Ця водойма добре знайома киянам. На березі чистого озера, яке живлять джерельні води, з піщаними пляжами і густою зеленню з безліччю лугових квітів люблять провести вихідні не тільки жителі Оболоні та Мінського масиву. Сюди приїжджають і з інших «безводних» районів столиці. Проте це не дивно — колись у тутешніх місцях любив відпочивати сам пан Щербицький. Іще за сталінських часів тут були розташовані дачі високопоставлених чиновників. Пізніше будинок відпочинку «Пуща Водиця» став відомчою територією Кабінету Міністрів, а нині належить Державному управлінню справами президента. Саме на кордоні його території сьогодні розгорнулися події, які призвели до серйозних травм людей.
На території будинку відпочинку «Пуща Водиця» виросло ціле селище з дев’яти будинків висотою від двох до чотирьох поверхів, як нам пояснили, для обслуговуючого персоналу і працівників санаторію. Підвищеною комфортністю вони з вигляду не відрізняються, але мешканці елітних квартир у багатоповерхівках у центрі, позбавлені навіть зелені у подвір’ї, цілком могли б позаздрити «володарям» пляжу. Хоча з першого погляду обслуговувати в будинку відпочинку начебто немає кого й що. На екскурсію автора цих рядків місцеві начальники не запросили. Більше того, посварили за нелегальне проникнення без перепустки на територію «секретного об’єкта». Але місцеві жителі виявилися привітнішими і розказали, що звичних корпусів зразка радянських пансіонатів для рядових співробітників держадміністрації тут немає й близько. А в межах будинку відпочинку розташовані два-три десятки споруд садибного типу. Треба вважати, що це дійсно інформація досить закрита, тому що на запитання, як виглядає і що являє собою цей об’єкт, не змогли відповісти навіть колишні головні архітектори Києва.
Майже п’яти років тому на кордоні будинку відпочинку «Пуща Водиця» з’явилася триметрова бетонна огорожа. Ще тоді пішла чутка, що тут хтось із сильних світу цього викупив землю і має намір будувати приватний готель або щось на зразок цього. Однак чутки тоді не підтвердилися — на березі жодних споруд не з’явилося, і він тільки густіше заріс деревами. А бетонну споруду встановили на місці дерев’яної огорожі, яку, зі слів охоронців, відпочиваючі «дикуни» знищили на шашлики. Але висока стіна нашій людині, зрозуміла річ, не перешкода — під нею зробили підкопи, найспортивніші громадяни перелізали через верх, а в спекотний час добиралися на бажаний пляж водою. Вірогідне місце під сонцем, що дісталося не без труднощів, деяким хотілося використати по повній програмі — зі смаженням шашликів під супровід магнітофонів. Особливо після вихідних пляж тут більше нагадує міське звалище. Тим часом, прибирати все це доводиться співробітникам будинку відпочинку. Але більшість відпочиваючих поводиться цілком пристойно і також незадоволена шумом і запахом диму.
Зі слів директора будинку відпочинку «Пуща Водиця» Олексія Григоренка, він має багато скарг від відпочиваючих на те, що городяни на їхньому пляжі розпивають спиртні напої й смітять, а також на випадки крадіжки в селищі для співробітників. І хоча директор відмовився назвати, скільки відпочиваючих у нього на сьогодні, повідомив, що ними помічено тридцять чоловік нудистів, які підривають репутацію його закладу. До того ж працівникам будинку відпочинку доводиться кожного понеділка вивозити з прибережної зони по дві вантажівки зі сміттям.
Схоже, у господарів «Пуща Водиця» терпець урвався. Тижнів зо два тому вздовж огорожі з’явилася посилена охорона, підкопи засипали битим склом, а у воді встановили додаткову металеву секцію, так що убрід тепер огорожу не обійти. А для найспортивніших — огорожу зверху вимазали мазутом. Чи варто говорити, як на все це відреагували люди, які розраховували провести свої вихідні в улюбленому місці і які фізично не поміщаються на невеликому п’ятачку піску перед огорожею. Повітря просто стрясалося від проклять і нецензурщини. Треба визнати, контингент цих місць інтелігентністю не відрізняється. Багато хто був так упевнений у правоті, що буквально змів охоронців своєю масою. До полудня пляж із посиленою охороною знову виглядав, як раніше.
Така ситуація зберігається і до цього дня. І якщо в буденні дні тут це місце ще якось вдається тримати в порядку, то у вихідні — людську лавину утримати майже неможливо. Як і раніше, відпочиваючі залишають після себе купи сміття і порожніх пляшок. Але найсумніше те, що навіть під час нашого перебування в цій «гарячій точці», одна дівчина з числа «альпіністів» впала на спину із триметрової висоти, а парубок сильно поранив ногу, зістрибнувши в пісок на величезний уламок скла. На допомогу «швидкої» тут розраховувати не доводиться — дорога ремонтується.
Можна тільки передбачити, скільки потерпілих було й буде ще, якщо конфлікт не вирішиться найближчим часом. Як стверджує Олексій Олексійович, відповідальний за порядок на ввіреному йому державою об’єкті, — нікому ж не спадає на думку перелізати на територію військового заводу через огорожу! І його будинок відпочинку — також об’єкт закритого типу, до того ж державна структура, вхід сюди суворо за перепустками ДУС. Адміністратор упевнений, що діє в рамках законодавства, дотримуючись даних йому розпоряджень згори.
Однак завсідник «Міністерського» озера іншої думки. Вже створено суспільний комітет, який зібрав понад тисячу підписів під зверненням повернути киянам пляж, і планує подальші дії. Крім того, громадськість знову розбурхують чутки. «Хотілося б знати, хто і по якому праву «прихватизував» одне з найкрасивіших чистих озер Києва? У приватній бесіді охоронці сказали, що це господарство сумнозвісної «ДУСі». Якщо це правда, виходить, що огорожа побудована «під патронатом» Ігоря Бакая... Цікаво, хто ж отримав у спадщину вкрадене в людей озеро? Вимагаємо ліквідувати стіну і повернути пляж та озеро їхнім справжнім власникам — жителям міста», — пишуть люди до редакції. Зі слів представників громадськості, днями вони звернулися до Державної інспекції з контролю над використанням і охороною землі в місті Києві і там обіцяли призначити спеціального співробітника, який і займеться цією проблемою.
На наше запитання, чи не помінявся за останній час власник території державного будинку відпочинку і чи не претендує хтось хоча б частково на тутешні місця, Олексій Григоренко відповів категорично: «Ні». Він також не бачить підстав на претензії до своїх людей із боку громадськості — охоронцям дано розпорядження «охороняти», і вони його виконують. Погодьтеся, в логіці держслужбовцю відмовити важко. Головний землевпорядник Оболонського району Андрій Данильчук пояснив, що земельна ділянка площею в 169,3 га, включаючи прибережну частину, 1976 року була виділена під відомчий санаторій Кабміну. Рішенням Київради №110/831, п. 16 від 27.04.2000 р. Ця територія, збільшена ще на 3 га, була передана в постійне користування. Але державний акт досі не вручений, тому що за цей час у будинку відпочинку змінився господар.
Будемо сподіватися, що вповноважені фахівці незабаром розберуться в законності всього, що пов’язано з використанням цієї ділянки міської зони рекреації. Але конфлікт існує сьогодні, і досяг критичної точки. Мабуть, все ж є можливий компроміс, і буде справедливіше переглянути права володіння урядового будинку відпочинку, що нині мало користується попитом, і віддати хоча б частково прибережну частину для відпочинку більшості городян, які, до речі, не можуть дозволити собі їздити на дорогі курорти і не мають заміських будинків, а після робочого тижня вимушені відпочивати і відновлювати сили поблизу будинку — на «Міністерці». Тоді б, напевно, і не плодилися б чутки, що порочать владу. І не було б травмованих киян…
