Хобі сімдесятисемирічної тернополянки Володимири Федорівни Адевніної дуже нетипове, як на її вік. Жінка з каменя-черепашника (його добувають у місцевому кар’єрі) виготовляє дивовижні фігурки тварин, казкових персонажів, квіти, мініатюри середньовічних замків і навіть капличку Матері Божої. Усе це кам’яне рукоділля майстриня уміло розмістила на дачній ділянці серед осіннього різнобарв’я квітів, на зелених газонах в оточенні низеньких кущиків. Сюди приходиш як у казку: біля імпровізованого озерця — русалка, лебеді, водяні лілії, жабка, що кокетливо підняла вгору лапку, інші знайомі з дитинства персонажі, серед яких — різноманітні гномики. А віддалік бачимо «Ластівчине гніздо», яке нагадує Крим. Там якось побувала майстриня, й побачений архітектурний ансамбль так її вразив легкістю та досконалістю веж, що їй закортіло мати на своєму подвір’ї такий палац бодай у мініатюрі. Робота тривала довго, адже майстриня працює молотком і декількома різними за розмірами стамесками, а ще під руками є гіпс і вода... Велика, копітка праця передує цьому камінному диву на обійсті Володимири Федорівни.
Колись вона мріяла стати архітектором, гарно малювала, але через Другу світову війну мрії не здійснилися — працювала швачкою. А от коли вийшла на пенсію, почала творити з каменю дивовижні скульптурки. Розмальовує Володимира Федорівна свої вироби олійними фарбами — зеленими, червоними, жовтогарячими, любить світлі кольори. Й усі, хто потрапляє на обійстя майстрині, ніби оживають душею, набираючись наснаги від її камінного рукоділля.
