Лікарі-інтерни можуть залишитися без заробітних плат. Про це нещодавно розповів очільник Міністерства охорони здоров’я Максим Степанов. За його словами, у Програмі медичних гарантій, за якою Національна служба здоров’я повинна надавати кошти лікарняним закладам, не передбачена заробітна плата для інтернів. Натомість, попередня команда МОЗ заявляє — гроші на інтернів виділяли, щоправда окремою статтею бюджету. То куди ж зникли «інтернівські» зарплати і що робити в таких умовах майбутнім лікарям?
«ДЕХТО ВЖЕ ПЛАНУЄ ПЕРЕКВАЛІФІКАЦІЮ»
Заява міністра просто шокувала шестикурсників медичних вишів, які цього року мали б розпочати навчання у інтернатурі. Вже за два місяці вони повинні обрати місце майбутнього стажування, а з першого серпня стати до роботи. Тепер же до наступного етапу медичної освіти можуть дійти не усі.
Анна — студентка лікувальної справи Української медичної стоматологічної академії у Полтаві. Дівчина попрохала не називати її прізвища, щоб уникнути непорозумінь напередодні випускних іспитів та майбутнього вступу. До омріяної спеціальності педіатра вона йшла понад 10 років. Анна родом з Волині, там же спочатку закінчила медичний коледж та рік працювала медсестрою. Згодом вирішила, що хоче більшого, та вступила до університету. Ще під час навчання підпрацьовувала медсестрою та нянею. Тоді вільного часу вистачало. Але інтернатура передбачає повний робочий день, тому, каже, знайти додаткову роботу буде складно.
«Люди, які вступали за державним замовленням, розраховували на те, що в статусі інтернів вони будуть отримувати заробітну плату, — пояснює Анна. — Звісно, вона не велика, але в 23-25 років опинитися без жодних засобів існування — не просто. Ми обговорювали цю проблему з однокурсниками — у всіх просто шок. Відверто, є й такі, хто підшукує собі курси перекваліфікації. Якщо чесно, коли за два місяці до інтернатури нас поставили перед фактом, що ми залишаємося без зарплати, в мене й самої зникло будь-яке бажання далі навчатися. Я запитую себе: на що я витратила 10 років свого життя? Я так довго йшла до інтернатури, а тепер не розумію, за що жити, знімати квартиру, харчуватися, доїжджати на роботу?»
Не зважаючи ні на що, Анна твердо вирішила — навчання у інтернатурі буде продовжувати. Якщо держава не дозволить їй заробити на прожиття самостійно, доведеться звертатися за допомогою до батьків. Але таку змогу мають не всі студенти. Ймовірно, якийсь відсоток тих, хто пройшов шестирічне навчання у медичному виші, змушений буде шукати себе в іншій сфері.
ДО 10 000 ДОЛАРІВ ЗА МІСЦЕ
Інтернатура — це проміжний етап підготовки медиків, між навчанням в університеті та повноцінною роботою в лікарні. Якщо в закладах освіти студенти-медики опановують теоретичні знання, то на базі медичних закладів можуть здобути практичні навички, необхідні для подальшої роботи.
Раніше набір інтернів відбувався так. Медичні заклади подавали у департаменти охорони здоров’я вільні ставки для інтернів. Департаменти охорони здоров’я зі свого боку розподіляли ці вільні ставки в університети. В університетах збиралися комісії та пропонували майбутньому інтерну вакантні місця. Якщо ж вони йому не підходять — студент міг шукати базу для інтернатури і самостійно. Ця система на практиці створювала широке поле для корупційних ризиків, пояснює Младена КАЧУРЕЦЬ, заступниця міністра охорони здоров’я з вересня по грудень 2019-го року.
«Зазвичай інтернам пропонували непопулярні місця у віддаленій сільській місцевості, умовно кажучи, що не шкода було віддати безкоштовно. Якщо інтерн не мав можливості фінансово заохотити комісію в університеті або головного лікаря якоїсь лікарні, щоб він відкрив йому посаду, такий студент або погоджувався на місце, яке пропонують, або шукав його самостійно. Це породжувало дуже великі корупційні ризики. Негласно це були суми від тисячі до 10 тисяч доларів».
Це стосувалося лише студентів бюджетної форми навчання. При цьому, влаштовуючись інтернами в заклади охорони здоров’я, вони отримували зарплату з медичної субвенції на загальних підставах, як інші лікарі. Якщо ж це був контрактник, то на нього така система не діяла. По-перше, він мусив самостійно знайти місце проходження інтернатури. По-друге, контрактник платив і закладу охорони здоров’я, і університету за можливість пройти інтернатуру.
«Фактично контрактник працював не отримуючи зарплату, а навпаки. сплачуючи за це кошти. Це парадокс. Людина працює, витрачає свій час, свої зусилля, але не отримує заробітну плату, як його колега на бюджетній формі навчання», — пояснює Младена Качурець. Тому система вимагала реформування.
НЕЗАЛЕЖНИЙ ВСТУП
У лютому 2019-го року уряд затвердив Стратегію розвитку медичної освіти. А в серпні того ж року, перед відставкою уряду Гройсмана, було затверджено план її реалізації. В стратегії передбачалося, що модель інтернатури зазнає суттєвих змін. З процесу розподілу місць повністю виключили департаменти охорони здоров’я на місцях. Фактично університет міг домовитися з будь-якою базою стажування, що відповідає вимогам, про те, що ця база стажування для конкретного університету готує певну кількість інтернів. Це не означає, що інтерн повинен працювати тут же після стажування. Та водночас він мав можливість пройти навчання не у віддаленій районній лікарні, що не має відповідних умов для навчання, а у тому закладі, де є відповідний пацієнтопотік, де ним готові займатися координатори, де є спроможність провести якісну підготовку.
Разом з тим впроваджувався електронний розподіл інтернів, який мав відбуватися за аналогією з широким конкурсом при ЗНО. На практиці це виглядало б так. Майбутній інтерн заходить у базу даних, дивиться, які є вільні місця у яких закладах охорони здоров’я, обирає собі пріоритети або за спеціальністю, або географічно (всього можна обрати 5 пріоритетів). І система проводить автоматизований розподіл.
202 МІЛЬЙОНИ НА ЗАРПЛАТИ
Якщо раніше кошти на заробітні плати інтернам закладалися у медичній субвенції, то з 1 квітня 2020-го, відповідно до другого етапу медичної реформи, система субвенцій скасовувалася, а значить Міністерству потрібно було шукати інші можливості для фінансування інтернатури. Младена Качурець особисто координувала роботу щодо фінансово-економічних розрахунків, які подавали до держбюджету. Зі слів пані Младени, для інтернів другого-третього року навчання ситуація фактично не змінилася. Гроші, що раніше закладалися у субвенції на їхні заробітні плати, перенесли до Програми медичних гарантій у тому ж обсязі, який і був. Керівники медичних закладів повинні були враховувати, що у них працюють інтерни, під час розрахунку заробітних плат. Що ж до інтернів, які лише вступають, заздалегідь виділити лікарням кошти на їхні зарплати змоги не було, тому це питання пропрацювали дещо інакше.
На той момент, та і донині, нове положення про інтернатуру не затверджене. Тому законних підстав виділяти кошти на інтернів окремою статтею не було. Водночас, ще у листопаді 2019-го кошти на зарплату інтернам першого року забронювали в бюджетній програмі 2301090, в графі «Нерозподілені видатки».
«Ми розуміли, що керівнику закладу охорони здоров’я не вигідно брати нових інтернів, тому що на них треба виділити частину зарплати, — пояснює Младена Качурець. — Тому ту частину коштів, яка мала б іти в субвенції на інтернів першого року, так само, як було щороку, ми забрали з ПМГ та передали на нову бюджетну програму. В ПМГ зменшився обсяг коштів на 200 мільйонів, а в бюджетній програмі 2301090 ці кошти з’явилися. Це було затверджено паспортом бюджетної програми в лютому 2020-го року».
Ці гроші мали піти на заробітні плати не лише інтернам бюджетної форми навчання, а й контрактникам. Таким чином всі вони отримували хоча б мінімальну заробітну плату, сюди ж заклали кошти на доплати лікарям-кураторам за їх роботу з інтернами.
Внаслідок секвестру бюджету статтю, де були закладені заробітні плати інтернам, хотіли повністю скоротити, але у кінцевому варіанті все ж залишили 99 мільйонів, яких мало б вистачити на заробітні плати для бюджетників. Чому ж нині у МОЗ стверджують, що платити зарплати нічим?
ГРОШІ Є, АЛЕ НЕ ДЛЯ ВСІХ
Під час останнього засідання уряду очільник МОЗ Максим Степанов дещо роз’яснив ситуацію з коштами для інтернатури. Виявилося, вона не така критична, як він описав від початку.
Зі слів міністра, виділені раніше 99 мільйонів справді є і будуть використані на заробітні плати інтернам першого року навчання. Але на думку МОЗ, інтернів другого-третього року варто профінансувати додатково. Зокрема, Міністерство охорони здоров’я разом з Міністерством фінансів та іншими зацікавленими органами виконавчої влади зобов’язалися підготувати та подати Кабінету Міністрів для розгляду проєкт акта для виділення понад 103 мільйонів гривень для організації стажування лікарів-інтернів. Ці кошти планують виділити з Фонду боротьби з COVID-19, куди їх передали раніше. Відповідний акт мають розглянути на черговому засіданні уряду.
Також, за словами Степанова, зараз його команда працює і над новим положенням про інтернатуру, яке буде затверджене після консультацій із фахівцями.
