Так і жили. Темні душі в темному царстві. Удень раділи світу Божому, вночі, щоб не засмучуватися, спали...
Потім, значить, народився Прометей і приніс із собою вогонь не тільки в серця наших предків, а й у кожну домівку. З'явилися скіпки, свічки, гасові лампи, електрика. Однак, як мовиться, на кожного Прометея є свій Зевс, який, що й підтверджують міфи, закував народного героя в скелю на околиці безлюдної і голої Скіфії.
Начебто зрозуміло, але все ж образливо: чому саме в нашому з вами районі?
Офіційні урядові органи висувають версію, що причина такої божественної оказії полягає в зубожінні держави і, якщо можна так висловитися, в «голій» економіці. Проте ми знаємо реальну причину: нас, нащадків скіфів, просто-напросто не вважають за людей, принаймні греки та інша мала і велика бюрократична народність, в яких «усе є». У тому числі і світло.
Решті ж, як і в колишні часи, випадає сподіватися тільки на майбутнє. Природно, на світле...
P. S. Вогонь завжди і скрізь вважався священним. Вогнем люди очищалися від брудних думок і вчинків. (У вогні — від «чортовиння»). Коли запалювали вогонь, заборонялося говорити непристойні слова. Однак, судячи з нинішніх кухонних розмов під час загального відключення електрики, вогонь перестав бути чимось містичним. За це велика подяка нашому українському урядові!
