Нижче подаємо нашим читачам святкові поздоровлення громадян України із великим християнським святом Божого народження предстоятелями чотирьох наших церков — УПЦ КП, УГКЦ, УПЦ МП, УАПЦ.
ФІЛАРЕТ, патріарх Київський і всієї Руси-України:
Дорогі браття і сестри! Христос народився, славімо Його!
Ми завжди з великою радістю зустрічаємо свято Різдва Христового, бо воно має пряме відношення до нашого сьогодення, до сенсу нашого земного життя. Бог, Який створив людину і світ, так полюбив світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб спасти людину від гріха і смерті. У Різдві Христовому Бог став людиною, народившись від Святого Духа і Марії Діви без плотського зачаття, і через те з’єднав у Своїй Особі Божественну і людську природи. У Своєму земному житті Він явив Божественну всемогутність через чудотворіння і Божественну мудрість як пророк і учитель. Це була істинна і досконала Людина, вільна від будь-якого гріха. У Своїх душевних стражданнях у Гефсіманії і тілесних — на Голгофі Він взяв на Себе весь тягар людських гріхів і тим самим, перемігши смерть, дарував нам вічне життя. У цьому подвигу любові проявилося щось абсолютно нове і неповторне в історії людства. Ми, християни, повинні жити в мирі, однодумстві у вірі й християнській любові, як діти єдиного Бога — брати і сестри у Христі. Це особливо потрібно нам тепер, коли нашу Батьківщину — Україну — сили зла намагаються розірвати, посіяти смуту, внести спокуси у свідомість людей.
Щиросердечно вітаю вас, дорогі браття і сестри, з великим християнським святом Різдва Христового і Новим роком! Вітаю зі святом нашого Президента Віктора Ющенка, уряд, Верховну Раду та Збройні сили України! Поздоровляю зі святом також усіх українців, які перебувають за межами України і вболівають за її долю! У це велике свято миру і любові просімо Благословення Божого на подальші наші труди на благо єдиної помісної Української православної церкви, на благоденственне і мирне життя України і всього українського народу, щоб ми завжди єдиними устами і єдиним серцем співали ангельську пісню: «Слава в вишніх Богу і на землі мир, в людях благовоління» (Лк., 2,14). Христос народився, славімо Його!
Блаженнійший Любомир ГУЗАР, кардинал, голова УГКЦ:
Дорогі у Христі!
З Божою допомогою дожили ми до цьогорічного свята Різдва Господа нашого Ісуса Христа. З цієї нагоди, такої урочистої і радісної, бажаю усіх вас привітати... Прохаю тих із вас, хто є таким щасливим, що має нагоду разом з усією родиною сісти до Святої вечері, подякувати Господові за цей великий дар і саме в той час згадати своїх братів і сестер у Христі, які змушені святкувати Різдво далеко від рідної оселі...У нас є звичай при свят-вечірньому столі залишати місце для тих, хто не має з ким сісти до Вечері, бо змушений перебувати далеко від рідних. На Святий вечір будемо про вас, дорогі у Христі, особливо пам’ятати.
Що, передусім, я хочу усім вам з глибини серця побажати у цей час? Оскільки Христове Різдво за своїм змістом, літургійною формою, прадавніми звичаями вважають найбільшим родинним святом, то воно повинно бути саме тим часом, коли повинні одне про одного думати, одне за одного молитися, а якщо потрібно — одне одному допомагати. Одне слово, якщо ми поширимо розуміння Христового свята на всіх членів нашої Церкви і нашого народу, то відчуємо себе у Христі-Господі причасниками однієї великої родини. Кажу «у Христі-Господі», бо саме Його прихід і перебування між нами надає усім нашим людським зв’язкам особливого значення, підносить, змінює їх, усупереч всім тим, хто через людські обмеження і немочі протистоїть відчуттю тієї родинної єдності. Світ, у якому немає Бога, який відкидає новонароджене Дитятко, не може досягнути висот і змушений перебувати в багні нетерпеливості й ненависті. Тому, коли сьогодні наші вуста промовлятимуть привітання «Христос рождається!», нехай це буде великим актом віри нашого серця, розумінням того, що всі ми — діти Божі, члени одної родини і що немає сили, яка б нас змушувала бути одне одному недругами. Сердечно вітаю вас, дорогі брати і сестри! Христос рождається!
ВОЛОДИМИР, митрополит Київський і всієї України, предстоятель Української православної церкви:
«Христос народжується — славте! Христос з небес — зустрічайте!»
...З народженням Христа Спасителя падає перепона, що розлучала нас iз Богом. Зійшовши на землю і ставши людиною, Син Божий приймає на Себе тягар нашого беззаконня, все покарання за нього. «Він гріхи наші Сам возніс тілом Своїм на дерево, — пише святий апостол Петро, — щоб ми, звільнившись від гріхів, жили для правди» (1 Пет. 2, 24)...
Прийшов Господь — і всюди розлилося світло істинного боговедення, істинної релігії. Тепер ми знаємо, що Бог, Який створив небо й землю, є єдиний по суті, але тройствений в Особах. Він є Дух Вічний, Всевишній, Всезнаючий, Всеправедний, Всюдисущий, Незмінний, Вседовольний, Всеблаженний...
На жаль, незважаючи на всі наші зусилля та заклики, ми змушені констатувати продовження розколу українського православ’я. Впевнений, що дії розкольників були б менш агресивними, якби вони не відчували підтримки з боку окремих державних діячів, які, всупереч своїм заявам про невтручання в церковні справи, прагнуть всіма можливими й неможливими методами легітимувати одну з розкольницьких течій. Такий підхід не призведе до зцілення рани, що кровоточить, а ще більше поглибить її. Українська православна церква, прагнучи єдності, наполягає на канонічному вирішенні даної проблеми...
Боговозлюблені вірні чада Української православної церкви! Вступаючи в 2007 рік ласки Божої, рік, коли всі ми відзначатимемо 15-ту річницю Харківського архієрейського собору, прийміть щирі привітання з великим і спасительним святом Різдва Христового та Новим роком! Щиро бажаю вам, вашим рідним і близьким від Новонародженого Богонемовляти духовних і тілесних сил, невичерпної духовної радості, терпіння, любові до Бога і ближнього, вірності Матері Церквi й твердого стояння за православ’я. Нехай Віфлеємська зірка осяває ваш життєвий шлях в обителі Царства Христового...
МЕФОДІЙ, митрополит Київський і всієї України, предстоятель Української автокефальної православної церкви:
Христос народився!
Бог став людиною, аби людина могла стати богом. Ці слова святого Іринея Ліонського, що згодом неодноразово повторювалися Святими Отцями, розкривають не лише сенс нинішнього свята, але й смисл самого нашого існування. Кожна людина хоча б раз у житті поринає у роздуми про сенс свого життя. Звідки ми вийшли, куди прямуємо, для чого живемо? Атеїст відповість вам, що мета людського життя у соціальному прогресі. Агностик або людина гуманістичної культури вкаже на духовне самовдосконалення. Іудей або мусульманин засвідчить, що суть людського життя у покорі та єднанні з Богом. І лише християнин надасть найточнішу відповідь, кажучи давніми словами Святих Отців: сенс людського життя в тому, аби людина стала Богом...
Пам’ятаючи про це високе покликання Церкви, ми свідомо уникаємо участі в політичному процесі, надаючи благословення усім, хто його шукає, незалежно від політичних поглядів або етнічного походження. А пам’ятаючи про Божу заповідь, аби ми всі перебували в єдності (Ів. 17, 21), — єпископат нашої Церкви веде діалог з іншими православними юрисдикціями в Україні про створення єдиної помісної церкви. У цьому діалозі єпископат нашої Святої Церкви готовий задля осягнення єдності відмовитися від власних амбіцій. Ми не маємо претензій на те, аби хтось iз наших єпископів очолив об’єднану Церкву, не вимагаємо для себе у ній почесних місць. Однак ми вважаємо, що основою такого об’єднання має бути повна канонічна самостійність або помісність Української Церкви.... Нехай радість Різдва Христового ніколи не залишає наш народ, нашу Церкву та нашу країну. Христос народився! — Славімо Його!
