За весь час пандемії, мабуть, найчастіше, на що скаржилися громадяни у регіонах, — це брак комунікації. Із медиками, мерами, санлікарями, науковцями... Не маючи відповідей на бажані питання, люди не могли зрозуміти, до яких вказівок дослухатися, а які треба піддавати сумнівам. Що ж пішло не так із комунікацією на місцях зі стартом ковідної пандемії, спробували розібратися у громадській організації «Простір можливостей» (ідеться про дослідження «Взаємодії влади з громадськістю у 2020 році під час пандемії»).
«Найкраще рішення навіть на рівні держави неможливо прийняти, не розуміючи, що відбувається в регіонах, — пояснює голова «Простору можливостей» Ірина ЛОЮК. — Ми ставили за мету дослідити, що відбувається в регіонах, як люди взаємодіють із владою, які результати від цього отримують. Ми аналізували документи, надсилали запити до різних суб’єктів влади на рівні регіонів, комунікували з громадськими радами, опитували представників громадських рад та неурядового сектору, аналізували відкриті дані та інформацію від органів влади. У рамках проєкту досліджували Київ, Житомирську, Одеську, Хмельницьку, Донецьку, Львівську та Рівненську області. Екстремальна ситуація із ковідом насправді показала, як працює влада, які є недоліки та які є сильні сторони у різних областях».
Так, досвід спілкування влади із громадськістю на Рівненщині експерти радять поширювати і в інших регіонах. Тут була запущена єдина телефонна лінія з питань протидії коронавірусу, засідання рад проводились з урахуванням обмежень (інколи на відкритому повітрі), до запровадження загальнодержавного карантину на Рівненщині вводились локальні заходи. Також влада зуміла заручитися підтримкою бізнесу та навіть духовенства — для спілкування з населенням.
«Комунікація в публічній площині відбувалася за участю головного санітарного лікаря, який вдавався до науково аргументованих заходів, в тому числі і щодо запровадження стандартів інфекційної безпеки для організацій та установ критичної інфраструктури, — розповідає Ірина Лоюк. — Ми відзначили адекватну роботу медичної команди області, рішення приймалися науково обґрунтовані та зрозумілі людям, тому такі дії були підтримані. Тоді як на Житомирщині дії санітарного лікаря були незрозумілими, що привело до його звільнення. Тому важливо підбирати адекватну команду на рівні області, щоб підтримувати активну підтримку суспільства. На Житомирщині приймалися рішення, незрозумілі населенню, навіть були певні перегини на місцях, коли рішення, що приймалися на рівні держави, посилювалися на місцях. Не маючи підтримки населення і довіри, влада втрачала можливості боротьби з ковідом. Серед досягнень — активні неурядові організації, які допомогли владі долати проблеми».
Львівщина відзначилася конкуренцією між обласною та міською владою. І це комунікаційне змагання дало свої результати, приміром, бізнес активно допомагав з обладнанням для закладів охорони здоров’я. «В Одеській області влада започаткувала процеси інформатизації, досить активно відбувалося отримання інформації в електронному вигляді. Однак існували певні проблеми у взаємодії з громадськістю, — ділиться підсумками дослідження Ірина Лоюк. — Хмельниччина, як і більшість областей, демонструвала в перші два місяці карантину своєрідну розгубленість. Особливо колапс відчувався у системі транспортних перевезень. Утім, обласна влада доволі оперативно запустила перші гарячі телефонні лінії (на другий день після карантину). Звісно, такі кроки хоч і не рятували ситуацію в цілому, але принаймні створили прецедент до публічної готовності швидко реагувати на виклики. Ситуацію ускладнювало і те, що велика частка місцевого населення регіону, які працюють за кордоном, почали повертатися додому і стикнулися з певними проблемами в отриманні сервісу під час перетину кордону, а потім і при реєстрації в Україні. З позитивного досвіду — це завчасне інформування про важливість інфекційної безпеки (перші заклики лунали ще у січні — лютому)».
«Донеччина має особливу соціальну ситуацію, бо там проживає багато переміщених осіб, люди постійно переміщуються з окупованих територій. Але підтримка міжнародних організацій давала можливості більше впливати і бути почутими місцевим органам влади. Досить впливовим тут був фактор наявності сил безпеки й оборони, це дозволило владі досить результативно боротися з ковідом», — продовжує пані Ірина.
Києву допомогла налагодити комунікацію із містянами... пізнаваність міського голови Віталія Кличка. Його щоденні брифінги, відкритість до онлайн-спілкування, часті відеозвернення дозволили швидко налагодити зв’язок з аудиторією. Єдиний мінус — транспортні проблеми у місті через карантинні обмеження.
Спільна для всіх регіонів проблема — влада нібито активно використовує соцмережі як поширений нині засіб комунікації, але охопленість населення в регіоні становить усього 1-3%. За словами Ірини Лоюк, це пов’язано з різними факторами: нестабільність інтернету у сільській місцевості, відсутність цифрових навичок тощо. «Таким чином існує певний досвід, який треба підтримувати та розповсюджувати — це робота у соцмережах, налагодження гарних стосунків із громадськістю, щоб отримувати підтримку у разі надзвичайних ситуацій, це взаємодія з бізнесом. Також владі варто звернути увагу на створення громадських рад, щоб спілкуватися з населенням, щоб швидко отримувати інформацію про ситуацію в різних куточках своїх територіальних одиниць, — підсумовує пані Ірина. — Наш аналіз показав, що часто у громадах питання вирішуються швидше, ніж на державному рівні. Саме тому нам потрібно посилювати громадськість у регіонах, давати їм ефективні інструменти впливу».
