Цього року в Україні буде видобуто близько 77 мільйонів тонн вугілля, що на 10% більше, ніж 2010-го. А вже наступного року заплановано новий ривок: 81—82 мільйони тонн. За рахунок чого це може бути зроблено? Як виглядає, уряд покладає великі надії на залучення інвесторів шляхом передання в концесію вугільних підприємств. З цією метою в країні здійснюється пілотний проект. Його успішна реалізація, за задумом уряду, відкриває широку перспективу як для розвитку вугільної галузі, так і для економіки всієї країни. Адже вугілля — це стратегічна сировина, якої Україні вистачить на 400 років. На думку експертів, якщо країна зможе наростити його видобуток, цей вид палива зможе успішно конкурувати з дорогим російським газом.
Минулого тижня Міненерговугілля оприлюднило результати відповідних конкурсів щодо держпідприємств «Ровенькиантрацит» і «Свердловантрацит». Переможцями вийшли ТОВ «ДТЕК Ровенькиантрацит» і «ДТЕК Свердловантрацит», з якими найближчим часом будуть підписані концесійні угоди строком на 49 років.
«Концесіонери заробляють прибуток, але виконують усі умови відповідно до чинного законодавства, — характеризує нову форму державно-приватної співпраці директор Донецької філії Інституту стратегічних досліджень Юрій Макогон, — саме механізм концесії дозволяє й державі, й інвесторам дотриматися паритету інтересів. Вони забезпечують робочі місця, заробіток робітникам, а це податок на прибуток, що формує місцевий бюджет, вони платять державі за концесію надр. При цьому й самі надра, й результат видобутку залишаються в руках держави».
Щоквартальний концесійний платіж до бюджету «Ровенькиантрациту» становитиме 17 мільйонів гривень, «Свердловантрациту» — 13 мільйонів. Як зазначає член парламентського комітету з ПЕК Олександр Гудима, «при цьому держава припиняє витрачати бюджетні кошти на утримання цих шахт і людей, які там працювали». Народний депутат підкреслює: «Це пілотний проект, і якщо він пройде вдало, надалі саме таким чином можна буде залучати інвестиції в галузь, що потребує модернізації для збільшення обсягів видобутку вугілля».
Схоже, підсумки конкурсу не викликають нарікань навіть у опозиції, що, в принципі, скептично ставиться до ДТЕК, що належить Рінатові Ахметову. Не витримують критики й звинувачення ДТЕК у монополізмі. Як зазначають у компанії, вона «працює виключно в рамках антимонопольних вимог щодо концентрації частки на ринку вугілля. Ми використовуємо до 90% вугільної продукції, що видобувається нашими шахтами, на власних ТЕС для виробництва електроенергії, цей обсяг вугілля не присутній на внутрішньому ринку вугілля України й, відповідно, не включається до розрахунку частки». Але головне — інші українські олігархи не помічені в прагненні вкладати інвестиції у вугільну галузь, що уявляється їм якоюсь чорною дірою, куди марно кидати гроші. І тут доречно сказати: олігархи також мають право на те, щоб їх вважали патріотами. От тільки судити про це слід не за словами, а за справами. І концесія у вугільній галузі — одна з них.
Конкурс відбувався в умовах гострої конкуренції. Окрім названих товариств за право концесії вугільних підприємств боролися також приватне акціонерне товариство «ДМЗ», відоме також як «Донецьксталь». Пропозиції претендентів оцінювалися за 16 критеріями, в кожному з яких визначалися переможці. А щоб оцінки були об’єктивними, конкурсні комісії залучили незалежних експертів. У фінансових питаннях — одну з провідних аудиторських компаній PricewaterhouseCoopers, у технічних питаннях — державний інститут «Луганськгіпрошахт», а також у питаннях соціальної сфери — громадську організацію «Співтовариство соціально відповідального бізнесу». І переможці конкурсу показали найкращий результат за 14 критеріями, а за двома були на рівних з конкурентами.
Голова конкурсних комісій, заступник міністра Сергій Чех підкреслює, що переможці запропонували найкращі умови, що відповідають інтересам держави й розвитку підприємств, переданих у концесію. З ним згоден і член конкурсної комісії, заступник голови Профспілки працівників вугільної промисловості України Валерій Мамченко. «ДТЕК переміг заслужено, — говорить він і уточнює, що варіанти, запропоновані ДТЕК щодо розвитку підприємств, були найкращими з фінансового, економічного та соціального погляду. Зокрема, інвестиційні пропозиції ДТЕК на 434 мільйони гривень перевищили пропозиції конкурентів. Крім того, Мамченко зазначає, що для профспілок було важливо, що ДТЕК узяв на себе зобов’язання прийняти на роботу всіх бажаючих, які зараз працюють на держпідприємствах, тоді як його конкуренти гарантували працевлаштування лише для 80% гірників. «Це був би соціальний вибух для таких міст, як Свердловськ і Ровеньки», — підкреслює профспілковий функціонер.
А виконавчий директор ДТЕК Юрій Риженков запевняє, що компанія повною мірою залучить Ровеньки та Свердловськ до програми соціального партнерства ДТЕК, що охоплює вже десятки міст і декілька районів України. Вочевидь, ця робота ведеться не для галочки й дає свої результати, про які знають у Донбасі. Мер Свердловська Олександр Шмальц вітає перемогу ДТЕК. «ДТЕК — інвестор відповідальний, виконає зобов’язання», — стверджує він. З ним згоден і заступник мера Ровеньків Віктор Михайличенко. Він також схвалює підсумки конкурсу та вважає перемогу компанії ДТЕК цілком логічною. «Мені відомо, що торік ДТЕК інвестував 550 мільйонів гривень у «Свердловантрацит» і «Ровенькиантрацит», — говорить він, — тому розв’язка концесійного конкурсу мене не здивувала».
