Історію взаємин двох навчальних закладів оповіла на прес-конференції заступник директора коледжу Людмила Дремова. За її словами, трудовий колектив, даючи згоду на входження до структури митної Академії 1998 року, сподівався на збереження свого вузу, зміцнення фінансової бази провідного у Дніпропетровську коледжу із підготовки комп’ютерщиків. До цього він, протягом шести років, спільно з Дніпропетровським держуніверситетом і Національною гірничою академією, готував фахівців із системи ступеневої безперервної освіти, скорочуючи термін їхньої підготовки на 1,5—2 роки й економлячи державні кошти. Не меншої допомоги — враховуючи міцність митної служби — чекали від співробітництва з Академією, оскільки тодішнє керівництво ДМСУ говорило про гостру нестачу технічних спеціалістів для української митниці.
Однак, відносини між Академією та коледжем чомусь складалися не так, як очікувалося, у керівництва коледжу навіть згодом з’явилася підозра, що їхній навчальний заклад «планомірно руйнують та знищують». Як наслідок, на «верх» пішли прохання з тим, аби коледж повернути під крило Міністерства освіти. Найвищою точкою кипіння пристрастей став приїзд комісії із митної служби України на початку травня. Результати перевірки коледжу було зачитано на зборах трудового колективу, де повідомили не тільки про виявлені порушення, а й навіть про намір передати матеріали до прокуратури. Одразу ж було оприлюднено наказ про створення на базі коледжу нового факультету у складі Академії, ревізію майна, формування нових штатів. Усе це в колективі багато хто розцінив як «початок кінця».
Зовсім іншу оцінку подіям дає ректор Академії митної служби України Петро Падун. Він заявляє про те, що трудовий колектив коледжу буде збережено, а сама реорганізація лише зміцнить творчий та матеріально-технічний потенціал Академії. Питання про реорганізацію, — говорить ректор, — уже вирішено на всіх рівнях, як у Києві, так й у Дніпропетровську і для його перегляду немає жодних підстав.
Утім, колишні викладачі коледжу, судячи з їхніх наполегливих звернень до всіх інстанцій, починаючи від адміністрації Президента й Кабміну, вважають, що не все ще втрачено, а самостійний коледж автоматики та телемеханіки, якщо судити не з відомчої, а державної точки зору, слід зберегти. Адже Україна в XXI столітті гостро потребуватиме спеціалістів-комп’ютерщиків. Ну, а оскільки їхні жалоби не досягають цілі, вони вирішили звернутися... до свого колишнього студента, відомого співака й депутата російської Держдуми Йосипа Кобзона. Авторитетний політик начеб- то зробив запит на додаткові документи, аби розібратися у такому складному питанні. У зв’язку із цим надія у його колишніх викладачів усе ще жевріє!
