4 жовтня по всій планеті відзначали Всесвітній день захисту тварин. В Україні події, присвячені цій даті, проводять з 2000 року. Так цього року зоозахисники разом із депутатами Київради 4 жовтня нагадали про питання заборони цирків-шапіто — саме через жахливі умови утримання звірів. Відповідний проект рішення недавно зареєстрували у Київській міській раді.
Тішить, що про проблеми, пов’язані із захистом тварин, в Україні згадують частіше разу на рік. Нещодавно під стінами Міністерства освіти і науки відбулася незвична для відомства акція — молодь вимагала відрахувати кількох студентів з Луцька та Олександрії, які жорстоко знущалися над тваринами, а відео цього виклали в інтернеті. У Києві невдовзі розпочнеться суд проти чоловіка, який труїв бездомних тварин у Ботанічному саду імені академіка Олександра Фоміна. А відомий цирк «Кобзов» заявив, що готовий відмовитись від тварин у своїх виставах. Щоправда, через певний час забрав свої слова назад.
Усі ці факти зводяться до одного питання: наскільки адекватним і дружелюбним у ставленні до братів наших менших є українське суспільство? У спілкуванні з експертами «День» з’ясував, що попри численні факти жорстокості поволі наш соціум стає гуманнішим у ставленні до тварин. Та як прискоритись?
ПЕРШІ РЕЗУЛЬТАТИ UANIMALS
Один з наочних прикладів позитивних змін — ініціатива «За цирк без тварин», котра стартувала навесні цього року. Її автори, учасники проекту UAnimals, зареєстрували на сайті Президента України відповідну петицію, проводили акції біля Національного цирку України, під час яких у перформансах показували, як нелегко живеться звірям в умовах манежу, розвішували агітаційні плакати з твердженнями, що циркова вистава може бути цікавою та успішною і без участі дресированих чотирилапих та пернатих.
Що змінилося за ці кілька місяців? Передусім суспільство активніше говорить про проблему. Навіть заява цирку «Кобзов», хоч і тимчасова, є результатом соціально-інформаційної кампанії «За цирк без тварин». Заклик активістів наразі підтримують сотні українців, а координаторів проекту запрошували до обговорення реформи циркової галузі у Міністерстві культури.
«Це питання на сто відсотків актуалізувалось як у суспільстві, так і на владному рівні. Я особисто мав зустріч із заступником міністра культури з цього приводу, почув про готовність переходити до гуманних методів, але це тільки озвучена позиція, слова результатами не є, — розповідає співзасновник проекту UAnimals Олександр Тодорчук. — У Національного цирку України склалося хибне уявлення, що це питання якихось посад, бо зараз триває конкурс з обрання директора. Але досягнення нашої цілі жодним чином не може вплинути на те, кому підпорядковуватиметься цирк, хто буде його директором. Ми підтримаємо керівника, який вирішить працювати у цирку без тварин».
ПІДСВІДОМА ЛЮДЯНІСТЬ
Заборонити цирки з тваринами непросто, передусім має бути голосування громадян гаманцем: як відомо, без попиту не буде пропозиції. З другого боку, ситуацію має регулювати закон про жорстоке поводження з тваринами, однак, за словами Олександра Тодорчука, він має низку шпаринок, що дозволяють його оминати. До прикладу, у нас заборонені пересувні зоопарки, утім, один з відомих цирків у кожному місті виставляє тварин напоказ, називаючи це не зоопарком, а, скажімо, оглядом циркових звірят. Тому також важливо працювати з громадською думкою. Саме в цьому напрямку діють засновники проекту UAnіmals. Зокрема, ініціювали спеціальну номінацію на фестивалі соціальної реклами — для молодих режисерів, які презентують ролики на тему заборони використання тварин у цирку.
Загалом Олександр Тодорчук вважає, що наше суспільство йде дорогою гуманізації у ставленні до тварин. «Ми зараз на стадії сприйняття. На підставі того, як швидко люди почали підтримувати нашу ініціативу, як реагують на факти жорсткого поводження з тваринами, вважаю, що зараз такий момент, коли люди душею розуміють, що є неправильним, і тепер треба це зробити загальним сприйняттям, нормою. Сподіваюся, суспільство стане гуманнішим. Як на мене, воно підсвідомо вже гуманне», — констатує активіст.
«НАШЕ СУСПІЛЬСТВО ПРОКИДАЄТЬСЯ»
Про гуманізацію говорить і соціальний психолог Олена Ліщинська. На її думку, наше суспільство наразі наче прокидається, інша справа — не всі готові сміливо та відверто говорити про нездорове ставлення до тварин.
«У нашому суспільстві соромно вказати негіднику, що він негідник, соромно сказати, що мені неприємно і я цього не хочу робити. Є якісь моменти толерантності до певних явищ, якщо ти з чимось незгоден, побоюєшся сказати щось проти, — пояснює Олена Ліщинська. — Я солідарна зі студентами, які вимагали виключити з університету садистів, бо це садисти у ставленні до невинних тварин, і давати їм диплом про вищу освіту, щоб потім вони працювали з людьми чи тваринами, неприпустимо. Нашому суспільству важливо перестати вказувати, хто і як має працювати, не маючи до цього ніякого відношення. Але також важливо не соромитися відкрити рота там, де йдеться про захист тварин, дітей, літніх людей — хоча б просто це проголошувати, щоб відчувалась актуальність проблеми».
Щоб пришвидшити темпи гуманізації суспільства, нам треба багато працювати. Так, для європейців чи американців звичною є практика волонтерства у центрах, де опікуються безпритульними тваринами, а у нас досі вважають нормою фотосесії з голубами чи мавпами у центрі міста, катання на поні у дитячих парках, дельфінарії за сотні кілометрів від моря, не кажучи про майже аксіоматичну участь ведмедів, левів, слонів у циркових виставах.
Для розуміння того, що є добрим у ставленні до тварин, а що ні, передусім треба навчитися ставити це питання самим собі. І, як переконана Олена Ліщинська, не боятися говорити про проблеми вголос. Спробуємо налагодити діалог заради підтримки найбільш беззахисних?
