Ще з 90-х років Дніпро цілком справедливо критикували за жахливий стан міської інфраструктури та відсутність благоустрою. Колись «не перше, але і не друге» місто України виглядає набагато гіршим, ніж інші міста-мільйонники — Харків, Одеса чи Львів. Свою роль зіграли економічні негаразди останніх років, нескінченне будівництво метро на центральному проспекті, тривала відсутність ефективного керівництва. У міському пейзажі Дніпра звичними стали напівзруйновані будівлі, розбиті тротуари та хаотичне нагромадження кіосків, а візитною карткою — стихійна торгівля та безхатьки на привокзальній площі. Здавалося, що навести лад у місті просто нікому, оскільки старі керівники були з радянської обойми, а молоді та перспективні прагнули переїхати до столиці.
Зрозуміло, взятися за оновлення міста могли б місцеві підприємці, особливо ті, хто міцно пов’язаний з ним і у кого в Дніпрі є власність — торговельні центри, готелі, магазини, кафе та ресторани. Останніх в місті побудовано чимало, але за відсутності порядку та благоустрою всі ці об’єкти виглядають, як палаци серед хрущоб. Звичайно, амбітні бізнесмени в Дніпрі були завжди — можна пригадати хоч би Геннадія Балашова, котрий мріяв жити і працювати в «красивому місті». Але їх, як правило, починали «пресувати», як тільки вони заявляли претензії на крісло мера. Деякі з бізнесменів, несподівано для себе, виявилися за ґратами, а згаданому Геннадієві Балашову під час виборів у вікно кинули гранату. З часом і він вважав за краще закрити свої магазини в підземних переходах і перебратися до столиці. Вступити в протиборство з системою, де «чужі не ходять» — не кожному під силу. Тим паче, що Дніпро завжди славилося як кумівством, так і відвертим криміналом.
Шанс для радикальних змін у міста з’явився після перемоги Євромайдану. Колишні керівники, злякані розмахом революційних подій, у більшості своїй вважали за краще відійти від справ, аби як мінімум не опинитися в сміттєвому баку. Із цієї причини в Дніпрі навесні 2014 року несподівано виник «вакуум влади». Тоді реальні повноваження фактично перейшли в руки нової команди, яка очолила обласну адміністрацію. Йдеться про губернатора Ігоря Коломойського та його заступників — Геннадія Корбана, Святослава Олейника та Бориса Філатова. Бізнесмени, яких пов’язували з групою «Приват», чиновниками ніколи не були і запровадили в державні структури свої методи управління. Кращими чи гіршими вони були — запитання непросте. Проте на практиці ці методи працювали, і досить непогано. Особливо, якщо необхідно було терміново вирішити питання з постачанням військових, лікуванням поранених або просто поховати загиблих. Тривожний час та обставини диктують свої способи вирішення проблем, нехай інколи і не зовсім в правовому порядку. Саме це і було поставлено в провину членам команди Коломойського.
Проте все це було потім, коли минув найскладніший і найкритичніший час в історії України. Нове керівництво країни, злякавшись зростаючої популярності дніпропетровської команди, відрядило її у відставку. Втім, як виявилося, прибрати з авансцени української політики «гасконців» з берегів Дніпра виявилося справою непростою. Незважаючи на репресії і завдяки високому рейтингу довіри, вони зберегли вплив у місцевих органах влади, де з’явилися фракції політичної партії «УКРОП».
На виборах мера Дніпра переконливу перемогу одержав Борис Філатов. Хоча він цілком міг пересидіти смутні часи у Верховній Раді, прикрившись депутатським мандатом. На виборах його підтримали молоді виборці, які бажали змін у мегаполісі, ураженому корупцією і безгосподарністю. Новий мер намагався виправдати надії, збираючи активістів на «мозкові штурми» і накреслюючи плани перетворень у Дніпрі. Йому, нехай і з труднощами, але вдалося зібрати «промерську» коаліцію в міськраді, запропонувавши співпрацю навіть непримиренної опозиції.
Здавалося б, для Дніпра відкривалися нові перспективи розвитку, тим паче, що Україна взяла курс на децентралізацію. Бюджет розвитку міста-мільйонника збільшився в рази, що породило певні апетити у людей, які завжди годувалися біля місцевих бюджетів. Спочатку вони спробували зробити переворот у міській раді та взяти під свій контроль грошові потоки. А коли не вдалося, до сесійної зали почали сунути під виглядом активістів «люди спортивної зовнішності». Справа деколи доходила до відкритого рукоприкладства, при цьому, одного разу були виламані двері до серверної кімнати, щоб вивести з ладу систему голосування. Такого нахабства та беззаконня стіни дніпровської мерії ще не бачили.
Міському голові довелося самому показати силу, аби його не вважали слабаком. Він запросив для підтримки ветеранів АТО, а також почав формувати для охорони мерії «Муніципальну варту» з відставних силовиків. Очолив її колишній командир спецпідрозділу «Беркут», за що мера тут же стали величати — Борис Альберкутович. Не зумівши взяти під контроль міськраду і дезорганізовувати її роботу, супротивники мера перейшли до атак інформаційних. Особливо вдалою «знахідкою» для тих, що викривають, виявився Центральний міст, ремонт якого затягнувся на три роки, і мерові довелося змінити підрядчиків. Олії у вогонь підлили кадрові зміни, коли з’явилося багато ображених. Довелося істотно відновити структури міськради, де засідали люди, нерідко пов’язані з корупцією та криміналом. Деяким було образливо до сліз — вони відкрили сайти та канали в мережі, де почали «викривати» мера.
Нових керівників міський голова вважав за краще набирати з колишніх фронтовиків — людей не з полохливого десятка, які не злякаються погроз і шантажу. Ці якості були потрібні вже незабаром, коли нова влада вирішила почистити місто від незаконних МАФів та нелегальних «приймань» металобрухту, які працювали без дозволів і податків. Варто зауважити, що до моменту обрання Філатова в Дніпрі панувала справжня вакханалія: «мисливці» за металом буквально змітали встановлені напередодні каналізаційні люки і зливні грати, різали кабель, розкрадали чавунні огорожі на бульварах, бронзові бюсти і меморіальні дошки. Боротися з усім цим було зовсім непросто. Комунальникам, що зносили незаконні об’єкти, бризкали в обличчя сльозогінним газом і стріляли по ногах з травматичної зброї. Привести до тями і зупинити скупників металу було ще важче, оскільки «прийомки», як правило, знаходилися в приватних гаражах або на садибах, куди не можна зайти без санкції суду.
Не меншу незадоволеність викликали рішення мерії знести стихійні ринки і «наливайки», самовільно встановлені газові заправки, прибудови до будівель, рекламні носії на дорогах і тротуарах, гаражі на подвір’ях. Усі ці вимушені заходи, направлені на те, щоб навести лад і законність у місті, зробити його безпечнішим і чистішим, зустрічали запеклий опір, а частенько були і прямі погрози. Траплялося, що ображені ділки намагалися ввірватися в кабінет до мера або його заступників, щоб з’ясувати стосунки, а то і влаштувати мордобій.
Твердості та сміливості команди мера слід віддати належне, оскільки ніхто з його попередників не йшов на відкритий конфлікт. У незаконних торговельних об’єктів, як правило, є впливовий «дах», нерідко від силовиків або бандитів, а ті жартувати не люблять. За подібний наїзд від «братви» легко заробити кулю або отримати інший «привіт».
Нещодавно міський голова в одному з інтерв’ю повідомив, що має особисту охорону з декількох співробітників, яка працює у дві зміни. І ці заходи зовсім не зайві, оскільки ще 2014 року на команду Коломойського готувалися замахи сепаратистами. За даними СБУ, до прифронтового Дніпра тоді направили кілерів, озброєних гранатометами, здатними знищити броньовану машину разом із пасажирами.
Цілком можливо, що і робота в мерії може бути аж ніяк не безпечною. Особливо для тих, хто ухвалює непопулярні рішення, які ущемляють корисливі інтереси. Немає нічого дивного, що доводиться думати не лише про охорону або надійний кабінет, а й про пересування містом, під час якого можуть підстерігати «сюрпризи». Зрозуміло, про подібні речі говорити не прийнято, проте брати їх до уваги все ж належить.
І зовсім не дивно, що давній соратник і радник мера Геннадій Корбан, у якого вже стріляли з автомата і намагалися підірвати в ресторані, вважає за краще зустрічатися з потрібними людьми в офісі, що охороняється. У тому самому, за яким київські телевізійники влаштували стеження, вочевидь намагаючись викрити «корупційні» зв’язки і схеми (йдеться про недавні випуски програми «Наші гроші»). Варто зауважити, що ЖК «Амстердам», де живе і працює Корбан, розташований на набережній Дніпра — на найбільш відкритій ділянці над Фестивальною пристанню. Проводити тут таємні зустрічі зовсім не з руки — всіх, хто приїжджає і від’їжджає, помітно здалеку. Та і вдалу засідку навряд чи можна влаштувати, оскільки видно все, як на долоні.
До речі, в Дніпрі підрозділи міськради та його комунальні підприємства розкидані по всьому місту. Отже, наради і зустрічі посадових осіб можуть відбуватися не лише в будівлі мерії.
Невипадково і міський голова, і його радник, якого Філатов вважає кращим в Україні менеджером з вирішення складних і заплутаних проблем, у цьому разі в комунальній сфері, зустріли одкровення київських журналістів з гумором. «Якщо ви думаєте, що мер мільйонного міста сидить у кришталевій кулі, то глибоко помиляєтеся. Будь-яке місто, ще з часів Монтеккі та Капулетті, — це система складних соціальних зв’язків і зіткнення інтересів. І уявіть собі, навіть грошових. Тут не можна просто так просидіти в кущах під чужим офісом три місяці та думати, що це і є справжня життєва місія. Найсмішніше, що в Дніпрі є безліч журналістів, які щодня пишуть про зловживання в комунальному господарстві, за матеріалами яких я розганяв зо два департаменти, виштовхав із мерії секретаря міськради, колишнього начальника свого виборчого штабу, особистого юриста і ще звільнив десяток-два чиновників», — написав у «Фейсбуці» міський голова.
Сам «винуватець торжества» Геннадій Корбан зізнався, що сенсаційне розслідування телевізійників йому сподобалося, і навіть натякнув, хто за всім стоїть. «Є куди зростати і підвищувати рівень. І хочу в цьому допомогти. Готовий надати кабінет. Можна якраз біля мого офісу, аби не мерзнути. І взагалі, хлопці, подумайте про роботу на системній основі. Може, підете до мене в штат. Такої хорошої піар-служби у мене давно не було. Після вашого сюжету черга громадян вишикувалася. Від офісу аж до міськради. Сьогодні у мене цілий день тіньовий прийом громадян», — відбувся жартами в соцмережі Геннадій Корбан.
Жарти жартами, але позитивні зрушення в Дніпрі останнім часом таки є. Скільки б не лаяли команду Філатова — справа просувається вперед: на центральному проспекті ремонтують фасади історичних будівель, створені з нуля і реконструйовані кілька парків та скверів, оновлюється електротранспорт, по місту почали курсувати низькопідлогові тролейбуси з кондиціонерами, капітально відремонтовані підступи до Привокзальної площі, зрушила з мертвої точки реконструкція аеропорту і будівництво метрополітену, запущений в експлуатацію Центральний міст через Дніпро. Все це вимагає чималих коштів та підтримки місцевої влади з боку, як депутатів, так і городян. Тому що спільними зусиллями завжди вдається зробити краще і більше. Особливо, коли сварки і чвари залишаються осторонь і ніхто не ставить підніжки одне одному.
