Позавчора Верховна Рада України не проголосувала за проект постанови про введення мораторію до 2017 року на закриття загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання в регіонах, де такі навчальні заклади становлять менше ніж половину від їхньої загальної кількості. За це рішення проголосували 66 із 322 зареєстрованих у сесійній залі народних депутатів. За словами автора законопроекту, народного депутата від «Нашої України» Андрія Парубія, у 2010—2011 рр. під приводом оптимізації системи освіти в деяких регіонах України було закрито 83 україномовні школи. За його словами, проект постанови про введення мораторію мав на меті припинити закриття шкіл, зокрема в Донецькій та Луганській областях, проти чого неодноразово протестували вчителі та батьки учнів. «У Донецькій області всього 13% шкіл з українською мовою навчання, в Луганській — 22%, у Криму — 1,3%, у Севастополі — 0,3%», — пояснив з парламентської трибуни Парубій. Попри це, додав він, попит на отримання середньої освіти українською мовою постійно зростає. Таким чином, економлячи бюджетні кошти, влада не бере до уваги потреби учнів та їхніх батьків.
До речі, в жовтні 2010 року Президент Віктор Янукович заявив про наміри запровадити мораторій на закриття україномовних шкіл у Східних регіонах країни та російськомовних — у Західних регіонах, однак дотепер таке рішення ухвалено не було.
Лілія ГРИНЕВИЧ, координатор напрямку «Суспільство знань» у ГО «Фронт Змін», екс-директор Українського центру оцінювання якості освіти:
— Цей законопроект і взагалі ідея мораторію на закриття україномовних шкіл є відповіддю на дії чинної влади, тому що вона фактично звужує україномовний освітній простір в Україні. Наприклад, напередодні цього навчального року у Києві інтенсивно пропонували в україномовних школах відкривати російські класи, але батьки не погоджувалися на це. А в регіонах, де україномовні школи становлять меншість, саме їх і закривають. Якщо говорити в цілому про закриття шкіл, — і україномовних, і російськомовних, — то воно здійснюється майже завжди не в інтересах дітей, а тільки в інтересах економії бюджетних коштів. Демографічна криза, яку ми сьогодні маємо, є характерною для багатьох країн, але там основним принципом закриття школи є те, що дитина має переходити з гірших умов навчання в кращі. У нас це відбуваться дуже часто навпаки. Відхилення законопроекту про мораторій відображає дві основні проблеми. Перша — це звуження україномовного простору в освіті, а друга — економія на освіті, що веде до занедбування інтересів дітей і батьків. Закриття шкіл відбувалося і раніше, але мітинги і протести батьків, які ми спостерігали в 2011 році, були абсолютно безпрецедентними. І це свідчить про те, що закриття шкіл відбувається в неправильний спосіб і на шкоду дітям. Повинні бути відповідні механізми і процедури закриття шкіл. Не можна просто економити на сфері освіти. Аналіз бюджету на 2012 рік свідчить, що ми збільшуємо видатки на репресивний апарат, на силові структури, на Адміністрацію Президента, заощаджуючи на освіті і охороні здоров’я.
Треба міняти чинні владні структури, тому що сьогодні вони не керуються інтересами учнів та студентів, їхні пріоритети — заробити гроші в цій сфері і зекономити на тих видатках, які безпосередньо стосуються процесу навчання і виховання.
P. S. Того ж дня, під час засідання Комітету з економічних реформ, Президент наголосив, що закриття шкіл і лікарень не може відбуватися без залучення громадськості, при цьому він закликав міністра освіти та міністра охорони здоров’я навести лад у своїх сферах, щоб люди «з розумінням ставились, що це робиться задля того, щоб покращити умови чи лікування людей, чи навчання дітей», а інакше чиновники «постраждають».
