Сьогодні у Верховній Раді пройде День уряду. Одне з питань, що буде на ньому розглядатися, — «Про стан і перспективи охорони пам’яток культурної спадщини України». Здається, приклад із Закарпатським обласним музеєм імені Й. Бокшая, розташованим у пам’ятці архітектури 1805 року Ужгородській ратуші, може слугувати досить красномовним прикладом для загального стану справ у цій сфері. Ми сподіваємося, що ця конкретна адреса не загубиться в загальних глобальних перспективах охорони культурної спадщини.
Нині температура повітря у приміщеннях Закарпатського обласного художнього музею імені Й. Бокшая — лише 5 градусів тепла. Уже третій рік тут замерзає шість тисяч картин, скульптур та інших художніх шедеврів минулих сторіч не тільки Закарпаття, але й України, Угорщини, Росії, Східної та Центральної Європи. Серед цих безцінних речей — найбільша колекція угорського мистецтва в Україні, полотна так званих «малих голландців», картини корифеїв Закарпаття.
Чому так сталося? Річ у тім, що будівля, в якій уже 26 років знаходиться художній музей, є колишньою Ужгородською ратушею. Пам’ятка архітектури 1805 року капітального ремонту не пам’ятає. Лише восени 2003 з обласного бюджету для цього виділили 300 тисяч гривень. Гроші витратили на реконструкцію фасаду. Друга черга передбачала ремонт залів постійної експозиції. Частково були замінені 200-річні балки перекриття, викладено новий дах. Згідно з постановою Кабміну, минулого року до Закарпаття надійшли цільові чотири мільйони гривень. Але хитра система тих часів із перекачування коштів із регіону в регіон значно скоротила цю суму. Грошей вистачило ненадовго і не на все. Роботи виконані менше, ніж на 50 відсотків. Коментує директор музею Олег Зайцев: «На сьогодні через те, що в листопаді 2004 року припинилося фінансування, будівельники не отримали свої півтора мільйона за виконану роботу, вони пішли. І цілий рік ми будівельників не бачили, тому що, як я вже казав у одному з інтерв’ю, будівельники могли б працювати безплатно, бо все ж таки цінують мистецтво, однак матеріали ніхто безкоштовно не дає. У зв’язку з тим, що музей — пам’ятка архітектури, тут не використовуються сучасні матеріали, потрібно дотримуватися тієї технології, за якою побудовано саму споруду. Тому, наприклад, черепицю, хоча в нас її й випускають на Закарпатті, привозили з-за кордону, щоб вона співпадала з архітектурою пам’ятки. Це, певна річ, вимагало чималих коштів, і ми мусили їх вишуковувати...»
За словами директора Художнього музею, наразі вже ніхто й не говорить про те, аби доробити ремонт так, як того вимагають усі канони. Найголовнішою проблемою незакінченого ремонту є так і не встановлена система опалення. У результаті зараз, через низьку температуру повітря і надмірну вологість, на деяких картинах у музеї уже помітно ознаки псування.
«Без опалення не тільки співробітники мерзнуть — хоча це також плачевно, бо всі ми хворіємо, — окрім цього у нас у сховищах, де знаходяться шість тисяч унікальних картин, шедеврів живопису, скульптури, тканини, порушився мікроклімат, — розповідає Олег Зайцев. — У результаті, ряд картин сьогодні вже почали псуватися. Слава Богу, що у нас є професійний реставратор, який оглядає картини і фактично «лікує» їх. Ми сьогодні працюємо як реаніматори, завдяки нашим реставраторам просто рятуємо картини...»
«Фактично сьогодні наші реставратори працюють не покладаючи рук, — розповіла Галина Рижова, головний зберігач фондів музею. — Картини, написані два-три століття тому, мають дуже тонкий шар фарби. Тепло і холод впливає на них так: в результаті потепління полотна розширюються, у результаті різкого похолодання — звужуються. Природно, тріскається фарба, з’являється пляма. Це — початок руйнування живописного шару. Кожну таку пляму потрібно видалити, інакше не уникнути наступного етапу — фарба може потріскатися. Яскравий приклад такої «простуди» — картина Адальберта Борецького».
За словами Олега Зайцева, за приблизними підрахунками, потрібно п’ять мільйонів гривень, аби комплекс Ратуші, як то кажуть, довести до розуму. Але директор просить у влади бодай — 600 тисяч, необхідних для встановлення опалення й порятунку шедеврів. Тим не менше, ні обласна, ні державна влада не чують волань про допомогу. Директор музею пан Зайців написав десятки прохань і звернень. Його адресати — дружина Президента, яка опікується пам’ятками архітектури, губернатор, Міністерство та управління культури. На жаль, відповідей немає. А поряд з цим, до речі, нещодавно альбом «Закарпатський художній музей ім. Й.Бокшая» на I Всеукраїнському музейному фестивалі, присвяченому 150-річчю від дня народження Д. Яворницького, визнаний кращим в Україні...
Цього року на реставрацію колишньої Ратуші, яка занесена в реєстр історичних пам’ятників України і визнана візитною карткою Ужгороду, коштів не виділяли. Минулого тижня на прес-конференції губернатор області Олег Гаваші сказав, що на музей виділено 200 тис. грн. Решту потрібних виключно для опалення — це ще 400 тис. грн. — музей зможе отримати наприкінці січня.
Кінець січня — це вже фактично кінець зими, і де гарантія, що тоді працівники музею знову не отримають чергової «відмазки»? А там уже й літо недалеко, навіщо опалення?..
ДОВІДКА «Дня»
У проекті Державного бюджету на 2006 рік закладено 100 мільйонів гривень на збереження пам’яток культурної спадщини. Ці засоби розподілятимуться тільки серед тих регіонів, які представлять власні програми збереження пам’яток. Здавалося б, ось вихід із становища, та тільки не тут то було: виявляється, закарпатські чиновники вже декілька років підряд не можуть розробити програму збереження і використання пам’яток культурної спадщини Закарпаття, згідно з якою прийшли б в область гроші.
І це при тому, що по регіону в Державному реєстрі знаходяться дев’ять замків, 339 пам’яток архітектури національного і місцевого значення і 21 пам’ятка археології.
