Досвід співпереживання
Восьмикласниця Тетяна Кулініч — про непідробні емоції від фотовиставки «Дня»
Стримати сльозу — не вийшло. Восьмикласниця Тетяна Кулініч дала волю емоціям. Світлина Олега Нича «Похорон Євгена Сівкова, який загинув на Луганщині» зворушила дівчинку до щему в серці. Певно, не всі дорослі так сильно реагують на подібні знімки — спрацьовує захисна реакція. «Цей чоловік загинув не в бою, під час «перемир’я». Наскільки мені відомо, бійці перевантажували боєприпаси і стався нещасний випадок. Але в будь-якому разі — це «двохсотий», його забрала війна. Йому не було ще сорока років, родина багатодітна», — розповів історію фото автор Олег Нич.
Не знаючи цієї історії, школярка щиро пройнялася болем та горем чужої родини. Її враження зафіксував фотокореспондент «Дня», коли учні Літківської ЗОШ І — ІІІ ступенів імені Михайла Стельмаха (Київщина) завітали на фотовиставку «Дня». «Фото Олега Нича дуже зворушливе і бере за душу, робота емоційно сильна. Ще схвилювали кілька світлин, а приз глядацьких симпатій я віддала за роботу «Батько й сини». На виставці була вперше, але в цілому дуже сподобалося, рада, що поїхала до Києва. Ми ділилися враженнями з однокласниками, дехто навіть жалкує, що не був із нами, бо там справді було цікаво, фото були різного плану, відповідно було різне сприйняття», — розповідає школярка.
Як додає вчитель історії Ярослав Сацьків, котрий і організував поїздку школярів на фотовиставку «Дня», Тетяна Кулініч дуже емоційна та чутлива, тому така реакція на чужу трагедію — природна: «Її мама працює в нашій школі вчителем української мови та літератури, а тато — на підприємстві. Звичайна родина, але це вчительське дитя, вона більше все розуміє та сприймає. Вона уважна, відповідальна, багато доручень виконує, гарна учениця і як дитина прекрасна. Таких дітей видно, навіть фотограф помітив, що вона особлива».
Тепер школярі з учителем планують вибратися на фотоподію до Києва ще раз. Адже дітей зворушили фотоісторії настільки, що над деякими плакали, до окремих торкалися руками, якісь порівнювали з минулорічними аналогами. Справа в тім, що літківські школярі дружать із «Днем» уже понад рік — із моменту відвідин минулорічної виставки. Згодом редакція презентувала школі 14 світлин. Придбавши за грантові кошти пересувне обладнання для фотоекспозиції, Літки влаштували мандрівну виставку «Дня» самотужки, об’їхавши з нею шість сіл та сам Чернігів. Ярослав Сацьків додає, що таким чином разом із «Днем» змінюють на краще школу та її імідж, а відтак — і саме суспільство.
Ми – в об’єктиві дітей
Якою бачать країну наймолодші учасники XVII Міжнародного фотоконкурсу «Дня»
Марія ПРОКОПЕНКО
Третину нагород — 23 із 71 — на цьогорічному фотоконкурсі здобули учасники віком до 18 років. Трохи статистики: в номінації «Світ очима дітей» змагався 31 учасник — вони надіслали 304 фото, із них до експозиції увійшли 25. І майже всі ці знімки «вистрілили»: 16 із них отримали призи.
НАГОРОДУ ОТРИМУЄ 8-РІЧНИЙ ДЕНИС ГРИЩУК, АВТОР РОБОТИ «ПЕРЛИНА» / ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
Хтось із цих дітей-переможців, можливо, стане майстром художньої фотографії або знаним репортером. Хтось перетвориться на відомого блогера або фуд-стиліста. Для когось фотографія залишиться приємним захопленням, способом розслабитися після напруженого робочого тижня. Життя підкидає чимало несподіваних сюжетів. Як їх переосмислюють діти, чому вирішують фотографувати і як відбирають фото для конкурсу — власне, про фотосвіт очима дітей «День» говорив із наймолодшими учасниками нашої виставки та їхніми близькими.
СПІЙМАТИ «ПЕРЛИНУ»
Свого роду фурор — чотири нагороди! — викликало фото 8-річного Дениса Грищука «Перлина». На знімку в центрі зеленого лапатого листка лежить кругла крапелька, справді схожа на коштовність. Виявляється, щоб зробити цю світлину, маленький фотограф довго й серйозно працював, не шкодуючи ані рук, ані колін. Мама Дениса Грищука — Вероніка Борковська — розповідає: «Фото зробили в травні, під Києвом. Поїхали у Пущу-Водицю за квітами. У сина був фотоапарат — подарували на день народження. Він побачив цю крапельку й знімав її хвилин п’ятнадцять з усіх боків, на різній відстані, лазив навколо неї навколішки. Потім я відібрала краще фото й надіслала на конкурс».
ТА САМА «ПЕРЛИНА» ДЕНИСА ГРИЩУКА, ЯКА НА ЦЬОГОРІЧНОМУ ФОТОКОНКУРСІ «ДНЯ» ОТРИМАЛА ЧОТИРИ ПРИЗИ!
Денис фотографує близько року. Його батьки також люблять це заняття, а дідусь — професійний фотограф. Буває, на прогулянках батьки та Денис фотографують, а вдома порівнюють знімки — чиї кадри кращі. Також хлопчик регулярно ходить фотографувати з дідусем — наприклад, у зоопарк, а потім дідусь оцінює його роботи. Взагалі ж, Денис любить знімати природу. «У сина ще слабкі руки, тому йому буває важко тримати камеру рівно, й інколи є проблеми з різкістю фотографій. Звісно, в дитини є певна безпосередність: що бачу, те й знімаю. Угледить пташку — і намагається її саме тут і зараз сфотографувати. Ми підказуємо, що треба якийсь інший ракурс підібрати, бо в кадрі — спини й ноги людей, а йому байдуже. Ще не завжди звертає увагу на задній план, композицію, — ділиться Вероніка Борковська. — Мені здається, зараз поменшало радісних дитячих фото. Діти дивляться новини, бачать фото з АТО і також знімають сумне. А мають знімати світлі, радісні сюжети».
СІМЕЙНИЙ ПІДРЯД
Торік призеркою фотоконкурсу «Дня» стала Тетяна Янчук із села Безіменне Вінницької області. Цього року Тетяна знову взяла участь у нашому конкурсі, уже разом із донькою, 14-річною Ладою. Дві світлини Лади — «Без фанів» і «Помічник» — здобули нагороди від наших партнерів.
«На фотоконкурс подала роботи, які мене дуже надихають, — зізнається Лада Янчук. — Фотографія «Без фанів» — із життя. Мій тато працює вчителем фізкультури в школі. Одного разу зайшла до нього у спортзал і побачила, як маленький хлопчик стоїть із великим м’ячем і хоче закинути його в баскетбольну сітку. Хлопчик все думав, як це зробити. Зі мною був фотоапарат, і я зробила цей знімок. У цей час спало на думку, що наше життя — ніби гра. Життя, як і спортзал, велике, є чимало можливостей і шансів. Але ніхто не знає, як складеться наш наступний день, чи зможемо ми «попасти у сітку». Що ми відчуватимемо за декілька хвилин?» «Помічник» — це портрет двоюрідного брата Лади. Дівчина любить спостерігати за хлопчиком, який робить багато кумедних речей. Якось вони гостювали в бабусі, й малюк захотів допомогти їй перебрати кукурудзу. Під час цього заняття Лада його й сфотографувала.
Лада живе в мальовничому куточку Вінниччини, де багато красивих пейзажів. Ця природа надихає дівчину не лише фотографувати, а й малювати й складати вірші. «У мене під домом — і ліс, і ставочок, і вишневий садочок, — усміхається Лада Янчук. — Фотографую останніх років п’ять точно. Тато подарував мамі фотоапарат — вона також фотографує. І от ми з мамою цей фотоапарат ділимо. Мені дуже подобається фотографувати! Мама й тато теж фотографують, саме вони допомогли мені розкрити свої таланти. Тато ще й малює, і тому вчить мене азів малювання. У селі немає змоги десь цього начатися — в нас немає художньої школи». Своє життя Лада хоче пов’язати з творчістю, а саме — стати дизайнером.
«Звісно, дитина бачить світ трошки інакше, ніж дорослий, — переконана Тетяна Янчук. — Діти емоційніші й навіть можуть побачити те, що пропускають дорослі. Тому дитяча та доросла фотографія трохи відрізняються».
«ДІТЯМ-ФОТОГРАФАМ — ТІЛЬКИ ТЕХНІЧНІ ПІДКАЗКИ»
Часто на фотоконкурс «Дня» діти надсилають роботи через фотогуртки. Керівники фотоклубів знають про нашу виставку й допомагають відібрати знімки. Цього року вперше й дуже активно взяли участь у конкурсі «Дня» члени фотоклубу «Первоцвіт» із міста Чорткова Тернопільської області. Декілька робіт здобули призи. Це — «Господар» Василя Броди та «Вишеньки» Марії Вовчук.
«ВИШЕНЬКИ» 15-РІЧНОЇ МАРІЇ ВОВЧУК З ЧОРТКОВА ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
«Участь у фотоконкурсі «Дня», скоріше, ініціатива дітей, ніж моя, — говорить Олег Марчак, фотохудожник і керівник фотоклубу «Первоцвіт». — Діти радо беруть участь у будь-яких конкурсах. А цього року фотографії до вас треба надсилати в електронному варіанті — це, порівняно з попередніми роками, великий плюс. Бо не завжди є змога роздрукувати фото виставкового формату: ми живемо у невеликому місті, і щоб зробити це, треба їхати до Тернополя, це — за 80 кілометрів».
«Діти часто починають фотографувати з песиків і квіточок, — каже Олег Марчак. — Потім ті, хто серйозно захопиться фотографією, шукають серйозніші теми. Фотоклуб — це певна профорієнтація. Третина випускників «Первоцвіту» потім професійно займаються фотографією або йдуть працювати в дотичні сфери. Хтось працює кореспондентом у газеті, один хлопчина вчиться фотожурналістиці в Польщі, інший — режисурі в Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого. І для багатьох фотографія залишиться тільки хобі. «Кожен потрапляє в гурток через різні причини. Цікавляться фотографією самі або приходять за компанію, — пояснює Олег Марчак. — Є один випускник, який зараз у Львові вчиться на актора. Два роки він ходив із моїми гуртківцями, допомагав носити штативи. Потім раптом взяв фотоапарат у руки, зробив декілька світлин, зібрав купу нагород на різних конкурсах і більше не фотографував!».
Держава мало уваги приділяє розвитку фотогуртків. Раніше Олег Марчак очолював фотоклуб при державному закладі, але нещодавно полишив цю роботу. Тепер із однодумцями сам організовує фотоклуб — на громадських засадах. «Чомусь держава не дуже активно займається позашкільною освітою дітей. Вважають, що школа — головне, а решта — необов’язково», — дивується Олег Марчак.
Знімки для фотоконкурсів у «Первоцвіті» відбирають разом — керівник і гуртківці. Коли зробити вибір складно, допомагають місцеві професійні фотографи. Гарна світлина, на думку Олега Марчака, зачіпає за душу, надовго запам’ятовується. «Фотоконкурс «Дня» цікавий тим, що тут дитячі фотографії представлені разом із дорослими, — вважає Олег Марчак. — Цікаво співставляти рівень дорослих і дитячих робіт. І часто дитячі фотографії виглядають цілком достойно. Взагалі якщо дитяча фотографія і відрізняється від дорослої, то це виявляється у трохи іншому сприйнятті самого життя нинішніми дітьми, що впливає на характер знімків. Нове молоде покоління сприймає світ інакше, ніж люди, що застали Радянський Союз. У цих дітях — майбутнє, і їм треба допомагати. У жодному разі не можна впливати на їхній світогляд! Вчити фотографувати, критикувати щось з технічної точки зору — так, а впливати на світогляд — ні».
Отже, кваптеся побачити світлини юних фотографів на XVII Міжнародній фотовиставці «Дня» в київській галереї «Лавра»! Лишилося кілька днів — виставка триватиме до 15 листопада. Вхід вільний.
«Усе зрозуміло без слів»
На Фотовиставці «Дня» побували школярі та кадети. Що відчули і побачили на знімках юні відвідувачі?
Марія ПРОКОПЕНКО
«І ми так робимо!», — каже учень Київського військового ліцею імені Івана Богуна, показуючи на світлину Олександра Клименка «Модна стрижка». На знімку бійці Збройних сил України у сховищі біля донецького аеропорту стрижуть один одного машинкою. Днями до галереї «Лавра», де триває наша фотовиставка, завітали четверта, п’ята і шоста роти Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Ми провели для кадетів екскурсію виставкою. Хлопці дуже зацікавилися фотографіями на військову тематику і хотіли знати детальну історію кожної такої роботи: коли і за яких умов зробили знімок, бійці яких підрозділів потрапили у кадр тощо. Ще ліцеїстів розвеселили сатиричні портрети українських політиків.
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
Одразу після кадетів виставку відвідали учні восьмих і дев’ятих класів Київської загальноосвітньої санаторної школи-інтернату №20. «Директор школи побачила інформацію про виставку, зацікавилася і запропонувала, щоб діти подивилися. Дітям справді цікаво, — ділиться педагог-організатор школи-інтернату №20 Олександра Котеньова. — Є фотографії насичені, навіть перенасичені емоціями. На деякі знімки дивитися без сліз важко. Деякі, навпаки, переповнені позитивом. Запам’яталася фотографія, де чоловік поклав руку на ногу солдата у домовині — «Прощання» Михайла Марківа. Декілька хвилин на неї дивилася, бо знайомі зараз на Донбасі, сама тема війни — у мене в пріоритеті. Також подобаються фотографії з дітьми. Емоції дітей справжні. Сам контраст — дитячі фото і знімки з війни — вражає».
Подивилися XVIІ Міжнародну фотовиставку «Дня» і наші юні колеги — члени гуртка репортерів Інформаційно-творчого агентства «ЮН-ПРЕС» Київського палацу дітей та юнацтва. Під час екскурсії виставкою діти багато розпитували — не лише про війну, а й про роботу журналіста. Наприклад, про те, як фотографувати небезпечні події: сутички або бойові дії. Гуртківцям пощастило — на їхнє запитання відповідав один із цьогорічних володарів Гран-прі фотоконкурсу «Дня» Руслан Канюка. Робота Руслана «Феміда опустила очі», яка й отримала нагороду, вразила Тетяну Воронцову з гуртка репортерів. «Із цього знімка з судового засідання по «справі Гонгадзе» все стає зрозуміло без слів, — каже Тетяна Воронцова. — Мені здається, у цьому і полягає сенс роботи фотографа: щоб людина могла зрозуміти без слів посил, ситуацію, яку показано. Суддям соромно. По їхніх обличчях видно — вони не знають, що говорити і як поводитися».
ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»
Фото «Іскри» Єлизавети Невської запам’яталося Глібу Білоусу — також репортеру агентства «ЮН-ПРЕС». «Мені подобається, коли на знімку видно лише силует людини, підсвічений чимось, як тут, — пояснює Гліб. — Радий, що відвідав виставку — розширив кругозір. Усі роботи на виставці мають патріотичний характер. Показано, на які жертви йдуть люди заради України. Якщо учасники АТО відвідають фотовиставку «Дня», у них буде більше наснаги і мотивації, щоб захищати свою державу».
Тож, ми чекаємо вас у київській галереї «Лавра» до 15 листопада. Приходьте з близькими, щоб оглянути панораму життя України у 350 світлинах і проголосувати за найкращий, на вашу думку, знімок XVII Міжнародної фотовиставки «Дня»! Вхід вільний.
