Щоранку киянин Богдан Тодчук вирушає на роботу до головного оборонного підприємства країни — «Укроборонпрому», де займається документообігом. Але кожного вівторка і четверга, після основної роботи, та у вихідні він присвячує час своєму незвичному захопленню — виготовленню музичних інструментів. Це зовсім інший світ, де головне — матеріали та неповторне звучання, яке вони дають. Цій пристрасті чоловік присвятив майже шість років.
Богдан неквапливо перераховує усі інструменти, що зробив за цей час. Серед них різного плану гітари, скрипка — всього приблизно десять нових інструментів та періодичні ремонти. На один виріб іде трохи більше трьох місяців. Богдан — не звичайний майстер. Практично всі матеріали, які він використовує, вже були у вжитку. Як правило, це — старі меблі, які Богдан знаходить випадково поблизу смітників. Тим самим він не лише робить внесок у вітчизняну музику, а й сприяє зменшенню кількості відходів, що має позитивний вплив на екологію. Як він прийшов до такого незвичного хобі та чим ще особливі його інструменти? Про все це Богдан Тодчук розповів у ексклюзивному інтерв’ю «Дню».
— Богдане, як почалася ваша робота над музичними інструментами, що вас спонукало?
— Взагалі, я маю технічну освіту, закінчив кафедру експериментальної фізики фізичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Але мені завжди подобалася музика. Ще зі шкільних років я грав на гітарі. Створення музичних інструментів — це поєднання двох моїх пристрастей: музики та науки. Адже інструменти, які я роблю, досить технологічні. Так, я майструю їх із дерева, яке люди залишають біля смітників. Але моя гітара — це не просто три шматка дерева, які поєднані між собою і дають звук. Я дивлюся на дерево, на структуру волокон, поєдную між собою шматки матеріалу спеціальним клеєм, роблю наскрізний гриф (гриф і частина корпуса гітари складаються з одного шматка деревини або зі склеєних частин однакової довжини. — Авт.), використовую також карбонове волокно, воно дозволяє зробити гітару більш стійкою до пошкоджень, перепадів температур та вологи. Переді мною стоїть непросте завдання: треба поєднати всі елементи так, щоб інструмент витримував найбільше навантаження та мав найбільш якісне звучання. У цьому процесі багато технічних нюансів. Кожна гітара для мене — це окрема історія. Водночас, виготовляючи інструменти з матеріалів, що вже були у вжитку, я хочу привернути увагу до стану нашої екології. Своїм прикладом я сподіваюся спонукати людей до того, що ресурси Землі варто використовувати більш ефективно, ніж ми це робимо зараз. Адже нема нічого неможливого.
«ПЕРШУ ГІТАРУ ЗРОБИВ ЩЕ У ШКОЛІ»
— Як на мене, просто сісти і зробити гітару, не вчившись цього — неможливо. Як ви опанували ці навички?
— Насправді в інтернеті дуже багато матеріалу, відеоуроків, за якими можна зробити свій музичний інструмент. Тому не завжди потрібно відвідувати якісь курси, мати спеціалізовану освіту, щоб це вийшло. Звичайно, про деякі речі доводиться здогадуватися самому. Коли я бачу перед собою інструмент, то припускаю, як технологічно виконував його майстер і як я можу зробити сам. Розуміючи, що хочу мати на виході, я можу самостійно прийти до того, як це можна втілити. Взагалі у мене ще з дитинства склалася така звичка, що я спочатку накопичую багато знань із різних сфер і потім серед них шукаю ті, які знадобляться у конкретній ситуації. Так я колись давно самостійно зібрав зварювальний апарат, просто дослідивши вже готовий зразок. Так само з інструментами. Я знаю, що я хочу мати на виході й намагаюся застосувати свої знання максимально креативно. Звісно, стамескою гвіздки я не буду забивати (жартує. — Авт.), але все ж. Я впевнений, єдине, що нас обмежує, — це фантазія.
— А як ви зробили свій перший інструмент, коли це було?
— Перший інструмент, гітару, я зробив ще у школі. Тоді хтось викинув на смітник гриф від старої гітари. Я його знайшов, переробив та зробив музичний інструмент. Але тоді я не приділяв цьому багато часу і мені бракувало послідовного підходу. Після школи в мене був своєрідний не закритий гештальт щодо музики. Я хотів грати і створювати інструменти. Якщо пригадати перший інструмент, який я зробив після довгої паузи, то це було у 2014 році. Я просто йшов повз купу сміття і помітив, що хтось викинув ніжки від стола. Вони були досить довгі, десь до метра. Я подивився і подумав: «Може вийти наскрізний гриф». Тоді я по них постукав — вони дали гарний відгук. Тому я їх забрав і зробив із них першу гітару. Вона вийшла дуже цікавою, з особливим «густим», приємним звуком.
СПЕЦИФІКА РОБОТИ
— А якою має бути деревина, щоб вона згодилася для музичних інструментів?
— Є така деревина hard wood. Це тверді породи дерев. Найбільш зручні серед них — ясен та клен, але вони не так часто трапляються у старих меблях, тому частіше беру бук і дуб. За рахунок того, що вони гарно висохли, поки ними користувалися як меблями, виходить гарне звучання. Ще використовую ялину, вона теж дає цікавий звук. Окрім самого грифа на ньому має бути спеціальна накладка (вона покращує звучання. — Авт.). Їх я зазвичай купую через інтернет. Обираю екзотичні породи дерев. Але для однієї зі своїх гітар я зробив накладку з мішковини, залитої епоксидною смолою. Вона вийшла з композитних матеріалів і теж дала хороше звучання.
— А які особливості роботи з усіма цими матеріалами?
— Треба завжди слідувати кресленням. Бажано не використовувати м’які породи дерев. Хоча бувають випадки, коли це вдале рішення. Звичайно, не можна брати для інструментів і молоде дерево. Також я зробив для себе висновок, що лляна олія не підходить для покриття музичних інструментів. Вона довго полімеризується і за рахунок того, що висохле дерево добре абсорбує вологу, ця волога втягується в середину. Деревина дещо пом’якшується і там може «губитися» звук. Зараз я повністю перейшов на полімерні покривальні матеріали. Все приходить із досвідом.
«ПЕРШІ ГІТАРИ РОБИВ НА ПІДВІКОННІ»
— Як я бачу, для роботи вам потрібно досить багато інструментів та матеріалів. Ви працюєте з цим усім вдома чи маєте окрему майстерню?
— Перші три інструменти я повністю зробив на власному балконі. У мене там було підвіконня, приблизно у 10 сантиметрів шириною. Я переробив його на 20 сантиметрів. Це досить мало, але я там тіснився і працював. Кілька років тому я брав участь у Kyiv Maker Faire (фестиваль технологій та креативності. — Авт.). До мене підійшов один із колег-»мейкерів» (це люди, які створюють цікаві речі) Володимир Вальдман, сказав, що я роблю цікаві інструменти і запропонував працювати у майстерні WokaWoka. Я погодився. Зараз ця майстерня стала агрегатором для мейкерів. Це такий своєрідний хаб, куди всі приносять те, що їм потрібно, накопичують загальну базу інструментів. Це допомагає в роботі.
«ЗРОБІТЬ МЕНІ ГІТАРУ, АЛЕ НІ В ЧОМУ СОБІ НЕ ВІДМОВЛЯЙТЕ»
— З якими замовленнями ви зазвичай працюєте? Можливо, щось особливо запам’яталося?
— Кожна робота по-своєму цікава. І виготовлення нових інструментів, і ремонт. Взагалі найцікавішою для мене була реставрація контрабаса, яку я виконав для актора театру «ДАХ» Ігоря Димова. А ще я відремонтував віолончель Марусі Іоновій із гурту «ЦеШо». Вона її пошкодила на гастролях у США. Десь вдарила, і п’ятка грифа (те, на чому тримається гриф. — Авт.) дала тріщину. Там так відремонтували... так не можна було робити. І я взявся привести віолончель до ладу. Нещодавно також я реалізував свою першу скрипку. Вона вийшла дуже цікавою, з оригінальним звуком. Мені взагалі подобається створювати цікаві інструменти, коли люди звертаються і апелюють до моєї креативності. До речі, нещодавно до мене звернувся учасник одного з гуртів і попросив: «Зробіть мені тревел-гітару, але ні в чому собі не відмовляйте. Розтечіться креативністю на всі боки». А тревел-гітара — це, по суті палка, струни та маленький резонатор. Але мені вдалося придумати оригінальну ідею. Я вирішив, що вона буде трансформером. У неї будуть прикріплені боковинки, які надаватимуть їй форму гітари. Зараз саме над нею працюю. Вона вийде справді класна, я називаю її «дисептикончиком» або «автоботом» (герої вигаданого світу трансформерів. — Авт.).
— Можливо, у вас ще є ідеї, які ви не втілили, але дуже б хотіли? Можете поділитися?
— Для себе я також хотів би зробити цікаву тревел-гітару. Ще не думав, яку саме, але це було б зручно. Наприклад, ти їдеш у відпустку, де маєш багато часу, сидиш, дивишся на захід сонця... І не вистачає чогось! Хочеться відтворити, відіграти цей момент у музиці. Ще хотів би зробити експериментальний інструмент, мабуть, це була б восьмиструнна мультимензурна тревел-гітара. І щоб там карбону було побільше. (Посміхається) Взагалі я пропонував Марусі Іоновій зробити для неї титаново-карбонову віолончель. Вона була би просто суперміцною. Є інструменти, які ламають об сцену, а моїми інструментами можна ламати сцену (Жартує).
— А самі не думали над тим, щоби грати у гурті?
— Справді, такий ще нереалізований задум у мене є. Але зараз у мене так розподілений час, що це складно. Я швидко захоплююся новими ідеями, зараз роблю інструменти, маю цікаві проєкти на роботі, ще веду гурток для дітей FIRST LEGO League (спільнота робототехніків. — Авт.). Вечорами я намагаюся присвячувати час грі. Цей «проєкт» я називаю Cat not dead. Ідея у тому, що кожен творчий потенціал — це як кіт Шредінгера. Поки він у коробці, ти не знаєш, чи він живий, чи мертвий. Так от, мій творчий «кіт», хоч у коробці, але ще живий. Я записую демки пісень, напрацьовую матеріал, працюю над технікою гри, над якістю видобування звуку, шукаю специфічне звучання, натхненний іншими гуртами. Можливо, колись перейду і до наступного етапу.
***
Зараз створення музичних інструментів для Богдана Тодчука — переважно хобі, якому він поки не може виділити багато часу. Але водночас майстер серйозно думає над тим, щоб перетворити це хобі на додатковий прибуток. Та розлучатися з креативним підходом у цій справі — не планує.
