За його програмою збираються відеоматеріали зі спогадами колишніх в’язнів
концтаборів.
«Янкі» називають їх «людьми, котрі пережили катастрофу». Фонд має центри
по всій планеті. Ось і київський охоплює Україну та Молдову й діє за цією
програмою два роки. За цей час у республіці було взято 3200 інтерв’ю з
колишніми концтабірними в’язнями. Більше, ніж у Росії (700), Білорусі (200),
Латвії (70), Молдові (260).
На Україні в поле зору потрапили не лише євреї, але й цигани. Близько
400 інтерв’ю на цей час узято в Закарпатті. У процесі збору, за головної
допомоги обласного єврейського культурно-просвітницького товариства (голова
Лев Луцкер), брав участь куратор Фонду в Західній Україні Юлій Штернберг.
Довелося бувати в різних місцях — в оселях колишніх в’язнів, на місцях
розташування концтаборів, робітничих бараків, звідки людей везли в неволю.
В усіх районах кожен, із ким вели мову, отримав дублікат касети. Це викликало
сльози. Інтерв’ю брали і в тих, хто рятував євреїв. Серед таких були і
християни, й католики.
26 липня в Києві відбулася підсумкова зустріч у Будинку вчених. У ній
узяли участь представники всіх регіонів України, Молдови. Виступили посол
США, працівники посольств Німеччини, Ізраїлю. Кількох закарпатців нагородили
за допомогу — Лева Луцкера, Ізабеллу Луцкер, Єву Сараєву.
Нині в Ужгороді лишилося кілька чоловік, які далі будуть брати інтерв’ю.
З угорськими євреями буде працювати Юдіта Грубіч, з циганами — Євгенія
Навроцька. Наступний етап для закарпатців — музей пам’яті, пантеон цій
катастрофі знищення людей в Ужгороді на базі мистецьки витонченої синагоги,
яка будувалася на кошти жертв фашизму.
