(Апокриф)
Усі ми знаємо, що Син Божий прийшов на Землю природнім шляхом — так само, як народжується більшість людей. Із нагоди Різдва Бог-Батько не осліплював людей блискавками, не коливав землю, як колиску, не писав на темному небосхилі загадкові знаки на зразок «Мене, мене, текел, упарсін» (Книга Даніїла). Навпаки — прихід у світ людей Ісуса Христа Сина Божого був вельми скромним. Народився Він недалеко від древнього міста Давидового Віфлеєму (Ісус, як відомо, був із дому і роду царя Давида), але не в царських палатах, а в печері, де Марія сповила Його і поклала в ясла на м’яке духмяне сіно. Невдовзі з’явилися янголи — воїнство небесне, які розповіли про пришестя Сина Божого пастухам. Тих бідних віфлеємських пастухів, які першими серед людства поклонилися Ісусу, можна, мабуть, вважати кимсь на зразок земних хресних батьків Спасителя Світу.
Як відомо, заради спасіння життя Сина Божого, якого переслідував цар Ірод (тетрарх Іудеї, Ідумеї і Самарії), Святе сімейство вимушене було втікати до Єгипту. Євангеліст Матвій пише, «Ангел господній явився уві сні Йосипові і сказав: «Встань, візьми Дитя і матір Його та тікай до Єгипту і будь там, аж поки не повіщу тебе, бо Ірод буде шукати Дитятко, щоб убити Його!». Йосип негайно встав, узяв Дитя та матір і серед ночі відправився до Єгипту. А розгніваний Ірод почав убивати «всіх дітей у Віфлеємі та в околицях його».
Отже, Святе сімейство отаборилося в Єгипті (який був тоді завойований Римом), на березі одного із рукавів гирла Нілу. Там вони поселилися у невеликому рибацькому поселенні, де пробули до смерті Ірода. Йосип рибачив, Марія господарювала. Жилося їм непогано. Майже на другий день після довгої дороги; вони заговорили — самі собі на подив! — місцевою мовою. Навіть маленький Ісус. Мешканці села симпатизували втікачам, приносили їм рибу, дозволяли користуватися човнами. А Ісус на диво швидко проходив ступені росту і невдовзі вже почав рибалити — Хлопчик полюбляв стояти на березі з вудкою і вдивлятися в далекі водні горизонти.
Поступово, майже непомітно для самих тубільців, у селищі вельми змінився людський «клімат»: люди перестали сваритися поміж собою і з радістю допомагали один одному. Це робили навіть найбільш «войовничі» серед них. А траплялося й так, що свіжий морський вітер заносив цей благодатний духмяний настрій до сусідів і примушував тамтешніх мешканців безпричинно радіти життю, забувати негаразди та .незгоди (бо хто ж, як не самі люди, є причиною тих незгод і негараздів?)
Ісус не тільки рибалив. Дуже швидко Хлопчик опанував, окрім численних говірок навколишніх тубільців, також пізню єгипетську (так звану демотичну) мову. А далі вийшло так, що Він невдовзі став арбітром мешканців цього побережжя — люди приходили до Ісуса вирішувати свої найскладніші справи. Прибували навіть жерці з далекої Олександрії. Саме вони познайомили Ісуса із давніми ієратичними мовами Єгипту і Його часто можна було бачити за читанням древніх папірусів.
Люди, як правило, з великою нехіттю фіксують зміни на краще; але мешканці селища, де перебувало Святе сімейство, зрештою зрозуміли, що їхнє життя осяяне Благодаттю. Це робило їх не тільки щасливими, але й добрими. Згідно з переданнями, які дійшли до нашого часу, то був короткий але дуже помітний період в історії того краю. Навіть природа начебто змінилася — розливи Нілу вчасно зрошували поля, вітри-суховії дули десь в інших місцях, риба косяками плила в тенета. А берегом ходили гарні люди і радісно посміхалися одне одному.
Iз Різдвом Христовим, українці!
