Школа-інтернат № 7, де навчаються діти з серйозними порушеннями мовлення, розташована в Феофанії — мальовничій околиці столиці, і не виглядає забутим Богом і людьми закладом. Але на початку весни дуже-дуже хочеться тепла. І особливо чітко це виявляється в дітей, про яких у періоди політичних хвилювань і безладу нерідко забувають. Удвічі виявляються скривдженими і, не побоїмося різкості цих слів, просто дичавіють ті з них, хто позбавлений батьків або мають якісь фізичні вади. Ось і перший вихованець інтернату, якого ми зустріли, побачивши незнайомих людей, немов мишка, шмигнув назад у туалетну кімнату. І як приємно було вже через півгодини побачити цього малюка розкованим і сяючим. Чи можна назвати це щастям? Сумніваюся, але навіть проста усмішка на обличчі такої дитини багато чого варта, і суспільство не може цього забувати.
Приємно, що так само вважають у найбільшій українській компанії НАК «Нафтогаз України». Ще минулою весною газовики ухвалили рішення взяти шефство над знедоленими дітьми. Як розказав «Дню» голова компанії Олексій Івченко, коли він став керівником компанії, то докорінно поміняв напрямок добродійної діяльності компанії, переключившись із фінансування футболістів і розважальних заходів, на допомогу дитячим будинкам та інтернатам. «Ми вважаємо, що без турботи про дітей в України немає майбутнього», — зазначив керівник «Нафтогазу». Він збирається вкладати в навчання й соціальний захист дітей максимально доступні для компанії ресурси. За його словами, це якраз і втілює програму Президента про кроки назустріч людям, яка повинна реалізовуватися такими конкретними акціями.
Школі-інтернату № 7 НАК виділила гроші на тренажерний зал і сучасні меблі. А в середу Івченко відвідав дітей, аби пересвідчитися, що кошти використані за призначенням. Заодно діти отримали ще один подарунок — класні шкіряні м'ячі.
Тут тепло, чисто, в коридорах і класах багато квітів. Обличчя в дітей, звичайно, різні: довірливі, задумливі, похмурі. Так і здається, що кожне немов би чогось чекає... І, схоже, проблеми дітей по-справжньому хвилюють дорослих, які стикаються з їхнiми долями. І нехай дорослі іноді виглядають не менш наївними (роздаючи м'ячі Івченко запитував: «Діти, ви щасливі?»), але діти, для яких повсякденне очікування щастя є перманентним станом душі, бурхливо реагують на кожен прояв тепла.
Як розказав журналістам Івченко, «Нафтогаз» допомагає практично всім київським інтернатам і дитячим будинкам, не обминаючи увагою й багато таких установ у регіонах. За його словами, компанія в міру можливості поступово збільшує кошти, які виділяє на це. У цьому році в дітей планується «вкласти» 80 мільйонів гривень. Відповідаючи на запитання «Дня» про те, як розподіляються ці кошти, Івченко відзначив, що левова частка піде на установи для хворих вихованців, яких тепер тактовно називають дітьми з підвищеними потребами.
Ці «сторонні» інвестиції в щасливе дитинство сьогодні не виглядають зайвими. Директор інтернату Катерина Каченко, свідчила в розмові з «Днем», що грошей із бюджету виділяється недостатньо, і якщо на харчування дітям іще вистачає, то на зарплату вчителям залишається мізерна сума. За її словами, якби не було допомоги, подібній «нафтогазівській», то таким установам, як сьомий інтернат було б дуже важко викрутитися. Катерина Іванівна впевнена, що сильні повинні допомагати слабшим. Цьому вона вчить і своїх дітей.
