За словами захисника потерпілих Дмитра Поповського, на початку процесу він аж ніяк не чекав, що судова епопея затягнеться майже на шість років. Почалося все з того, що обласна прокуратура, яка розслідувала кримінальну справу про газовий вибух у житловому багатоповерховому будинку по вулиці Мандриківській, 127, кваліфікувала недогляд керівництва компанії «Дніпрогаз» як звичайне службове недбальство. І це незважаючи на те, що в результаті вибуху 13 жовтня 2007 року загинуло 23 особи, а житло і майно втратили близько чотирьохсот сімей. Продовження цієї історії було ще більш дивним. Судовий процес, що розпочався у Жовтневому районному суді Дніпропетровська, незабаром було припинено у зв’язку з амністією, а підсудних — генерального директора «Дніпрогазу», його заступника і головного інженера випустили на волю. Шоковані мешканці зруйнованого будинку оскаржили це рішення в апеляційному суді Дніпропетровської області. Вирок скасували і відправили справу на новий розгляд до того самого Жовтневого райсуду, але судді... знову її припинили. Після касації, що її потерпілі подали до Верховного Суду України, кримінальну справу повернули на дослідування до Дніпропетровської обласної прокуратури, де нове керівництво змінило її кваліфікацію за більш «суворою» статтею. Цього разу йшлося про порушення правил безпеки під час проведення робіт підвищеної небезпеки. Санкція за цією статтею передбачає позбавлення волі на термін до 8 років. Окрім того, серед підозрюваних з’явився майстер дільниці. Усіх чотирьох узяли під варту, і справу передали на розгляд до Заводського районного суду Запоріжжя — для більшої об’єктивності. За останні два роки були спроби знову підвести підсудних під амністію, а кілька місяців тому запорізькі судді випустили з-під варти колишнього генерального директора Ігоря Іванкова і справу щодо нього виділили в окреме провадження. Таке рішення було обґрунтоване необхідністю його обстеження і лікування. Тому нинішній вирок у тривалому багаторічному процесі стосувався лише три підсудних.
Колишнім керівникам «Дніпрогазу» — заступникові генерального директора Сорокіну і головному інженерові Бачуріну було призначено покарання у вигляді 3 з половиною років позбавлення волі. Окрім того, їм заборонили обіймати керівні посади в газопостачальних підприємствах упродовж двох і одного року відповідно. Майстер Мурзін дістав 4 з половиною роки обмеження волі у колонії-поселенні, із забороною обіймати керівні посади упродовж 3 років. «Потерпілі задоволені, що вперше за шість років було виголошено вирок у цій справі. Вони вважають вирок справедливим, але дещо м’яким. Це зумовлено тим, що засуджені практично весь визначений судом термін наразі вже відбули», — пояснив на прес-конференції адвокат Д.Поповський. Окрім того, за засудженими залишається право на оскарження. За словами захисника, м’якість вироку — все ж таки не 8 років, зумовлена тим, що суд врахував кілька обставин: підсудні виховують неповнолітніх дітей, а також мають хронічні захворювання. Адвокат вважає, що оцінка причин аварії міститься у самому вироку. Газові служби неналежним чином стежили за технічним станом обладнання, що призвело до підвищення тиску в газовій мережі і, як наслідок, до вибуху.
«Звичайно, це добре, що їх покарали, — сказала телефоном для «Дня» колишній голова будинкового комітету Лілія Шаповалова. — Ну, а мало чи багато вони отримали — складне запитання. Сподіваюся, що висновки вони зробили». Компенсацію за заподіяння моральної шкоди і загибель близьких потерпілі отримали не всі. «Треба було їздити, писати заяви, а коли працювати? — пояснює Лілія Володимирівна. — До того ж ми були заклопотані будівництвом житла». Новий багатоповерховий будинок звели неподалік старого будинку, по тій же вулиці Мандриківській, 51-М. У ньому мешкає 32 родини з-поміж потерпілих, які не захотіли залишати обжитих місць. Місцева влада хотіла здати новий будинок в експлуатацію за участю Президента, приїзду якого чекали восени цього року. Тепер вирішили заселятися. «Зараз підключаємо газ», — повідомила Лілія Шаповалова.
