У Facebook довелося натрапити на «Ірландську Хату», онлайн-журнал української громади в Ірландії. «Ми любимо Україну. Ми любимо Ірландію. Ми обожнюємо гумор», — формулюють свою політику на сторінці видання. Серед новин — звіти про допомогу українській армії, відео з концерту українського гурту, який виступив у Дубліні, інформація про українську школу в місті Вотерфорді. «День» поспілкувався з редактором «Ірландської Хати» Михайлом БАСКІНИМ — українцем, що зараз живе в Дубліні.
«ЖИТЕЛІ ІРЛАНДІЇ ВПУСКАЮТЬ У СВІЙ ПРОСТІР ВАЖКО»
«Ніхто не писав новин українською і для українців, тому я вирішив взятися за цю справу, — розповідає Михайло Баскін історію появи онлайн-журналу «Ірландська Хата». — У команді проекту — я. Хотілось би допомоги професіонала, але проект некомерційний, і тому мало кого цікавить». Хоча публікації на сторінці видання виходять нерегулярно, інтерес до нього зростає.
Сам Михайло, який не тільки редагує «Ірландську Хату», а й є директором громадського об’єднання «Асоціація українців у Республіці Ірландія» (АУРІ), родом із Тернополя. «В Ірландії ми з дружиною живемо з 2001 року. До цього були і Москва, і Лондон, але Ірландія підійшла якнайкраще нашій сім’ї, — ділиться Михайло Баскін. — У нас троє дітей. Старшому вже 18 років, він — багаторазовий чемпіон Ірландії з тхеквондо, а його друг, також українець, став чемпіоном світу і Європи у складі ірландської збірної. Ще виховуємо двох чудових дівчат».
«Ірландці знають про українців небагато, але останніми роками стали дізнаватися більше, є тісні зв’язки в аграрному бізнесі. Ми всіма силами рекламуємо Україну. І лише цього року в української влади, здається, знайшлися хоча б мінімальні кошти, щоб також робити це, — розповідає Михайло Баскін. — А чим схожі українці та ірландці? На цю тему можна говорити годинами. Ми на диво подібні: і гумором, і ментальністю. Є й історичні паралелі: занадто довго обидва народи існували під імперією або в її тіні. Як сказала одна знайома, ірландці — ті ж українці, тільки острівні».
У Дубліні українець має невеликий бізнес, пов’язаний з перевезеннями, дружина Любов працює тату-майстром. «Адаптуватися в Ірландії і складно, і ні, — розмірковує Михайло. — Коли мовний бар’єр зникає, стає легше. Але ірландці, хоч і доброзичливі люди, мають особливо розвинуте відчуття сім’ї, тому чужаків впускають у свій простір важко». Україну Михайло відвідує з різною періодичністю — але так, щоб не втрачати зв’язку з Батьківщиною.
«ВОЛОНТЕРИ З УКРАЇНИ ЧУДОВО ЗНАЮТЬ НАШУ СПІЛЬНОТУ»
«Українську громаду в Ірландії становлять переважно мігранти, які потрапили сюди після 1995 року. До того, фактично, діаспори не існувало», — каже Михайло Баскін. Наше посольство в Ірландії, за словами активіста, нарахувало трохи більше, ніж 3500 українців у країні, але реальна цифра може бути близько п’яти тисяч осіб.
«Працюють українці в багатьох галузях: як у традиційних для мігрантів службах таксі й будівельному бізнесі, так і у сфері інформаційних технологій, оскільки в Ірландії розташовані європейські офіси гігантів цієї індустрії», — ділиться Михайло Баскін.
Активність громади мінлива. Наприклад, під час останніх виборів до Верховної Ради України в Ірландії голосувало близько 600 людей. Виокремлюються різні групи громадян, які координуються між собою. На думку Михайла Баскіна, найчисленніший та найбільш потужний осередок — це громада Української греко-католицької церкви в Дубліні.
Ірландська діаспора, хоч і невелика, багато допомагає українській армії. «З часів Євромайдану я збираю і передаю військовим гроші, препарати для спинення кровотеч, одяг, ліки, — розповідає Михайло Баскін. — І таких, як я, багато. Наприклад, Микола Круцик, який є також директором АУРІ, кілька разів був на східному фронті України з передачами, сам ганяв туди джипи. А Сергій Романенко (тимчасовий повірений у справах України в Ірландії. — Авт.) навіть нагороджений подякою від батальйону «Збруч». Відомі українські волонтери чудово знають нашу громаду».
«МИ ВСІМА СИЛАМИ РЕКЛАМУЄМО УКРАЇНУ»
На початку лютого в ірландському місті Вотерфорді оголосила набір учнів українська школа. Щосуботи діти від шести років та дорослі збираються й кілька годин вивчають українські традиції, мову та пісні. До речі, українці Ірландії дуже люблять відвідувати концерти музикантів із рідної країни. В останні дні лютого спільнота бурхливо обговорювала виступ гурту «С.К.А.Й.» у Дубліні.
Культурними проектами, за словами Михайла Баскіна, часто займається громадське об’єднання Ukrainian Connection. Зокрема, торік його активісти провели у Дубліні виставку Ukraine: Inspiring Dignity — «Україна: Гідність, що надихає», на якій представили фотохроніку Євромайдану. Під час події збирали пожертви на придбання медичного обладнання для поранених військових, які лікувалися у вінницькому госпіталі.
«Ірландці знають про українців небагато, але останніми роками стали дізнаватися більше, є тісні зв’язки в аграрному бізнесі. Ми всіма силами рекламуємо Україну. І лише цього року в української влади, здається, знайшлися хоча б мінімальні кошти, щоб також робити це, — розповідає Михайло Баскін. — А чим схожі українці та ірландці? На цю тему можна говорити годинами. Ми на диво подібні: і гумором, і ментальністю. Є й історичні паралелі: занадто довго обидва народи існували під імперією або в її тіні. Як сказала одна знайома, ірландці — ті ж українці, тільки острівні».
