У Холодному Яру не можуть вирішити долю «стратегічного» готельно-розважального комплексу.
Корчма «Дикий хутір», на хуторі Буда, біля тисячолітнього дуба Залізняка, уже давно стала для місцевих жителів яблуком розбрату. Кілька тижнів тому можновладці закрили заклад. Мовляв, власники мають спочатку привести до ладу всі документи, а вже потім працювати. Частина хуторян дуже болісно сприйняла це рішення — почалися протести проти закриття, тоді як сім’ї, що розбудовують свої родові поселення на Буді, навпаки, переконують, що далі працювати у звичному форматі корчма не повинна. Самі ж підприємці скаржаться, що до них ставляться упереджено й ось уже другий рік поспіль намагаються закрити «Дикий хутір» саме напередодні вшанування героїв Холодноярської республіки, коли на Чигиринщину приїздять тисячі людей. «День» спробував розібратися, що ж стало причиною чвар.
На хуторі Буда сьогодні проживає 52 особи. Із них корінних жителів — 12, дачників, які купили будинки й приїздять на хутір відпочивати, — 16. Решта — члени родин, які будують власні родові помістя. Частина місцевих жителів задоволена появою готельно-розважального комплексу «Дикий хутір» і всіляко заохочує його існування, у той час як представники родових помість відгукуються про заклад без особливого ентузіазму. «2008 року на хуторі почала працювати корчма «Дикий хутір», побудована впритул до заповідника й навпроти братської могили. У корчмі продають алкогольні напої й проводять гучні масові гулянки, іноді з використанням феєрверків і квадроциклів», — ідеться у листі, який надійшов на адресу редакції газети «День» від екопоселенців.
За словами депутата Мельниківської сільської ради і мешканки хутора Буда Нонни Кравчук, із корчмою треба якось знаходити спільну мову. «Можна реорганізувати заклад у якийсь культурно-освітній, просвітницький, патріотичний центр, проводити там творчі вечори. Ми підтримуємо те, що корчму мають намір закрити, але річ у тім, що це дуже конфліктна ситуація. Виходить так, що корчма посередині між братською могилою й церквою. З другого боку, споруда уже стоїть, і вона доволі непогана. Було б добре, якби там не продавали алкоголь. Але власники з цим не погоджуються. Нині ця корчма як яблуко розбрату для всіх — для влади й місцевих жителів», — пояснює Нонна Кравчук. І додає, що, незважаючи на все, власники «Дикого хутора» роблять багато добрих справ, тож є надія на мирну співпрацю.
Ситуацію прокоментувала також голова Чигиринської районної ради Ганна Совгира. Вона стверджує, що корчму побудовано самочинно. «Усе потрібно документально оформити. По-перше, земля, за документами, використовується для ведення особистого селянського господарства, тоді як власники використовують її із комерційною метою. Крім того, будинок досі не введено в експлуатацію. Тож ми просимо привести документацію у відповідність до чинного законодавства. Упродовж двох років комісія неодноразово виїздила і просила ввести будівлю в експлуатацію, переоформити ділянку, змінити її цільове призначення. Ми не вперше закриваємо заклад, але на наші приписи ніхто не реагує. Власники сплачують 51 гривню штрафу, і «Дикий хутір» продовжує працювати», — пояснила очільниця районної ради. За її словами, щороку на Чигиринщину приїздить понад 100 тисяч туристів, а цьогоріч їхня кількість має збільшитися у зв’язку з проведенням чемпіонату Євро-2012. «Тому закривати заклад ми не хочемо. Питання не в тому, щоб «Дикий хутір» просто закрити і щоб вони не працювали. Якщо виконають усі приписи і будівлю буде узаконено, тоді немає питань — хай працюють», — запевнила Ганна Совгира. Голова Черкаської облдержадміністрації Сергій Тулуб на відповідне запитання «Дня» зауважив: «Коли буде остаточне рішення суду, тоді говоритимемо, доцільно чи ні закривати заклад. Я як керівник облдержадміністрації дотримуватимуся закону й виконуватиму те рішення, яке ухвалить суд».
У свою чергу, власниця «Дикого хутора» Леся Островська переконана: владці просто знають, що у квітні до Холодного Яру приїздить сила-силенна народу, щоб ушанувати пам’ять братів Чучупак та інших героїв Холодноярської республіки, і не хочуть, щоб заклад їх приймав. «У мене є всі дозвільні документи для роботи, ліцензії, касові апарати, дозвільні документи для торгівлі. Але чигиринська влада вважає, що такий заклад не повинен працювати. Цільове призначення землі змінюють. Уже три роки як ми подали документи. Нам не відмовляють, не кажуть ні «так», ні «ні». Ми пишемо листи, просимо розв’язати це питання, але досі нічого не вирішено. Історія із закриттям повторюється щороку напередодні вшановування пам’яті героїв Холодноярської республіки, щоб ми не змогли приймати людей. Минулого року було до десяти тисяч, а цього року очікуємо ще більше. Але роблять усе для того, щоб людям було незручно приїздити, бо умов для святкування немає», — говорить Леся Островська.
Минулого року вшановування пам’яті холодноярців організовував історик Роман Коваль та історичний клуб «Холодний Яр». Тоді саме письменникові Василеві Шкляру вручали народну Шевченківську премію, тож людей було справді дуже багато. До речі, видовищну реконструкцію бойових дій у Холодному Яру власним коштом здійснював чоловік Лесі — Олег Островський.
Вони з чоловіком власним коштом упорядкували могилу розстріляних під час війни хуторян, щороку, 16 червня, (день, коли німці розстріляли всіх жителів хутора) влаштовують поминальний обід. Восени минулого року організовували також приймали міжнародну конференцію щодо лікування дуба Максима Залізняка. Крім того, на території готельно-розважального комплексу будують церкву Петра Калнишевського, і вже закладено камінь для будівництва Музею Холодноярської культури. Крім того, як розповіла Нонна Кравчук, під час проведення V етнофестивалю «Будянський ярмарок» «Дикий хутір» дав свою територію для проведення майстер-класів, концертів, танців-хороводів і забезпечив гостей фесту вегетаріанськими обідами. «Це стало кроком до дальшого порозуміння між нами. Ми — за мирну співпрацю й проведення безалкогольних і здорових заходів на хуторі Буда. Ми бачимо роботу комплексу такою, де людям пропонують здорове харчування, безалкогольні напої, свіжі соки, зелені й кисневі коктейлі. Сподіваємося на реорганізацію в культурно-просвітницький, сімейний центр, де проводитимуть виставки, творчі вечори, етнофестивалі, ярмарки, семінари, виховні й патріотичні заходи», — говорить Нонна Кравчук.
У цій заплутаній історії очевидна, утім, відсталість забюрократизованої системи, а також те, що можновладцям, власникам «Дикого хутора» й місцевим жителям доведеться сідати за стіл переговорів і домовлятися про те, в якому форматі далі працюватиме заклад.
