Мабуть, єдина квітка, на любові до якої сходяться практично всі, — троянда. Причому об’єктом поклоніння та захоплення вона стала ще в стародавні часи. Найперші відомості про троянду можна зустріти в стародавніх індуських легендах. У древній Індії існував закон, за яким кожен, хто принесе цареві троянду, яка користувалася величезною пошаною, міг прохати в нього все, що забажає.
У древньому Ірані про чарівність цієї квітки написано сотні книг. За словами одного з поетів, троянда була подарунком самого Аллаха. Одного разу до нього з’явилися всі діти Флори з проханням призначити їм нового повелителя замість прекрасного, але сонливого Лотоса, який забував серед ночі свої обов’язки правителя. Аллах прислухався до їхнього прохання і послав їм цнотливо-білу троянду з гострими шпичаками. Можливо, перською трояндою спочатку була і прекрасна махрова троянда з мускусним запахом. А в саду Негарістан можна зустріти троянду Еглантерію — висотою до 6 м, зі стовбуром до 70 см.
Від персів любов до троянд перейшла до всіх магометан, які приписують їм очисну силу, — за переказами, біла троянда виросла з крапель поту Магомета при його нічному сходженні на небо. Тому жоден магометанин не наступить ногою на троянду, а пелюстку, яка валяється на землі, негайно перекладе на чисте місце. Трояндовій воді приписується очисна сила: Магомет II, наприклад, після взяття ним Константинополя наказав омити храм cв. Софії згори донизу трояндовою водою, перш ніж перетворити його на мечеть.
У Китаї трояндою, кажуть, захоплювався і великий Конфуцій, який оспівував її як царицю квітів. Говорять також, що понад 500 томів у книгозбірні китайського імператора оповідають лише про троянди, а в імператорських садах вони ростуть у неймовірних кількостях. Чи знали троянду стародавні євреї — і до цього дня питання спірне. Проте, за Талмудом, червона троянда виросла з невинно пролитої крові Авеля й тому має служити окрасою кожної єврейської нареченої на весіллі.
У Греції троянда вважалася даром богів. За словами Анакреона, вона народилася з білосніжної піни, яка покривала тіло Афродити. Побачивши цю чарівну квітку на ній, боги зараз же окропили її нектаром, надавши їй чудового аромату.
Існує безліч легенд про те, як біла троянда стала червоною. За однією легендою, її забарвили краплі крові Афродити, коли та, не помічаючи гострих шпичаків, бігла гаєм Піфона. Інша свідчить, що під час одного з бенкетів богів на Олімпі Купідон перекинув своїми червоно-рожевими крильцями посудину з нектаром, яка забарвила білі троянди в червоний колір і надала їм ніжного запаху.
Троянда відігравала важливу роль і в побуті: вінками з троянд прикрашалася наречена, їх посилали один одному закохані, трояндами греки обсипали шлях переможця, який повертався додому. З іншого боку, трояндами прикрашалися урни з прахом небіжчиків — у круглому бутоні греки вбачали символ нескінченності. Взагалі, троянді приписували безліч чудодійних властивостей — уберігати останки від розкладу, повертати красу і багато інших. У пошані були і в’язальники вінків із троянд.
Із Греції троянду було перенесено колоністами до Риму. У часи республіки троянда вважалася символом суворої моральності й була нагородою за видатні діяння, а воїни прикрашалися вінками з троянд, щоб вселити в себе мужність. Вона так високо цінувалася, що було заборонено прикрашати себе нею в дні скорботи й смутку. А в будинках часто вішали над столом гілочку троянди як символ бога Гарпократа — бога мовчання. Крилатий вислів «sub rosa dictum» — значить: я сказав під трояндою, тобто під великою таємницею.
Значення троянди в часи падіння Риму змінилося: вона стала квіткою забави під час п’яних оргій, виразницею ницих почуттів. Патриції та імператори набивали запашними пелюстками матраци та подушки, посипали підлогу своїх палаців товстим шаром пелюсток. В обідній залі імператора Нерона стеля і стіни оберталися, зображуючи зміну пір року, і замість граду й дощу гостей обсипали мільярдами свіжих пелюсток.
Таке ставлення римлян до троянди спочатку вселило огиду до неї перших християн. Однак згодом вона стала набувати в них пошани завдяки чудовій красі і ніжному запахові. Її присвятили й навіть Богоматері. А білі троянди називалися також трояндами Магдалини — вони втратили свій колір від пролитих нею сліз каяття. Окрім того, троянда в католицьких легендах — це небесна захисниця добрих справ.
Найбільшою любов’ю троянда користувалася в середньовічній Франції. Тут і розводити її дозволяли не кожному. А подарувати дочці вінок із троянд, «шапель», вважали за свій обов’язок навіть найбідніші батьки. І навіть хрещення здійснювалося в ці часи з домішкою трояндової води.
В Англії під прапором двох мирних троянд — червоної та білої — розгорілася страшна братовбивча війна, яка тривала 30 років. Кущі, з яких були зірвані ці дві історичні троянди, росли в парку Тампль у Лондоні і загинули лише близько десяти років тому. Згодом англійські садівники вивели особливий сорт троянд, Ланкастер-Йоркський, знаменитий тим, що на одному й тому ж кущі квітнуть і червоні, і білі троянди.
Спочатку троянда в Англії слугувала розпізнавальним знаком акторів, які носили її на черевиках. Але незабаром вона стала атрибутом костюма франтів і франтих Англії, які носили її за вухом, і чим більшою була троянда, тим шикарніше. Незабаром із живою трояндою за вухом стала з’являтися сама королева Єлизавета.
У Росії троянда як окраса садів з’явилася при Петрі I і особливо при Катерині II. А прізвище Розанов, яке часто зустрічається, походить також від троянди (розы) — цим прізвищем один граф нарік родину кріпаків, яких відпустив на волю за видатне вміння доглядати за трояндами, в якому батько цієї родини переплюнув спеціально запрошеного англійця.
Троянди бувають білими й рожевими, жовтими й темно-червоними, а на Гавайських островах ростуть навіть чорні та блакитні. Кольором тропічного неба віддає краса ніжно-синіх пелюсток. Блакитна троянда, звичайно ж, рідкість. Але не менш рідкісною є й смарагдова троянда, яку виведено в ботанічному саду «Напока» румунського міста Клуж. Пелюстки салатно-зеленого кольору нагадують прозорі з перламутровим відливом крильця бабок.
Говорять, що з’явилася на світ навіть чорна троянда, яка втілює смуток. А в Італії на виставці квітів, було представлено троянду білого кольору Пурецца (Чистота) без єдиного шпичака.
