Як запевнив кореспондента «Дня» голова Державного комітету
України з медичної та мікробіологічної промисловості Олександр Коротко,
питання про «заморожування» цін на лікарські препарати найближчим часом
обговорюватиметься в Кабміні. «Для нас сьогодні головне не прибуток, а
здоров’я нації, — наголосив Олександр Шимонович. — Хоча, в умовах падіння
курсу гривні, ми й зазнаємо фінансових втрат. Багато заводів-виробників
припинили реалізацію ліків, оскільки просто не знають, за якою ціною їх
продавати. Необхідний новий підхід, адекватний ситуації». Нині силами двох
відомств — Міністерства охорони здоров’я та Держкоммедбіопрому — розробляється
механізм ціноутворення, здатний якось вирішити проблему.
Але, судячи з усього, аптеки вже вирішили її — по-своєму.
За останній місяць ціни на багато необхідних лікарських препаратів піднялися
в 2-3 рази. Подекуди вони не тільки «наздоганяють» долар, а навіть успішно
його випереджають. Аптекарі пояснюють: «на запас». А для більшості «хроніків»,
які роками сидять на інсуліні, «Сандиммуні» та інших дорогих препаратах,
залишається єдиний вихід — набрати «03». Але «паличка-стукалочка» невдовзі
теж не зможе виручити всіх, хто цього потребує. Мабуть, в жодній медичній
установі столиці так не відчуваються наслідки кризи, як у ЛШД.
— Проблеми з фінансуванням у нас були завжди, — каже Валерій
Зборомирський. — Але ніколи вони не стояли так гостро. Криза вже «з’їла»
20—30% коштів, відпущених нам бюджетом. Поки що не йдеться про додаткові
асигнування. Отже, доведеться викручуватися самим. Але як? У нас дорога
лікарня: вогнепальні поранення, отруєння, спроби самогубства, нещасні випадки.
На місяць нам потрібно буквально кілька вагонів крові і фізрозчину, близько
мільйона одноразових шприців, 11 кілометрів марлі. Один хворий з тяжкою
травмою «коштує» 260 гривень на добу. Цікаво, яким чином можна здешевити
процес лікування? Перестати лікувати? Не годувати? Але ж бувають і дуже
складні випадки, коли наші витрати зростають в сотні разів...
...Для Олега Карлова палата давно вже стала домівкою. Невдалий
стрибок у воду привів до перелому хребта, в результаті — цілковита нерухомість.
Вже два роки він прикріплений до апарату штучного дихання. Його можуть
відключати лише на 20—30 хвилин, більшого хворий не витримує. Лікуючий
лікар Олега, Юрій Павлович Майоров вважає, що цей випадок унікальний для
світової медицини: зазвичай хворі з такою травмою вмирають через місяць.
Олег тримається, він сподівається дожити до того, коли медицина навчиться
виліковувати такі хвороби. Дуже допоміг би новий апарат штучного дихання,
теперішній застарів, до того ж так гуде, що Олегу важко розмовляти з тими,
хто його оточує. Іноді він навіть просить закрити йому вуха подушками.
Але таке обладнання коштує 20—40 тисяч доларів, і лікарня не може його
придбати. А купити за свій рахунок... У Олега — пенсія 37 гривень, його
мама, Надія Федорівна, залишила роботу й постійно перебуває поруч із сином.
Удома ще троє дітей, усіх їх «тягне» на своїх плечах батько. Щоправда,
днями з’явилася було надія — міська адміністрація передала ЛШД партію нових
вітчизняних апаратів «Фаза-8». Карлови мало не молилися на нього: в «Фазі-8»
є відповідні програми, які розвиватимуть легені потерпілого, допомагатимуть
вчитися дихати. Але «штучних легенів» лише десять, а хворих набагато більше...
«Розумієте, якщо віддати апарат Олегу — отже, ніхто більше не зможе ним
користуватися, — сумно пояснив Юрій Майоров. — Адже його більше ніж на
півгодини не можна відключати. Звичайно, я вважаю, що навіть з погляду
науки такому унікальному хворому треба було б дати окремий апарат. Але...»
У палаті інтенсивної терапії лежать семеро дуже тяжких:
дівчина, до півсмерті побита в ліфті, чоловік після інсульту... І це ще
не «найгарячіший» день: інколи таких хворих буває більше ніж десять. Ось
і вибирай, кому треба нова техніка. Завідуюча відділенням Наталія Ісаєнко
кидається від ліжка до ліжка — рук не вистачає. Кожний фахівець на вагу
золота. Не кожний витримає цілу зміну на ногах — трапляється, за дванадцять
годин не випаде навіть перерви на чай. Людей готують і вчать роками. А
тепер доведеться позбутися їх водночас: згідно з рішенням Кабміну, в ЛШД
буде скорочено кожного двадцятого фахівця...
— Міністр охорони здоров’я пропонує вихід — скоротіть,
мовляв, пенсіонерів, — каже інженер з медичного обладнання Алла Добровольська.
— Але, як правило, це найдосвідченіші люди. Ось у нас старшій медсестрі
вже 60 років. Але справу свою вона знає досконало і якщо її звільнити —
все розвалиться... Звичайно, скорочення було б закономірним, якби поліпшувалися
технології. Але за 14 років свого існування нашу лікарню ні разу не переобладнували...
Медики прогнозують: найближчим часом викликатиме «швидку
допомогу», принаймні, в 1,5 — 2 рази більша кількість людей. Загострення
старих захворювань, самогубства, епідемії — неминучі супутники будь-якої
кризової ситуації. Але, набравши звичне «03», запасіться терпінням: тепер
вас обслуговуватимуть за «скороченою програмою» — урізаним персоналом і
фінансуванням. Отож чекайте відповіді...
№186 30.09.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
