Коли побачила в популярному міжнародному журналі SosialLook Internesional статтю із досить цікавим заголовком «Україна врятує світ?», природно, що зацікавилася. А йшлося в ній про ідею, висловлену українським вченим на IX щорічній конференції Міжнародного товариства екологічної економіки «Екологічна сталість і людський добробут». Професор, доктор економічних наук, ректор Національного лісотехнічного університету України (м.Львів) Юрій ТУНИЦЯ звертався в Делі до світової екологічної громадськості з переконливою промовою про необхідність створення Екологічної конституції Землі.
Iз досить прискіпливою послідовністю журнал повідомляв про те, де раніше ця ідея вже висловлювалася, розшифровував її й резюмував: «Наукова спільнота повинна докласти максимум зусиль для того, щоб переконати національні уряди та транснаціональні корпорації якнайшвидше змінити їхнє ставлення до довкілля та сприяти раціональній експлуатації й охороні природних ресурсів».
Особисто я знала, що Юрій Юрійович «пробиває» свою ідею вже 15 років, і лише нині, здається, його почула світова спільнота. В Україні намагання вченого бути почутим протягом довгих років наштовхувалися на загальне нерозуміння. І тим приємнішим був висновок автора вищезгаданої статті: «Велике значення має той факт, що шлях порятунку людства від екологічної катастрофи запропонував учений з постчорнобильської України»…
— Юрію Юрійовичу, чи впевнені ви нині, що ваша довголітня і наполеглива робота нарешті стане реальністю — людство замислиться серйозно над документом, без якого йому вже неможливо буде вижити?
— Думаю, далі просто тягнути нікуди. Наша планета — в небезпеці. Діяльність людини набула масштабів геологічної сили. За словами нашого співвітчизника, академіка Вернадського, саме діяльність людини викликала колосальні негативні зміни у біосфері: про це мало не щодня засвідчують малі та великі екологічні катастрофи у різних куточках планети. Не зважаючи на це, психологія економічної людини (gomo economicus) є такою, що заради прибутків вона забуває, що рубає сук, на якому сидить. Якщо економічна діяльність не буде враховувати екологічних вимог, апокаліпсис неминучий. Його вчені прогнозують, хто через 30, 40 років, а дехто і через 100…
— Здавалося б, існує близько 500 міжнародних угод, двосторонніх та багатосторонніх, з приводу охорони довкілля…
— Так, але всі вони розрізнені й більшість з них не виконується. Навіть Кіотський протокол, що стосується кліматичних змін та зменшення парникового ефекту, ратифікований далеко не всіма. Американці і досі його не ратифікували. До того ж діяти він буде лише до 2012-го року. Тому ми абсолютно переконані, що для порятунку людства сьогодні необхідно створити глобальний документ, серйозний правовий договір, який ми називаємо «Екологічна конституція Землі» (Світова конституція довкілля. — Авт.) У цьому документі мають бути виписані всі норми економічної поведінки усіх суб'єктів господарської діяльності — кожного громадянина, кожної виробничої, комерційної структури, національної і транснаціональної. Якщо ми не створимо і не приймемо такий документ, то зберегти життя на Землі буде практично неможливо.
— Останній рік дуже серйозно заговорили у світі про глобальні зміни клімату, зокрема, нещодавно на саміті «Великої Вісімки» в Німеччині і навіть 17 квітня на засіданні Ради Безпеки ООН…
— До речі, представники Росії та Пакистану виступили проти дебатів на таку тему, мовляв, це не є мандат Ради Безпеки. Вона має займатися тільки військовими конфліктами, тобто таке питання в Раді Безпеки не можна розглядати. Пояснюється це тим, що з усіх органів ООН тільки рішення Ради Безпеки мають обов'язкову юридичну силу. А дехто боїться такої «юридичної сили», бо з природою чинить великі неподобства.
Але зміни клімату — тільки одна з великих небезпек, які вплинуть на економіку, на здоров'я людини і взагалі на життя. Пов'язано це і зi зменшенням озонового шару, який нас захищає від ультрафіолетового опромінення і зі змінами у водному басейні — у світовому океані та внутрішніх водах. Однак є у нас зараз, як стверджує академік Ігор Юхновський, ще одна жахлива небезпека — ми сидимо на пороховій бочці, тому що на Чорнобильській атомній електростанції у тому укритті, де було залите скло, з'явилася сіра маса, накопичилася радіоактивна пилюка, і досить голкою ткнути, щоб, не дай Бог, стався вибух. Тобто Чорнобильська катастрофа має своє продовження. Потрібні колосальні кошти. Не лише ми маємо тремтіти з приводу цього. Тремтіти має весь світ. У всякому разі — Європа точно. Європейські країни повинні дати на це кошти. І Екологічна конституція, про яку вже заговорили, теж би передбачала допомогу в таких гарячих точках, надзвичайних ситуаціях, коли одна країна з її національним бюджетом не спроможна впоратися з проблемою. Україна не має таких коштів. Наш бюджет неспроможний покрити всі витрати на повну ліквідацію наслідків чорнобильської катастрофи.
— Екологічна конституція Землі (ЕКЗ) — це глобальний міжнародно-правовий акт, покликаний гарантувати екологічну безпеку всіх країн світу. Так ви її кваліфікуєте?
— ЕКЗ повинна мати дуже широке призначення. Навіть передбачати зміни норм в освіті та вихованні — як треба міняти ментальність людини, щоб ми мудріше співпрацювали з природою. Фактично людина є частинкою природи, живе природою. Але водночас людина вивищила себе над природою. І ось це двоїсте становище заважає людині осмислити те, що не можна так бездумно експлуатувати природу заради збагачення, заради задоволення своїх необмежених потреб. Ви ж розумієте: ресурси природи є обмеженими, а наші потреби — необмеженими.
В Екологічній конституції Землі стисло мають бути відображені основні положення численних міжнародних угод, присвячених захистові природи, основні принципи, викладені на Стокгольмській конференції у 72 му році іособливо в Ріо-де-Жанейро у 92 му, де було прийнято п 'ять документів і серед них — «Порядок денний на ХХI століття». ЕКЗ має отримати статус основного закону виживання людства і сталого розвитку цивілізації. Містити основні положення, що вже напрацьовані наукою на сьогоднішній день. Крім майже 500 міжнародних актів, про які вже згадували, є ще Хартія природи 82-го року, Хартія океанів 99-го і Хартія Землі, що була схвалена ЮНЕСКО у 2003-му році в якості основних морально-етичних принципів у стосунках людини з природою, спрямовані на збереження життєвого простору. Як колись Хартії вольностей, що у ХVI—ХVIII столітті поступово переросли в конституції держав, так нині, на нашу думку, накопичилася критична маса хартій, що мають перерости в Екологічну конституцію, основний закон землян.
Є поняття — громадянин своєї країни, і є одночасно поняття — громадянин планети. Такий термін в зарубіжній літературі існує давно, як до речі і термін «спільна спадщина людства». Тобто усі природні ресурси, що належать національним державам і які, згідно з суверенітетом держави, можуть використовувати, як вважають за потрібне, однак, не завдаючи шкоди сусіднім державам. А разом із тим є такі природні ресурси, вони є досить вагомі, що не належать і не підпадають під юрисдикцію жодної країни. Це — Північний та Південний полюси (Арктика і Антарктика), Світовий океан, космос, який вже забитий супутниками, там вже затори такі самі, як у нас на автомобільних трасах. І уся ця спадщина людства теж має охоронятися, за неї мають нести відповідальність. А що головне, — акцент треба робити на превентивних, попереджувальних заходах. Тому що коли ми вже здійснюємо щось постфактум, то витрати незрівнянно більші. Скупий платить двічі. І добре якщо не життям…
— Цікаво, що зовсім не останні у цій державі люди, академіки, професори, директори наукових установ, стукали в двері й оббивали пороги наших президентів стільки років! Адже ідея Екологічної конституції Землі, зокрема у Львові, добре відома. Як відомо і те, скільки ви відправили листів до Києва, щоб вас, принаймні, вислухали…
— Першим у червні 97-го президент України Леонід Кучма заговорив з трибуни ООН про необхідність розробки міжнародно-правового акту екологічної безпеки планети, тобто Екологічної конституції Землі. Але він чомусь відкинув із запропонованого нами другу частину, де йшлося не просто про необхідність такого документа як ЕКЗ, а вже про механізм його дії. Потребу в організації органів контролю за дотриманням відповідних норм, зокрема, створення Ради екологічної безпеки в системі ООН або віднесення цих функцій до компетенції чинної Ради Безпеки. Шкода, що тоді не зайшла мова про необхідність створення Світової екологічної організації з охорони довкілля. Про це у квітні цього року на засіданні Ради безпеки говорив представник Франції. Українські ж вчені це запропонували у 97 му році на конференції в університеті Гостра (США). А ще пізніше президент Кучма проголосив це у Зверненні з нагоди закриття Чорнобильської атомної станції, визнаючи, що наш спільний дім, планета Земля, внаслідок глобалізації став єдиною, взаємозв'язаною, взаємозалежною соціальною еколого- економічною системою. І ця система перебуває в небезпеці внаслідок безвідповідальної господарської діяльності людини і природних катаклізмів.
— А як до ЕКЗ ставиться Президент Віктор Ющенко?
— Минулого року ми з професором Володимиром Василенком (це — екс-посол у Великій Британії, доктор юридичних наук. — Авт. ) оббивали пороги спіч-райтерів Президента з проханням запропонувати йому взяти до уваги наші пропозиції для виступу минулого року на сесії Генеральної Асамблеї ООН. Президент тоді з трибуни сказав: «Я — син солдата Другої світової війни». Для мене це було незрозумілим: і що далі, до чого це зобов'язує? — Продовжувати другу світову чи починати третю? Що робити?
Напевно, можна було сказати так: «Я — син народу, який 20 років тому постраждав від найбільшої у світі екологічної катастрофи, і вважаю своїм моральним і громадянським обов'язком заявити про необхідність створення Екологічної конституції в ім'я збереження світової цивілізації. Ми маємо взяти на себе відповідальність перед нинішніми і майбутніми поколіннями за збереження життя на Землі, а також за благополуччя і здоров'я кожної людини. За збереження і примноження спільної спадщини людства, з якої живемо і без якої немає ні промисловості, ні сільського господарства. Ми маємо визнавати право кожної людини на охорону здоров'я, життя у доброякісному, природному довкіллі. Екологічна конституція не повинна порушувати суверенітет буд-якої держави, однак зобов'язана посилити міжнародну відповідальність за стан природного довкілля і створення умов для ефективної імплементації, впровадження рішень світових саммітів — Ріо-92 і Йоханесбург-2002, і так далі. Якщо ми цього не зробимо, станеться катастрофа.
В травні цього року від імені Західного наукового центру (а підписалися під листом академіки Назарчук, Вакарчук, Голубець, Ісаєвич, Панасюк, Туниця і Юхновський) надіслали листа Президентові Ющенку, в якому повідомили, що ідею ЕКЗ підтримає Європейський парламент, який готовий надати трибуну представникам України для інформування з цього приводу. Ідею схвалила також Делійська конференція, прийнявши спеціальну «Заяву про підтримку ЕКЗ». І тому ми звернулися до Президента з проханням виступити на черговій сесії Генеральної Асамблеї ООН, що відбудеться у вересні цього року. Адже необхідно закріпити за Україною пріоритет в опрацюванні ідеї і тим піднести міжнародний імідж нашої держави.
Нині дуже важливо, щоб наш Президент домігся не лише визнання цієї ідеї, а й створення міжнародного колективу фахівців для опрацювання документу. І щоб він був затверджений не пізніше 2012 року. Через один-два місяці ми опублікуємо перший варіант проекту. Проект Екологічної конституції Землі складається з преамбули, двох частин, де викладені норми екологічної конституції, і окремого розділу, де мовиться про інституційне забезпечення. А також додається обгрунтування необхідності громадських рухів і того, що політичні партії мають все це взяти на озброєння. Тільки не так: ідеш на вибори — обіцяєш, а потім забув. Сьогодні на екологічних проблемах відбуваються лише політичні спекуляції. В Екологічній конституції має бути закріплена обов'язковість вирішення екологічних проблем.
Остання частина конституції — порядок прийняття, внесення змін і визначення автентичності мов. Вона повинна бути затверджена як мінімум на восьми мовах.
— Юрію Юрійовичу, а хто з львів'ян працює над Екологічною конституцією Землі?
— Міжнародний інститут-асоціація регіональних екологічних проблем при нашому університеті спільно з інститутом держави і права при НАН, який очолює академік Юрій Шемшученко. Першу версію розробляв я з двома нашими співробітниками, до другої долучилися академіки Михайло Голубець і професор Володимир Василенко. Думаю, що академік Юхновський та інші стануть також співавторами. Потім науковці з Бельгії мають намір долучитися до роботи над проектом, американець, англієць. Ми вже створили групу ентузіастів. Треба все проаналізувати і закласти в концентрованому вигляді. Конституція може мати 20—30 сторінок, а вже додатки «потягнуть» сторінок 500. Це вже робота для великого колективу і солідні фінансові витрати.
Однак сьогодні я вже впевнений, що крига скресла — мене в якості радника української делегації запросили для участі у тематичних дебатах Генеральної Асамблеї ООН на тему «Зміна клімату як глобальний виклик». Як зазначено в листі Міністерства закордонних справ: «Захід розглядається як етапна подія на шляху підготовки до запланованого на 24 вересня цього року проведення в штаб-квартирі ООН зустрічі високого рівня щодо змін клімату і покликаний створити належне підґрунтя для дискусії світових лідерів з цього питання».
