Реагуючи на заяви та звернення мешканців сіл Сумщини із приводу фактів безгосподарності в їхніх КСП, а також маючи на меті прозондувати підгрунтя, на яке повинно лягти передбачене президентським указом невідкладне реформування аграрного сектора економіки, правоохоронними органами області було здійснено комплексну перевірку 56 сільськогосподарських підприємств регіону. Те, із чим вони там зіткнулися, вкотре засвідчило про повний розвал економіки села. Скажімо, в Глухівському районі протягом останніх двох років валовий збір зерна скоротився на 48%, на 30% зменшилися площі, засіяні цукровим буряком, катастрофічно впало виробництво м’яса, надої молока. В окремих господарствах справа взагалі доходить до абсурду. Наприклад, у КСП «Супрунівське» Білопільського району врожай зернових торік становив усього 3,8 ц/га. І це при тому, що на кожному гектарі було посіяно по 2 центнери зерна! Не витримують жодної критики і 1,5 кілограма молока, які становлять добовий надій від однієї корови в сусідньому з ним господарстві. Звісно, за такої «ефективності» годі розраховувати на поповнення бюджету податками, на виплату пенсій, зарплат. Де ще, в якій державі може, наприклад, прижитися «досвід» КСП «Мирний» Білопільського району, працівникам якого не вважають за принизливе виплачувати по 20 копійок щомісяця. А багато ж селян і взагалі в очі грошей не бачать. Тим часом їхні керівники знаходять можливість жити небідно. Наприклад, у КСП «Вперед» Сумського району бригадир тракторної бригади зумів оцінити новенький трактор у 600 гривень, після чого придбав його у свою власність. Інший начальник примудрився протягом півроку «спалити» 10 тонн колгоспного бензину. Ще дехто використав гроші КСП на навчання у вузах тих юнаків і дівчат, батьки яких перебували на верхівці колгоспного рейтингу посад.
Як зазначив під час зустрічі із журналістами заступник голови облдержадміністрації Борис Хлевицький, який курирує в області силові структури, аналіз стану справ у господарствах засвідчив: чим гірша в КСП соціально-економічна ситуація, тим сприятливіший у ньому клімат для процвітання злочинності. Для того, щоб бодай трохи оздоровити КСП, керівництву області довелося застосувати доволі радикальні методи впливу. Зокрема, за результатами перевірки, зі своїх посад було звільнено 27 голів сільгосппідприємств, щодо 9 з них порушено кримінальні справи. У черзі на звільнення стоять іще 14 керівників цього ж рангу, долю яких мають вирішити збори акціонерів. Крім перших осіб КСП, лава підсудних також «світить» багатьом їхнім підручним із правління господарств. На підставі виявлених фактів складено 94 адміністративні протоколи, винні в порушенні податкового та пенсійного законодавства мають сплатити значні суми штрафу. Це далеко не повний перелік заходів, ужитих до людей, які своїми діями чи бездіяльністю «працювали» на розвал колгоспів. За словами Б.Хлевицького, результати цієї перевірки, а також зроблені висновки ляжуть на стіл Президента.
Із запитанням «Хто винен?», отже, на Сумщині більш-менш визначилися. Відповідь же на інше запитання: «Що робити?» — тут сподіваються отримати, взявши на озброєння указ глави держави щодо реформування аграрного сектора економіки, альтернативи якому, на думку керівництва області, сьогодні не існує.
КОМЕНТАР
Іван МОЗГОВИЙ, Селянська спілка України:
— Подібна ситуація спостерігається в усьому господарстві України. І, на мою думку, справа не тільки в керівниках КСП. У посланні Президента мовиться, що 83—85% господарств закінчили рік зі збитками. І це почалося не вчора, а триває протягом багатьох років. Диспаритет цін роз’їдає все, що тільки може накопичитися в господарстві. Судіть самі: якщо 1990 року трактор Т-150 коштував 57 тонн озимої пшениці, то вже 1998 року — 364 тонни, комбайн «Нива» — відповідно 45 тонн і 1304 тонни! Уся техніка в господарствах стара, її треба давно вже списати. Звичайно, дуже важливу роль відіграє керівництво господарства. Адже навіть у таких важких умовах деякі господарства «вибиваються в люди».
Сподіватися чогось швидкого від указу я б не став. Сьогодні на нас уже чекає перше випробування — весняна кампанія. Другим кроком стане обговорюваний усіма продаж землі. Для того, щоб продавати землю, потрібно мати дуже сильну владу. Проте ж вона не стане такою завтра. А продаж землі — це надзвичайно серйозна справа. Ми хочемо дати землю людям, багато з яких фізично не спроможні обробляти землю. Так, вони зможуть її здати в оренду або продати. Проте кому і за скільки? Ми розплодимо так званих «шакалів», які вже тепер мотаються по селах та скуповують сертифікати. Зрозуміло, що для багатьох не становить труднощів купити 100 га землі за нашими цінами. Та ще і якої землі! А якщо купити гектар землі, зняти з нього півметра чорнозему та продати його за кордон, то про гроші можна не думати до кінця життя.
Юлія ШАЙДА, «День»
