Всі ми з дитинства знаємо, що вода — це джерело життя, а один відомий водовоз твердив, що без неї «і ні туди, і ні сюди». На особистому досвіді в правдивості даних тверджень могли пересвідчитися мешканці двох населених пунктів Харківської області, які виявили в один не дуже прекрасний день, що використовувати колодязі вони вже не можуть. У невеликому селі Золочівське Валківського району невідомі хулігани отруїли всі п’ять громадських криниць нафтопродуктами, так ще й повкидали всередину каністри. Тепер для того, щоб напитися або набрати води для поливу людям доводиться «йти на уклін» до сусідів, у яких колонки у дворах. І на тому спасибі — якби не ці приватні криниці, так зовсім стало б погано селянам, адже влада протягом двох тижнів «чухала потилицю» перш ніж кинутися на допомогу потерпілим від рук вандалів. Десять днів, доки про горе не довідалися журналісти і не «роздзвонили» про те, що трапилося, старики своїми силами вичерпували воду з криниць, зливали її й намагалися миючими засобами справитися з мазутом. Але так і не домоглися бажаного успіху. Весь цей час регіональна служба МНС знала про подію, але чекала, коли санепідемстанція проведе експертизу, і встановить, що саме потрапило до питної води. Окрім того, необхідною була постанова суду, без якої МНС не може виділити Харківському управлінню цивільної оборони кошти на проведення очисних робіт. Лише після закінчення двох тижнів рятувальники почали відкачувати воду. Аналізи, зроблені фахівцями районної санепідемстанції, підтвердили високу концентрацію нафтопродуктів, хоча точно встановити, що ж там було: бензин, мастило чи солярка, фахівці не змогли — через недосконалість місцевої СЕС. Пити воду з цих колодязів поки що небезпечно навіть після відкачування отруєної води, тому заражені криниці продезінфіковано, а мешканці чекають на результати повторних аналізів. Якщо після природного заповнення колодязів новою водою аналізи будуть негативними, всю процедуру з викачуванням і дезінфекцією доведеться повторити. А поки що працівники правоохоронних органів і мешканці села сушать собі голову над тим, хто ж міг зробити таку капость, адже, як справедливо передбачають селяни, той, хто один раз налив солярку чи мазут у криницю, може повторити цю процедуру знову. Люди передбачають, що зловмисники спеціально отруїли колодязі, щоб потім запропонувати свої небезкоштовні послуги з очищення води. Поки працівники МНС не приїхали рятувати людей, мешканців села об’їхав голова сільради й запропонував здати по 15 гривень на три каністри бензину, щоб домовитися з пожежниками про допомогу.
Але якщо в Золочівському воду було забруднено навмисно, то в Первомайську, де у воді 15-ти криниць було виявлено отрутохімікат ДДТ, провина повністю покладається на недбайливість господарників. Воду з криниць відкачали, але зараз пити з них воду навіть прокип’ятивши ще небезпечно, оскільки на цей отрутохімікат кип’ятіння не діє — зникає лише неприємний запах хімії, а своєї дії отрута не втрачає. Явних ознак отруєння серед мешканців наразі немає, але в МНС говорять, що наслідки вживання зараженої води ще позначаться — токсини отрути виводяться з організму десятиріччями. Як показало слідство, отрута до води потрапила з території колишнього Первомайського агрохімпрому, де зберігаються пестициди та агрохімікати. Як повідомив Олександр Супрун, заступник начальника ГУ МНСУ в Харківській області, на сьогодні підприємство передане в оренду і, можливо, там навіть випускатимуть майонез. За даними МНС, щоб звільнити приміщення від «непотребу», нові господарі вилили 15 тонн пестицидів, що зберігалися в бочках, до звичайної ями. Зрозуміло, що отрутохімікати разом із дощем природним шляхом просочилися в підземні води й потрапили в криниці. Те, що вміст пестицидів у воді перевищує гранично допустиму концентрацію в 2,5 разу, дізналися лише під час традиційних досліджень, які проводяться фахівцями обласної санстанції в джерелах під час паводку.
Але це хімікати, і з ними можна боротися певними методами. А що робити з щоденним, систематичним побутовим і промисловим забрудненням поверхневих водних джерел? Про чистоту водних басейнів в основному згадують із наближенням купального сезону. За висновком медиків міської санстанції, якість води в більшості водоймищ і рік Харкова далека від досконалості, а купатися в багатьох місцях взагалі заборонено. Та й кому захочеться лізти у водосховище, на береги до якого прибивається бурувата піна, а в воді плаває всіляке сміття. Основним забруднювачем вод рік Харківської області є сам Харків. Уся забруднена вода з міських вулиць через зливні стоки, не проходячи через колектори, потрапляє до річок. Велика частка забруднень (приблизно 62% всіх стоків) припадає на підприємства житлово-комунального господарства, а це — сотні мільйонів кубометрів забруднених вод. Про те, що поверхневі води Харківської області перебувають у плачевному стані можна судити лише за тим фактом, що Сіверський Донець, який протікає через регіон, належить до однієї з восьми найбільш забруднених річок Європи. До системи цієї великої ріки входить 112 річок, понад півтори тисячі ставків і 36 водосховищ, причому два з них — Печенізьке та Краснооскольське — належать до великих.
Особливо лякає вчених те, що за останні десять років стан річок стабілізувався, але це лише видимість благополуччя. Враховуючи те, що промисловість на спаді, викидів стало набагато менше, то незмінність ситуації насторожує. Екологи підозрюють, що, можливо, зупинився природний процес самоочищення річок… Природа втомилася самовідроджуватися. Але цю проблему можна вирішити, притому для порятунку водних джерел зовсім не потрібно проводити грандіозні та дорогі очисні заходи. Так наприклад, фахівці «Харківкомуночиствода» цієї зими очищуючи ріки в центрі міста від мулового осаду, окрім корисної справи очищення знайшли ще й практичне застосування виловленому піску. Після проведених аналізів було встановлено, що цей пісок можна використати за зимових умов для посипання доріг, що шляховикам не треба його тепер закуповувати спеціально. У очищених місцях знову починають бити джерела, вода очищається, з’являються качки. Щоправда, це поодинокі випадки. На жаль тих, хто скаржиться і нічого не робить у нас у суспільстві набагато більше, а тому пакети зі сміттям, стовбури дерев, старі відра, дріт, через які в деяких місцях ріка навіть не може «пробити собі дорогу», цілком звичний улов для місцевих рибалок, які згадують, що колись у харківських річках водилася добра риба. Гірким нагадуванням колишнього процвітання харківських водоймищ на мертвому причалі стоїть на ріці Лопань один із символів Харкова — єдиний у місті плавучий ресторан «Ластівка». Власник, Микола Дорогой, говорить, що пароплав уже декілька років не приносить прибутку. Рентабельність судна прямо залежить від стану річкових вод, які на даний момент абсолютно не сприяють бажанню прогулятися ними на катері.
