його ініціативу прийняти закон про захист кажанів. Україна є членом Конвенції з охорони кажанів, у цьому документі змінили кілька слів у назві — і вся Європа швидко перепогоджує його, оскільки це тільки формальний момент. Україна ж чомусь Президента зробила посміховиськом. Начебто це на часі. Тобто у цих питаннях цілком зрозуміло, для чого і з якою метою це ініціюється, а от створення академії — це цілковита загадка. Її поява розпорошить наукові кадри і завдасть удару по науці. У нас і так існує низка різноманітних академій, а краще, щоб наука була централізованою. Можна, якщо хочете, створити Інститут екології, на зразок Інституту зоології чи ботаніки, бо поки що в Україні такого закладу немає: існують дрібні інституції регіонального масштабу.
Валерій КУХАР, директор Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України:
— Cтворення Академії екологічних наук України — це чергове розпорошення наукових сил у різних нішах. Наше ставлення до довкілля базується на уявленнях, що екологія — це всі процеси природи та взаємодії людини, які існують на нашій планеті. І ними повинні займатися всі, починаючи від кібернетиків і завершуючи тими науковцями, які вивчають суспільні науки, не кажучи вже про економістів. Навіть археологи займаються питаннями, як люди використовували природні матеріали або жили у співпраці з природою. В указі Президента написано, що академія створюється на основі певної наукової бази. Це означає, що нас чекає новий переділ майна та перерозподіл кадрів. Незрозуміло, навіщо треба висмикувати фахівців із Національної академії чи її галузевих інститутів, які й так займаються проблемами екології. Наразі над цими питаннями працює Наукова рада з питань природокористування та сталого розвитку, що діє при НАН вже років із 30—40. Видано кілька збірників про розробки, які рекомендують впроваджувати у народному господарстві для вирішення екологічних проблем, проводяться відповідні симпозіуми, а Наукова рада об’єднує усіх науковців, які працюють у цій галузі. У рамках цієї ради співпрацюють представники Академії медичних, аграрних, правових та інших наук. Така тенденція в НАН давно. Колись після Чорнобильської аварії була мова про створення відділу, який займався б питаннями, пов’язаними тільки з Чорнобилем. А потім виявилося, що всі науковці так чи інакше займалися цими питаннями — без створення відповідного органу. Тож чи доречно створювати окреме відділення, висмикувати фахівців, які живуть у власному науковому оточенні, але займаються питаннями екології, і штучно їх вводити у якусь установу? Тому в НАН ніколи не створювалося відділу, який би займався тільки екологічними питаннями, адже це міждисциплінарна проблема. Створювати нову потужну наукову установу в сьогоднішні кризові часи, на наш погляд, хибно.
