Житомирський шукач мистецької істини
Непересічна як для невеликого обласного центру подія — у Житомирі пройшла презентація монографії фундатора Незалежного фонду студій з ужиткового і декоративного мистецтва Анатолія Шевчука «Українська образотворчість. Пошуки істини.». У досить об’ємному та зi смаком ілюстрованому томі, випущеному в світ за сприяння народного депутата України 5-го скликання Павла Жебрівського, зібрано більше 60 статей і есеїв про художників, майстрів народної творчості України і, зокрема, Житомирщини. Подібних книг в області не видавалось вже багато років, тим ціннішою виглядає спроба житомирського мистецтвознавця охопити значний за обсягом масив явищ української образотворчої культури. Іван Гончар, Олексій Макаренко, Юрій Камишний, Світлана Зелена, Микола Климович — ось тільки кілька імен митців, до аналізу творчості яких звертається А.Шевчук. Як відзначали присутні фахівці в царині мистецтва, серед яких були кияни Віталій Ханок, Алла Маричевська та інші, в цій книзі А.Шевчук підняв надзвичайно глибокі пласти української ментальності, та зробив багато для того, щоб вписати українську культуру в світовий контекст, повідомляє Валерій КОСТЮКЕВИЧ , «День».
Дядько позбавив волі чотирьох дітей
Такий собі 58-річний чолов’яга із периферійного містечка Теофіполь (Хмельницька область), перехиливши чарку, позбавив волі... чотирьох дітей у віці від 7 до 11 років. «Сталося якесь непорозуміння поміж бідолашними і онуком підозрюваного. То він узяв палицю, загнав їх до підвалу 5-поверхового будинку і зачинив на комірний замок. Це було надвечір», — повідомив для «Дня» начальник центру зв’язків із громадськістю управління МВС у Хмельницькій області Віктор Коверзюк. Опинившись у вогкому темному підвалі серед мишей і щурів, залякані хлопчики думали-гадали, чим закінчиться для них цей «виховний процес». А нетверезий дядько стояв біля дверей підвалу із палицею у руках і періодично погрожував їм жорстокою розправою. «Нарешті, найвідчайдушніший з юних бранців наважився вийти на волю через вентиляційне вікно — дядько цього не помітив», — продовжив Віктор Коверзюк. Хлопчик покликав своїх батьків і ті визволили решту бранців. Відтак заявили про цю пригоду в органи. Діти перебували у неволі більше двох годин. Бідолашні уявляють, що минула вічність. Батьки вже хвилювалися, шукали їх. Наразі вирішується питання про порушення карної справи за ознаками статті 146 (незаконне позбавлення волі або викрадення людей. — Ред, ) Кримінального кодексу України. Ця стаття передбачає ув’язнення до трьох років. Принаймні, батьки скривджених дітей наполягають на тому, щоб 58-річного чолов’ягу притягнули до відповідальності. Небайдужі представники громадськості містечка поділяють їхні турботи, повідомляє Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ , «День».
«Будинок праці» відкрився в Одесі
За даними Держкомстату, чисельність безробітних українців зараз становить 1,6 млн. осіб. Усе більше людей у пошуках роботи звертаються до державної служби зайнятості. Ринок праці має бути орієнтованим на потребу роботодавців, прозорим і прогнозованим, таким, щоб люди могли свідомо обирати вид діяльності, мали змогу підвищити свою конкурентоспроможність та задовольнити власні інтереси й потреби у сфері зайнятості. У цьому одеситам допоможе Будинок праці, який днями відкрився у місті. У новому приміщенні об’єднали районні центри зайнятості Одеси та створили міський центр зайнятості з підрозділом у Суворовському районі.
— Ми презентуємо не просто будівлю міського центру зайнятості, а умови, що дають можливість на сучасному рівні надавати соціальні послуги, забезпечувати державні соціальні гарантії, права та соціальний захист громадян у випадку безробіття, — каже директор Державного центру зайнятості Володимир Галицький. — Цей Будинок праці діє за єдиною технологією обслуговування населення в єдиній інформаційно-аналітичній системі. Це значно розширює спектр надання послуг як роботодавцям, так і громадянам, котрі шукають роботу, при цьому час на обробку та передачу інформації скорочується. Аналогічний сучасний центр ми нещодавно відкрили у Херсоні.
У січні-серпні 2007 року 2,7 тис. роботодавців Одеси заявили до служби зайнятості міста 17,7 тис. вакансій, із яких за сприяння служби зайнятості укомплектовано 8,2 тис. Понад одну тисячу безробітних одеситів було залучено до професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації. Вони опановували нові спеціальності під конкретні замовлення роботодавців: перукар, швачка, електрогазозварник, столяр, манікюрниця, кухар-кондитер, штукатур, бармен та ін.
