Львівських пенсіонерів комп’ютеризують
Із квітня минулого року львівське громадське об’єднання «Самопоміч» утілює програму для літніх людей, і один із найпопулярніших її проектів — комп’ютерні курси. «Зі знанням комп’ютера життя пенсіонерів набуває нового змісту, оскільки це відкриває нові можливості, — говорить керівник відділу роботи з людьми старшого віку ГО «Самопоміч» Людмила Гришко. — Вони приходять на заняття із бажанням пізнати комп’ютер, поспілкуватися з родичами та друзями, дізнаватися новини та іншу корисну інформацію, переглянути фільм чи оплатити комунальні послуги. А це, погодьтеся, руйнує стереотип, що пенсіонерів нічого не цікавить, і доводить: для літніх людей просто немає можливостей підвищувати свій рівень розвитку». Зазначимо, що комп’ютерні групи абсолютно безплатні й потребують лише попередньої реєстрації, причому таке «підвищення кваліфікації» — це не тільки цінні знання, а й дипломи, адже «учні» по завершенню курсів отримують відповідні сертифікати. А серед інших проектів «Самопомочі» для людей старшого віку — групи здоров’я, лекції та семінари на цікаві теми, екскурсії історичними місцями Львова і навіть правильне поводження із домашньою грядкою. Звичайно, для тих, у кого вона є, повідомляє Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів.
На Волині побільшало почесних громадян
Це престижне звання присвоєно директору — художньому керівникові народного ансамблю пісні й танцю «Колос» Олександру Огородніку. Відповідне рішення прийняли депутати Волинської обласної ради. Ансамбль «Колос» є одним із волинських брендів. Зі своїми концертами він виступав у десятках країн світу: Франції, Єгипті, Пуерто-Ріко, Шотландії, Італії... А його «штаб-квартира», як і понад півстоліття тому, розміщується у невеличкому містечку під Луцьком — Торчин. У Торчині працював ще один почесний громадянин Волині — краєзнавець, засновник і керівник народного історичного музею Григорій Гуртовий. Звання почесного громадянина на Волині присвоюють з 2005 року. Серед тих, хто його заслужив, були заслужений тренер Олександр Баламут, автор пісні, яку називають гімном Волині — «Волинь моя», — композитор Степан Кривенький, письменник і громадський діяч Євген Сверстюк, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка письменник Василь Слапчук, повідомляє Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк.
Черкаські школярі змагатимуться у виготовленні народних ляльок
Управління культури Черкаської обласної державної адміністрації, обласна універсальна наукова бібліотека імені Тараса Шевченка та обласний художній музей оголосили конкурс української народної ляльки для учнів шкіл. Окрім традиційної вузлової ляльки дітлахів заохочують робити ляльок із соломи, трави, кукурудзяного листя, дерева, глини та ниток. Утім, ніякого конкурсу не було б, якби не керівник гуртка «Писанкарство» Центру еколого-натуралістичної творчості та переможниця першого Всеукраїнського конкурсу на кращу традиційну народну ляльку Лідія Колесник. Вона вчить своїх юних гуртківців не лише писати писанки, а й мотати лялечок. «Чотири місяці жила ідеєю проведення відкритого обласного конкурсу народної ляльки для школярів. Поки усі люди, до яких звернулася, радо підтримують не лише словом. В залі художнього музею буде виставка робіт учасників. Обласна наукова бібліотека прийматиме конкурсні роботи, там же журі обиратиме переможців. Черкаське відділення фонду культури обіцяло призи переможцям. А у видавництві Юлії Чабаненко запропонували безкоштовно надрукувати каталог робіт учасників», — розповіла «Дню» Лідія Колесник. Окрім неї кращих лялечок обиратимуть мисткиня Наталка Кузьменко, кобзар та майстер виготовлення автентичної крайки Михайло Коваль, викладач історії мистецтва Київського національного університету технології та дизайну Наталія Рєбякова та провідний науковий співробітник відділу науково-дослідної та експозиційної роботи Черкаського обласного художнього музею Тамара Бондаренко. Конкурс триватиме півроку, а підсумки організатори обіцяють підбити наприкінці весни, повідомляє Вікторія КОБИЛЯЦЬКА, Черкаси.
У Донецькій «Ізоляції» презентували фільм про Євро-2012
Першим фільмом про Євро-2012 став проект Андрія Горохова, журналіста «Німецької хвилі», музичного критика, «EURO 2012 У ДОНЕЦЬКУ». Цей фільм — швидше пазл, який збирав куратор проекту з відеоробіт восьми операторів. За словами А.Горохова, вийшов відеощоденник, в якому немає єдиного сюжету. Тут, говорить А.Горохов, варто виходити зі звуків і музики, які супроводжують відео. «Коли я монтував фільм, звернув увагу, що Донецьк — дуже гучне місто. І в ідеалі його варто дивитися на повну звукову потужність», — говорить куратор проекту. Врешті-решт самого Євро у фільмі виявилося не так вже й багато. Він радше показує життя на тлі Євро або Євро на тлі Життя — вже кому як сподобається. Фільм знімали Юрій Береза, Михайло Глубокий, Роман Юхимчук, Володимир Беленко, Олександр Манук’янс, Дмитро Сергєєв і Андрій Горохов. Автор цього матеріалу також приклав свою камеру до даного фільму. Можу додати, що у фільмі показано типовий донецький інтер’єр, людей у місті, почуття в місті, музику в місті — типовий організм. Андрій Горохов зазначає: «Ми зняли архів. А в архіві зібрані одиниці зберігання. Проблемою було показати все це, щоб ці дані запам’яталися аудиторії. В мене є надія, що через 10 років цей фільм буде свідченням пам’яті. Це може стати єдиним, що залишиться. Так, на YouTube багато різних коротких роликів. Але пам’ять не складається з лінків. А ось цілісно, де одне виходить з іншого, це має шанс залишитися в пам’яті». Глядачі оцінили фільм по-різному: комусь він сподобався, і в той же час йому чогось не вистачило, хтось зазначив, що Євро в кадрі було достатньо. Ніхто не знає, якою буде доля цього проекту, але, напевно, буде цікаво поглянути на нього років через десять, повідомляють Катерина ЯКОВЛЕНКО, «День», Донецьк, оператор фільму «EURO 2012 У ДОНЕЦЬКУ».
