Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Коли вони повернуться...

У Луцьку розробляють програму підтримки військових та їхніх сімей
21 серпня, 2014 - 11:34

Про те, як допомогти воякам знову увійти у мирне життя, говорили під час зустрічі міського голови Миколи Романюка з солдатами-земляками, які нині або лікуються в місцевому госпіталі, або перебувають у короткотерміновій відпустці. Найчастіше саме поранення дозволило цим юнакам і чоловікам зробити бодай невелику передишку в тому пекельної напруги житті, яким вони живуть в останні місяці. Бо частина з тих, хто прийшов на зустріч із міським головою, воюють у добровольчому батальйоні «Айдар», де командири дбають про ротацію, а частина служить у 51-й окремій механізованій бригаді, котру чомусь розділили на частини і приєднали до інших підрозділів. І якщо інші бригади, котрі у бойові дії на сході України входили разом із 51-ю, вже мали ротацію у своїх рядах, то 51-ша такої ротації не має досі, й неясно, коли вона взагалі буде. Тому один із тих, хто лікується нині в госпіталі, Михайло Пацюк, із болем розповідає про складний психологічний і моральний стан своїх побратимів.

«Коли я їхав до Луцька, то всю дорогу думав, як розказати людям, як до них донести, що там, де ми тепер, триває повноцінна війна, — каже він. — А 80 відсотків знайомих і не запитали, де я був останні чотири місяці... Ми — не воїни, ми — мирні люди, яких змусили стати воїнами, і бойовий дух у нас такий, що, повірте, ми вже не відступимо і не віддамо нікому своєї землі. Але багато із нас втомлені, бо ми живемо війною, ми стримуємо її там, на сході, щоб тут, у вас, був мир. А ще більше я думаю, що буде, коли ми повернемося додому? Кому ми тут будемо потрібні?..»

Інший учасник АТО — Роман Луцюк — воює в добровольчому батальйоні «Айдар». На війну, каже, він... утік, не повідомивши родину. А має ж дружину і двох діток. Про своє рішення сповістив уже з дороги. При цьому ніколи не служив в армії, але під час Майдану став членом Самооборони Волині. І коли розстріляли волинян під Волновахою, був одним із тих, котрі прийшли на зміну загиблим. Бойові дії, в яких бере участь, називає війною, але незрозумілою, бо воюють (якщо офіційно) невідомо з ким. Хоча айдарівці мають вже цілі колекції російських та сербських найомників, які воюють на боці так званих сепаратистів, а в козацькі папахи можуть одягнути вже й батальйон. У їхнього противника — зброя суто російського виробництва. А в наших артилеристів, каже з болем, і досі тактичні карти ще дев’яностих років минулого століття.

Звісно,  питань, які порушували на зустрічі солдати, міському голові не вирішити. Проте він хотів почути й інформацію з перших уст. Бо тоді зрозумілішим стає, чого потребує українська армія і що робити, щоб зібрана людьми допомога доходила на передову. Тому Микола Романюк спробує вирішити питання з придбанням автобуса для «Айдару», вияснити, чому два місяці йдеться про кілька десятків конфіскованих митницею автомобілів, які обіцяли віддати в зону АТО, вирішити при потребі питання про реабілітацію вояків, які повернуться із зони АТО, а також вирішувати в міру потреби питання про роботу чи навчання, коли солдати повернуться із зони АТО. У цьому сподівається як на підтримку луцької громади, так і координаційної ради при міському голові, яку днями створено для вирішення питань щодо учасників АТО та їхніх родин. Микола Романюк вважає, що про те, як військовим людям повертатися в мирне життя, мала б турбуватися й громадська організація, на зразок Спілки ветеранів Афганістану, яка досить успішно діє на Волині та є нині одним із координаторів надання допомоги землякам, які перебувають на сході України. А приміщення, спеціалістів, організаційну і методичну допомогу такій організації також  надала б міська рада.

Микола Романюк доручив Департаменту соціальної  політики і  міському Центру соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді розробити заходи із соціальної та психологічної підтримки демобілізованих учасників антитерористичної операції, а також сімей мобілізованих. Безкоштовним харчуванням у дошкільних навчальних закладах і школах планують забезпечити дітей, чиїх батьків мобілізовано в зону АТО. Ці діти безплатно займатимуться в спортивних секціях, клубах, гуртках. Також міський голова дав завдання начальнику Управління транспорту та зв’язку вивчити питання й внести пропозиції щодо надання права на безплатний проїзд у громадському транспорті дітям, чиї батьки мобілізовані й перебувають в зоні АТО, начальникам відділу у справах сім’ї та молоді і зв’язків з громадськістю —   розробити заходи щодо популяризації принципів та ідей патріотизму, толерантності, гуманізму в молодіжному та громадському середовищах. На сайті Луцької міської ради буде створено окрему сторінку, на якій вміщуватимуть усі матеріали, що стосуються перебування земляків у зоні АТО, проблем їхніх родин, допомоги міської громади українській армії.

Наразі ж Луцьк продовжує надавати землякам у зоні АТО допомогу конкретними передачами: днями туди повезуть тепловізори і каліматори, кошти на які виділяють підприємці та інші небайдужі люди, а також побутові речі. І саме завдяки міській раді замовлено дві тисячі ідентифікаційних жетонів для солдатів, бо досі їх, виявляється, в українській армії й не було (нагадаємо, «День» писав про цю проблему в №150—151 від 15—16 серпня 2014 року). Завдяки таким жетонам вдається ідентифікувати як поранених, так і загиблих.

Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк
Газета: 
Рубрика: