У живописному сосновому лісі під Києвом (с. Процив Бориспільського району) минулого тижня зібралися спортсмени-кіннотники з багатьох країн світу. Тут у надсучасному кінноспортивному комплексі під скромною назвою «Стайня Бутенка» можна було спостерігати дивне за красою та емоційним напруженням видовище — серію міжнародних турнірів по виїждженню «Київський тур» (KYIV DRESSAGE TOUR).
«Дню» пощастило стати глядачем туру, в якому брали участь провідні дорослі кіннотники. Майстерність спортсменів та їх чотириногих вихованців викликала у глядачів суцільне захоплення. Зовні вершник та кінь настільки зливалися, що, здавалося, являли собою єдиний граціозний організм, який легко підкорюється музичному ритму. Насправді у коня, як пояснила «Дню» майстер спорту Ірина Козіна, немає ні почуття ритму, ні музичного слуху. Його грація і мистецтво — результат багаторічної наполегливої праці наїзника, який намагається досягти повного взаєморозуміння зі скакуном, як з улюбленим партнером у танці.
Найкращий результат у цьому продемонструвала українка Світлана Кисельова на коні «Париж» української верхової породи. Друге місце посіла росіянка Лариса Бушина (на «Компліменті») і третє — Катерина Єфремова з Білорусі (на «Леонардо»).
Призи переможцям вручав голова організаційного комітету змагань, член Національного агентства з питань забезпечення ефективного використання енергоресурсів Сергій Єрмілов і після цього дав «Дню» інтерв’ю. «Коня мені подарували ще в 2000 році. Сам я, звичайно, на ньому не виступаю. Раніше з величезним задоволенням їздив на прогулянки — спілкування з конем це завжди задоволення, як і кінний спорт взагалі. І коли спортсмени попросили мене очолити змагання, я не відмовився. Відтоді, ось уже шостий рік я їх проводжу. Цього року ми вперше проводимо турнір рангу «чотири зірки». Це найвищий рівень кінних змагань з виїждження, які проводилися в Україні. Беруть участь у ньому три вікові категорії: дорослі вершники, юнаки та юніори. З дорослими у нас все гаразд — ви бачили мистецтво виїждження, продемонстроване нашою переможницею Світланою Кисельовою. А з молодими спортсменами треба ще дуже багато працювати, щоб вийти на гідний міжнародний рівень. Якщо ми не будемо займатися молоддю, то майбутнього у цього виду кінного спорту, звичайно, не буде. Я пам’ятаю, як починала Кисельова шість-сім років тому, зараз вона завжди в призерах, і сьогодні в черговий раз посіла перше місце — це здорово і показує, що у нашої країни є перспективи в цьому виді спорту. Зараз, незважаючи на фінансову кризу, продовжується підготовча робота до проектування кінноспортивного комплексу олімпійського рівня. Ми сподіваємось, що в найближчі півтора-два роки він все ж таки буде введений в експлуатацію. І там ми зможемо виховувати юних кіннотників. Тільки така сучасна база дозволить нам упевнено говорити про майбутнє кінного спорту в нашій країні. Якщо ми не будемо підпускати до коней дітей, не будемо залучати їх до цього витонченого, аристократичного та видовищного виду спорту, то майбутнього у нього не буде. І для цього в країні потрібен якийсь центр, тому що далеко не всі працюючі в Україні кінні клуби мають необхідну матеріальну й фінансову базу для того, щоб запросити тренера високого рівня. Тому що цей вид спорту, як мені здається, технічно дуже складний, і, щоб досягти в ньому результату, необхідно тривалий час цим займатися. Виїждження — це роки й роки. Якщо в конкурі кінь починає давати хороші результати вже через три-чотири роки, то у виїждженні, яке я б назвав академічним кінним театром, необхідно витратити на це вісім-дев’ять років».
Між попереднім і наступним туром змагань була велика перерва. ЇЇ ми використали на те, щоб особисто познайомитися зі славним кінським племенем, благо цікаві симпатичні «обличчя» (язик не повертається назвати їх «мордами») раз по раз виглядали з вікон стайні, про яку колега сказав, що далеко не в усіх людей є такі житлово-комунальні умови. Погладити коня, без вагань підставити йому щоку для поцілунку — це також задоволення, яке істотно підвищує рівень адреналіну в незвичної до такого спілкування людини. Проте охорона стайні також не залишалася до цього байдужою і негайно зробила нам пропозицію ретируватися.
Причини цього ми з’ясовували у Тетяни Зайцевої, яка випасала в лісі за огорожею стайні невеличку конячку. Виявляється, все тут просто: відвідувачі люблять годувати коней, і це, трапляється, закінчується серйозними отруєннями. Вихованець Тетяни «Геркулес» належить господарю цього закладу. Дівчина годує (часто — з рук), напуває, чистить і виїжджає свого улюбленця. І, схоже, таємно мріє стати вершницею. Відповідаючи на наше запитання, вона зізналася, що із задоволенням зробила б це, якби Хайнц (уточнила: Хайнц Золтау, наш тренер і директор) погодився з нею позайматися... Таня впевнена, що «Геркулес» її дуже любить, хоч взагалі від коней можна чекати всього. «Він мене кличе, радіє, коли бачить, грається зі мною, під час верхових прогулянок в лісі завжди йде дуже обережно, щоб не заподіяти мені шкоди при зустрічі з якою-небудь перешкодою».
Тим часом учасники змагань починають готуватися до чергового туру, і ми знову підходимо до Козиної, яка є ще й суддею національної категорії. Вона пояснює нам правила змагань з виїздки: «В обов’язкових програмах кінь повинен виконувати певні елементи, схема одна на всіх. У сьогоднішній програмі кожен вершник підбирає програму сам з певного набору». Запитую, чи побачила Ірина Василівна на сьогоднішніх змаганнях які-небудь відкриття серед молоді. «Мені дуже сподобалася група молодих коней у програмах малий і перший середній приз, — відповідає досвідчена вершниця. — Це коні від семирічного віку, поки ще не готові до того, щоб виступати на великих олімпійських програмах, але за складністю вправ, що виконуються сьогодні, видно, що через рік-два вони наблизяться до олімпійського рівня. Виступають хорошим алюром, у них хороший екстер’єр і хороші вершники. Хочеться відзначити Ніну Цедренкову. Це наша українська (динамівська) вихованка. Вона привезла на ці змагання четверо нових коней і вже виграла обов’язкову програму середній приз, і сьогодні середній приз вона також виграла на коні «Доміно-Данцер». У змаганнях на великий приз, які ви бачили, беруть участь, як кажуть, примадонни. В них за спиною великий багаж міжнародних турнірів і багато підготовлених коней. Хочеться вірити, що українській команді пощастить потрапити на наступні Олімпійські ігри». З цією думкою і з вдячністю до спонсорів змагань, серед яких особливе місце належить консорціуму «Індустріальна група», який всіляко сприяє відродженню кінного спорту й пов’язаних з ним традицій, залишали «Стайню Бутенка» і ми. А змагання тривають. Особливо спекотно тут буде в п’ятницю, суботу та неділю, коли вершники виборюватимуть командні, особисті, спеціальні, середні та великі призи. Поспішайте! Такого видовища ніде, крім як у заміському клубі верхової їзди «Конюшня Бутенко», не побачити.
