Місцеві пояснюють це тим, що бажає пан Логойда в нацлідери не Кучму, а Марчука, і до того ж розповсюджує крамольну для закарпатських начальників, звиклих до безумовної покори, газету «День».
Іван Логойда одного разу вже не одержав «Таврію» старого зразка. За дорученням першого віце-прем'єр- міністра України Василя Дурдинця від 9 січня 1997 року, Міністерство соціального захисту населення розглянуло його запит і повідомило, що «Управлінню соціального захисту населення Закарпатської області дане доручення як виняток, вирішити дане питання позитивно і забезпечити Вас автомобілем «Таврія» з ручним керуванням при першому надходженні його із заводу-виготовлювача. Дане питання знаходиться на контролі в Міністерстві».
До цього часу на контролі й перебуває. Триває трирічне листування з вищими державними діячами країни.
Сам Іван Логойда налаштований категорично:
— Якщо сьогоднішня «влада» залишиться ще на один термін — ми приречені на голод, злидні, бандитизм, корупцію, хабарництво вищих державних діячів. Тоді і я, і такий, як я, інвалід, залишаться із своїми проблемами без уваги держави.
Останнім криком душевним Іван вже не звертається до Президента, він просить прем'єра Валерія Пустовойтенка. Чи почує старого інваліда прем'єр?
