Ще не минуло і місяця від представлення новинки «Дня» «Корона, або Спадщина Королівства Руського», а велика частина тиражу вже розійшлася. Щодня редакція відправляє замовникам до десятка книжок. Читачі охоче діляться враженнями від прочитаного, адже часто-густо це — позитивний шок і бажання донести свої відкриття до якомога ширшого кола.
«ЄДИНА КАРТИНА ПОТУЖНОЇ ДЕРЖАВИ, СЛАВУ ЯКОЇ НЕМАЄ ПОТРЕБИ КОМУСЬ ДОВОДИТИ...»
Олена ТАРАНЕНКО, завідувачка кафедри журналістики Донецького національного університету імені Василя Стуса:
— З величезним задоволенням — інтелектуальним і патріотичним — читаю нову книгу Бібліотеки «Дня» «Корона, або Спадщина Королівства Руського». Для мене головний її месидж — це «повернення Русі», повернення спаплюженої, пошматованої російсько-радянськими ідеологами власної історії, власної Русі-України, яку на вимогливий запит цинічних «теорій колбочки» так поспішно, ба навіть радо, колись подарували тим, для кого «Русь» дорівнює «Росія».
Сторінку за сторінкою гортаю суголосність із тим, що з 2011 року намагаюся опрацьовувати зі студентами-журналістами Донецького національного університету імені Василя Стуса в курсі «Етнологічна проблематика в медіа», який побудувала як дискусійні магістерські студії. Тоді, вже далекого 2011-го, в Донецьку цей курс задумувався, передусім, як спроба протидії бездумним та безграмотним журналістським використанням наукових понять менталітету, національної ідеї, етносу, етноцентризму, національного характеру, етногенезу — навіть не використанням із невимовною легкістю, а жонглюванням на потребу спекуляціям на користь ідеям «русского мира». Тоді це відчувалося як актуальність, сьогодні це жорстоко доведена необхідність вистояти й відновитися — нам як нації. Через історію, яка має нарешті зв’язатися, не перескакувати з ідеологем на міфологеми, а постати цілісною хронологією становлення Русі-України, насамперед. І Бібліотека «Дня» тут завжди була помічницею.
Сьогоднішнє читання «Корони, або Спадщини Королівства Руського» відповідає на запитання, які мої студенти з великим подивом колись відкривали для себе: «Яку Русь хрестив Володимир?»; «Чому Карамзін був змушений фактично вигадати Київську і Московську Русь?»; «Що то є Галицька Русь і Руське королівство?»; «Чи не є Рюриківська генеалогія такою ж історичною фікцією, як і шапка Мономаха?»; «За якими ознаками Києво-Руський період та козацька доба є етапами саме нашої етнічної історії?»; «Чи вигадуючи міфічне возз’єднання України з Росією, радянські ідеологи таким чином визнавали існування України-Русі, чи усвідомлювали це?». І в уважному читанні, дискусіях та роздумах Русь для вдумливого читача відходить від Московії, Залісся, Орди, Росії. І ще цікавішою та необхідною для вивчення постає історія сусідів: Литви, Білорусі, Молдови, Польщі, Австрії, Угорщини. І дедалі чіткіше проступають риси нашого «золотого віку» не в сперечаннях, де він був і коли, чи це Київська доба, чи Галицька, чи Запорізька, а в безперервності «історії Королівства Руського, Великого князівства Литовського, Речі Посполитої та Гетьманської держави». За цю хронологію особливо вдячна книжці, бо «білі плями», замовчування та перескакування в нашій історії, ще й вкупі зі змаганнями у славі, як на мене, — одна з найбільших бід, бо дає змогу вирвати з історії, та й втиснути в неї кому що заманеться...
Епохальні історичні постаті, їхні грандіозні плани, задуми та їхнє втілення, столиці й землі, святині та пам’ятки, мудрі книги і закони — все це в новій книзі «Дня» постає як єдина картина могутньої держави, славу якої нема потреби комусь доводити, але є нагальна потреба її вивчати, щоб бути її достойними.
«ЦЯ КНИГА ЩЕ БІЛЬШ ОСОБЛИВА, БО В ЇЇ ОСНОВІ НЕ ЛИШЕ НАУКОВИЙ ТРАКТАТ, А Й ПРИГОДА»
Мирослава ЛIЩЕНКО, студентка Національного університету «Львівська політехніка»:
— Коли життя іде своєю чередою і ти буквально «проживаєш» його швидкоплинно, то інколи хочеться зупинитися й поглянути на світ не крізь свою призму, а так, ніби тебе на якусь мить не існує, ніби ти лише глядач без нинішнього світогляду чи думок — не тутешній, так би мовити. І найкраще дають змогу перенестися в інший світ, бажаний тобі, саме книжки. Варто лише підібрати ту з них, яка огорне душу та розум і віднесе тебе з твого місця в інший вимір, зберігши право мислення й відчуття... Такою книгою з останніх виявилась для мене «Корона» — новинка Бібліотеки газети «День». Друга її назва — «Спадщина Королівства Руського», ніби привідкриває завісу і каже: «Саме тут зібрана істинна історія Русі». Хочеться розповісти про сюжет і тисячі ліній, які там переплітаються і буяють амплітудою емоцій, але це негоже для такого фоліанта нашої історії. Скажу, що ця історія для мене як українки — то ніби весільний вальс, записаний на касету, ти його переглядаєш десятки тисяч разів і повертаєшся знову, попри важкі емоційні спомини, попри знання кожного моменту напам’ять, попри застарілу пісню, ба навіть попри те, що тебе дратує, як наречена недобігла вчасно або як наречений зухвало наступав їй на сукню... Але то наше, то згадка, закарбована в пам’яті й на касеті, то певний момент у житті людей, які бачили його по-різному і відчували себе по-різному, і часом, щоб усвідомити цінність свого шляху. Ми переглядаємо (перечитуємо) те відео, помічаємо нові погляди, нові деталі, нові помилки оператора (історика), та все одно захоплюємося, переживаємо, нервуємо і любимо, бо хіба можна не любити свого?!
«Корона...» дарує відчуття свого — старого, забутого, прихованого, нового. Проте ця книга ще більш особлива, бо в її основі не лише науковий трактат, а й пригода. Через це події, сутність яких відома загалу і написана в підручниках, набувають барв, сенсу й відчуття всередині. Надзвичайно інформативний вміст видання дає зрозуміти, що в руках у тебе книжка, якій хочеться довіряти як енциклопедії та яку хочеться зберігати на головній полиці домашньої бібліотеки. Детальний опис, із залученням цитат і цифрових показників, ніби стукає в мозок усією важливістю й величезною насиченістю, волаючи, що це треба запам’ятати і тримати в собі як Державний Гімн! Читаючи розділ за розділом, ти розумієш, наскільки скрупульозно здійснена робота авторів, як чітко підібрані факти — з усіх можливих джерел. Ти дивуєшся розумом і серцем, як це все так знайшлося, звідки воно дійшло до нас, це диво! Крім своєї глибокої наповненості знаннями й різноманітними розповідями, книга формує неймовірне відчуття гордості за свою Батьківщину.
«Корона...» є не просто книгою-зразком, книгою-ідеалом за наповненням або чудовим формуванням тексту. Особисто для мене вона є нормативним та історико-культурним доказом, який вічно засвідчуватиме нашу цінність — нашу цінність у минулому і ту цінність, що ми її створили для світу, йдучи різними тернистими кривавими стежками... Це дуже потужний та сильний адвокат нашої України на Всесвітньому суді. І навіть не дочитавши, ти вже любиш її, бо вона може піднести твої почуття й думки на світовий рівень, дійсно захистити тебе і твої судження й віддячує тобі за захоплення нею, своєю силою та непоборним місцем серед інших. Велике спасибі авторам та всім, хто брав участь у створенні книги і злагодженою командою створював текст, адже в тексті — основа, смисл, а в цьому — душа, що буде вічно жити на сторінках, чекаючи на нових читачів — свідомих і мислячих.
«ЦІННА КНИЖКА І ДЛЯ ШКІЛ ТА ВИШІВ»
Тетяна ВЕРГЕЛЕС, головний редактор IA ZIK («Львів»):
— Читаю оцю новинку з серії «Бібліотека газети» «День» — книжку «Корона, або Спадщина Королівства Руського». Вона особливо «смакує» після художніх романів, де головне — емоції, переживання, особистісні драми, внутрішній світ героїв. Бо врешті-решт хочеться з тісної кімнати самопоїдання — на повітря, назовні, у світ, на волю ширшого бачення й відчуттів. Така свобода, простір, свіже повітря — «Корона...». Читаю повільно й вдумливо.
Україна і монархія (нехай і конституційна)? Хіба це можливо? Фантастика, абсурд, нереальність. «Ми такого не вчили». Отож-бо. «Якби ви вчились так, як треба...». Хто б то у радянську епоху досліджував і вивчав спадщину Королівства Руського? Хто б дозволив українцям сягнути аж такого коріння, такої суті? Тепер це доступно — було б бажання. Буде бажання — будуть знання, будуть знання — позначиться на сучасному житті. Цю шляхетну ідею й закладає у свою «книжкову справу» Лариса Івшина. «Сьогодні вкрадена в України історія штовхає Росію на нові злочини. Я не втомлююся повторювати, що нині триває війна не за територію, а за наше місце в історії», — пише вона у передмові. За місце в історії мусимо працювати для своїх дітей.
Мені симпатично те, що книжка своїм вступом відштовхується від ідей В’ячеслава Липинського: ось — постать, яка, по суті, не вивчена, про якого хочеться знати все, вичерпно, хочеться «від і до» почитати його праці, а нема; Таня Малярчук недарма назвала свій роман про нього «Забуття». «Історія української еліти, творців справжніх проривів і успіху була й досі, значною мірою, залишається татуйованим знанням. Натомість нас схиляли вивчати наші невдачі...» — каже Лариса Івшина.
Чимало з книжки вже лягло на душу і «прояснило голову». Це і розповіді істориків про взаємопідтримку, взаємовиручку двох братів — князів Данила і Василька (виняток в історії, який так хочеться мати за приклад, наперекір вічному розбрату), і про «кращих мужів прадавніх часів (що це таке і з «чим це їдять», історичні паралелі з сучасною українською олігархією), і про три столиці короля Данила, про долю великої княгині Романової, про «Мазепу — архітектора європейської України» тощо. Щось викликало дискусії — як-от «Молдавська держава — один із нащадків Королівства Руського»... Пізнавальні статті про монархії сучасних європейських країн... Все струнко, все лягає у лінію задуму.
Можна не вірити, піддавати сумнівам, що «королівська спадщина» нам сьогодні чимось допоможе. Так, комусь хочеться, щоб тим українцям вже нічого не допомогло. Але, мені здається, такі книжки, як «Корона...», уже роблять свою добру справу: дають усвідомлення, що ми не є в історичному сенсі «голі, босі й додому далеко», повертають нам істинну суть поняття еліти, розуміння того, що «еліта не виникає «з пробірки», це народний продукт. Справа не у маєтках і капіталах, а в загостреному відчутті обов’язку. Загострене відчуття обов’язку, а не королівська корона у прямому сенсі — ось мета цієї надзвичайної публіцистичної праці під назвою «Корона, або Спадщина Королівства Руського».
P.S. Важливо: такі книги потрібно читати старшокласникам і студентам, бажано, щоб вони були в рекомендованій літературі. Стиль викладу досліджень — легкий, «втягувальний».
«ОКРАСА І ГОРДІСТЬ МОЄЇ БІБЛІОТЕКИ»
Лілія ЮРИК, лікар, Луцьк:
— Я замовила книгу одразу після того, як прочитала пост Лариси Івшиної у Facebook стосовно виходу з друку цієї книги і можливості її замовити. Передчуття, що така книга обов’язково має з’явитися, було вже давно. І ось вона існує! Замовила один примірник собі, а другий своїм друзям.
Книга перевершила мої сподівання. Думала, що це буде екскурс в історію, впорядкований виклад фактів, а отримала набагато більше. Це і співставлення минувшини та сучасності, і роздуми про те, до якої моделі державного устрою можливо йти. Також подані приклади інших країн, державні устрої яких є ефективними.
Книга заповнила колосальну кількість прогалин у знаннях, дала поштовх цікавитися і читати більше.
Над виданням працював великий колектив фахівців, об’єднаних метою створити книгу -«домкрат» для суспільної думки, книгу, яка ставить історію в позицію активного діалогу з суспільством». І їм це вдалося!
Величезна подяка усім причетним до написання і виходу у друк «Корони...».
Ця книга є окрасою і гордістю моєї бібліотеки. Рекомендую її усім близьким, друзям і колегам.
P.S. Дуже горда, що саме наша землячка Лариса Івшина є автором ідеї книжок із серії «Україна Incognita» та ін.
До уваги тих, хто ще не придбав свою «Корону...» або хоче додатковий примірник:
• Мережа книгарень «Є» (запитуйте у вашому місті).
• Мережа книгарень «Книголенд» (м. Харків).
• Фірмовий магазин «Академкнига» (м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 42).
• Могилянська книгарня (м. Київ, Контрактова площа, 4).
• «Наукова думка» (м. Київ, вул. Грушевського, 4).
• «Орійська язичницька книгарня» (м. Київ, пл. Слави, ТЦ «Навігатор»).
• Книгарня-кав’ярня (м. Одеса, в ул. Катерининська, 77).
• «Знання» (м. Луцьк, просп. Волі, 41).
• «Дім книги» (м. Вінниця, вул. Інтернаціональна, 3/2).
• «Арка книгарня» (м. Івано-Франківськ, Вічевий майдан, 3).
• «Дім книги» (м. Тернопіль, вул. Йосипа Сліпого, 1).
• Глобус книгарня (м. Львів, площа Галицького, 12).
• Українська книгарня (м. Львів, просп. Тараса Шевченка, 8).
• Книгарня Наукового товариства ім. Т.Шевченка (м. Львів, вул. Чупринки, 21).
• Книгарня ім. Богдана-Ігоря Антонича (м. Львів, вул. С. Бандери, 33)
* * *
Список постійно оновлюється, стежте на сайті «Дня».
* * *
Крім того, книги можна замовити у редакції:
м. Київ, просп. Перемоги, 121Д або на нашому сайті за посиланням:
https://day.kyiv.ua/uk/library/ books/korona-abo-spad shchy na-korolivstva-...
Контактна особа — керівник відділу реалізації Валентина Морозова.
Телефон (044) 303-96-23.
E-mail: [email protected]
