На Волині у «Раю» знайшли тисячолітнього ангела
Археологи державного підприємства «Волинські старожитності» вважають, що знайдена бронзова підвіска з рельєфним зображенням ангела належить до періоду Київської Русі. Адже такі підвіски вже було знайдено і на території Великого Новгорода, і в Чернігові, і спеціалісти датують їх саме XI століттям. Олексій Златогорський, директор ДП «Волинські старожитності», розповідає, що ця підвіска могла служити замість натільного хреста, на ній зображено орієнтовно архангела Михаїла. Сучасним археологам нечасто потрапляють у руки такі знахідки, а інтриги їй додає і те, що підвіску було знайдено на околиці містечка Шацьк, на березі озера Люцимер. Як вважають волинські археологи, саме тут і знаходилося літописне княже місто Рай. Відомо, що саме у Раю племінник Данила Галицького Володимир Василькович написав свій заповіт, передавши своїм синам усі княжі міста, а Рай не залишив чомусь нікому. Історики давно вважали, що цей Рай був своєрідною загальнокняжою резиденцією. Проте довгі роки і досить імениті історики, зокрема Рапопорт, вважали, орієнтуючись по карті, що Рай — це теперішнє волинське село Яревище, за аналогією назв. Але коли ДП «Волинські старожитності» провело дослідження у Яревищах, то слідів епохи Київської Русі не було знайдено. Тим часом у районі Шацька, на городищі, виявили чимало таких знахідок. Зокрема знайшли княжі печаті разом з підвіскою і зовсім не пошкоджений кістяний гребінь ХІ століття, повідомляє Наталія МАЛІМОН, «День», Луцьк.
На Вінниччині діє табір для сильних духом дітей
БТР-60, БРДМ-2, газон на плацу, стрибки із парашутом з літака АН-2, вивчення духовних істин, Закону Божого, а також рукопашного бою, різних видів зброї — це перший в Україні літній табір Першої православної парашутно-десантної школи імені цесаревича Олексія, що дислокується поблизу хутора Філютки Погребищенського району Вінниччини. Організатором і керівником його є настоятель місцевого православного храму Успіння Божої Матері отець Віктор Хоменко. Ідея створити такий табір у пана Віктора з’явилася 2008 року, коли відвідав Ізраїль і побачив молодь, котра вважає за честь службу у війську. У нас же вона — просто гине. Отож захотілося повернути втрачене. Він упевнений, що після першого стрибка діти змінюються на краще, а кожен із його підопічних виконає їх мінімум три. Потяг до патріотичного виховання має й українська молодь — конкурс сягав, як у пристойному виші, 10 осіб на місце. Вік «бійців» не обмежений, головним же критерієм відбору є самостійність і бажання вчитися. Наймолодшому десантнику 10 років, перебування у таборі для хлопчиків та дівчаток безкоштовне. Загалом цьогоріч він прийме дві зміни майбутніх захисників Вітчизни, повідомляє Федір БЕЖНАР, Вінниця.
На Дніпропетровщині осквернили пам’ятник жителям, розстріляним гітлерівцями в роки війни
На виїзді з міста Новомосковськ сплюндровано пам’ятник мирним жителям, які були розстріляні гітлерівцями в роки війни. Невідомі зловмисники розмалювали монумент червоною фарбою, зокрема нанесли зображення нацистської свастики. Меморіал жертвам геноциду «Пам’ятаємо заради майбутнього» було урочисто відкрито трохи більш як місяць тому — 22 травня 2012 року. У його відкритті брали участь голова Дніпропетровської обласної ради Євген Удод і міністр інформації та діаспори в уряді Ізраїлю Юлій Едельштейн. Монумент було створено за ініціативою депутата обласної ради Сергія Резника та громадських організацій: культурно-історичного фонду «Діалог поколінь» і «Інститут Українікі», яких підтримали єврейські общини Дніпропетровська та Новомосковська. З приводу того, що сталося, представники єврейської громадськості висловили своє обурення. «Вандалізм і осквернення пам’ятника — це огидно й ображає всіх незалежно від національності або конфесії, — сказав керівник прес-служби єврейської общини Дніпропетровська Олег Ростовцев. — Цей монумент було встановлено в пам’ять безвинних жертв різних національностей, на його відкритті були присутні представники багатьох общин нашої області. Сподіватимемося, що винних знайдуть і вони понесуть заслужене покарання, а монумент буде відновлено». Зараз меморіал, встановлений на березі річки Самара, завісили полотном і біля нього чергує міліція. В обласному управлінні МВС повідомляють, що за фактом осквернення пам’ятника Новомосковський міськвідділ міліції порушив кримінальну справу за статтею «хуліганство» — ч.3 ст. 296 КК України. Варто нагадати, що всього лише рік тому в Дніпропетровську так само було сплюндровано пам’ятник євреям, розстріляним в роки війни, а також Алею героїв у Павлограді, де хулігани розбили портрети ветеранів, повідомляє Вадим РИЖКОВ, «День», Дніпропетровськ.
Мустафа Джемільов перетворить батьківський будинок на музей національного руху
Голова Меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемільов викупив будинок, що належав раніше його батькам і стоїть у селі Айсерез (нині — Міжріччя) під Судаком. Про це стало відомо під час проведення щорічної зустрічі односельців. За традицією вона проходить щороку в першу неділю липня. У липні 2012 року відбулася 23-тя зустріч уродженців цього гірського села. Приїжджають не лише з різних куточків Криму, а й з інших областей України, а також Росії та Туреччини. Цього року учасники зустрічі особливу шану висловили 103-річній Алімі-к’артана і 91-річному Усеїну-деде, які прибули до Айсерезу у супроводі численних дітей, внуків і правнуків. Щороку відвідує рідні місця й народний депутат України, глава меджлісу кримськотатарського народу Мустафа Джемільов. Упродовж довгих років, приїжджаючи до рідного села, де народилися його батьки й близькі, він за традицією відвідував будинок своїх батьків. Люди, що оселилися в будинку після масової депортації 1944 року, дозволяли побути поряд зі стінами будинку, але не пускали всередину. Нарешті цей будинок знову повернувся до своїх справжніх власників — Мустафа Джемільов зі своїм старшим братом Асаном викупили стару оселю й тепер уже на правах господарів увійшли до свого рідного будинку, де розмістили фотографії батьків — батька Абдульджеміля та матері Махфуре Хатіп Умерк’изи. Асан і Мустафа Джемільови, а також їхні гості прочитали дуа (молитву) на згадку про батьків. До депортації, за життя батьків Мустафи Джемільова в Айсерезі, у згаданому будинку була одна з найкращих місцевих кав’ярень Айсерезу, яку утримував батько Абдульджеміль. Викупивши будинок, Мустафа Джемільов запропонував розміститися в ньому місцевому меджлісу Айсерезу, а також відвести окремі кімнати під музей історії села та його жителів. Рефат Чубаров, чиї батьки також народилися в Айсерезі, приїхав на зустріч зі своєю молодшою дочкою Ніярою. Виступаючи перед односельцями, він сповістив їх, що найближчими місяцями розпочнуться роботи з відновлення мечеті, будівля якої після депортації була переобладнана під клуб. Мустафа Джемільов також підкреслив, що з величезним бажанням підтримає ініціативу активістів Айсерезу видати книжку про історію рідного села та його жителів. Микола СЕМЕНА, «День», Судак — Сімферополь.
