Дивуватися з вироку, який представник звинувачення попросила для колишнього прем’єр-міністра країни Юлії Тимошенко, — все одно, що робити великі очі з приводу повернення її російського партнера з газового контракту Володимира Путіна на президентський пост. Звичайно, є люди, в головах яких існує деяка паралельна реальність, що транслюється ними в суспільство. Ці люди можуть вважати Дмитра Медведєва великим реформатором, засмучуватися з приводу його другого терміну, який не справдився (поки що), і горювати з приводу катастрофи, що насувається на Росію, — так, ніби Путін приплив до Москви з острова Ельба, а не працював прем’єр-міністром країни.
Приблизно такі ж політики в нашій країні переконують себе, що Тимошенко заарештували лише для того, щоб лякати, щоб не допустити до участі у виборах парламенту, щоб зменшити можливість конкуренції в умовах падаючого рейтингу глави держави. Погодившись із цією фантастичною реальністю, вони закликають європейців, не звертати уваги на процес Тимошенко, підписувати з Україною угоди про асоціацію і Зону вільної торгівлі. Вони вірять, що після підписання документів — навіть при умові, що Тимошенко у в’язниці, — українську владу почнуть «виховувати» і навчати поводитися за європейським столом. А вони, напевно, продовжуватимуть політичну боротьбу.
Ці люди — божевільні, які нічого не розуміють у політиці, навіть якщо вони нею з якихось невідомих причин займаються. Тимошенко заарештували, щоб посадити: таке бажання і побажання першої особи і інших бажань і побажань у нього немає. Піти назад Віктор Янукович може лише під жорстким зовнішнім тиском, оскільки зсередини давити на нього нікому. Якщо президент вирішить не звертати ніякої уваги на Захід, жодні угоди з ЄС — навіть якщо вони й будуть підписані — ніколи не наберуть чинності. І ніякі опозиціонери у цій країні конкурувати з ним не будуть.
Російські опозиціонери після арешту Ходорковського теж думали, що політичне життя особливо не зміниться: Касьянов на момент цього арешту був, між іншим, прем’єр-міністром країни, а не опозиційним депутатом, «Яблуко» Григорія Явлінського розраховувало на парламентське представництво. Де зараз Касьянов? Де лідери «Яблука»? Там же, де будуть Яценюк, Гриценко, Турчинов, та хто завгодно — в студії «Радіо Свобода», тому що більше буде ніде.
Тому я раджу не тішитися ілюзіями всім тим, хто їх ще має. Вам може не подобається політик Юлія Тимошенко — так само, як і мені — ніколи за неї не голосував. Вам можуть не подобатися погоджені нею контракти. Але ви повинні розуміти одну просту річ: у Печерському суді ухвалюють вирок не Тимошенко, а вирок Україні. І це не високі слова. Вона — це не Україна. Ви — це Україна. Це ваше майбутнє відміняють примхою випадкової людини, що стала президентом лише тому, що частина з вас побачила в нім уселенське зло 2004 року. Це вас засуджують до ізоляції, стагнації, двоїстості думки, брехні, убогості, праці на злодіїв.
Стільки, скільки вона сидітиме — стільки країна в кращому разі стоятиме на місці, а в гіршому — буде котитися назад. Стільки, скільки вона сидітиме — стільки в країні не буде ніякої опозиції взагалі, а лише телевізійні оплески з нагоди появи на екрані чергового добродійника. Стільки, скільки вона сидітиме — стільки в країні не буде виборів, хіба що їх благополучна підміна за російським зразком. І ви з жахом думатимете, що постарієте при Януковичі так само, як ваші діти постаріють при Льовочкіні чи Хорошковському — і ніяких перспектив, ніколи і ні у кого! І єдиним виходом вам здаватиметься бунт, безглуздий і нещадний, — але хіба такої долі ви хочете для себе і для своєї рідної країни?
