Після Києва та Чернівців 150 найкращих світлин XII Міжнародного фотоконкурсу газети «День» прибули до Львова, і на відкритті фотовиставки направду не було де яблуку впасти. Ініціатори зустрічі, на запрошення яких і відбувся День «Дня» у Львові: ректор вишу професор Юрій Бобало та директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Львівської політехніки Ірина Ключковська — зробили все можливе, щоб про зустріч з «Днем» дізналося якомога більше людей. Оглянути експозицію, що її розгорнули у Львівській політехніці, а також поспілкуватися з головним редактором «Дня» прийшли представники міської та обласної влади — Василь Косів та Роман Кураш, три лауреати Шевченківської премії — фотомитець Василь Пилип’юк, актор-заньківчанин Богдан Козак та поет і громадський діяч Ігор Калинець, багато інших непересічних та пересічних львів’ян. Вони говорили, зокрема, про те, що фотовиставка «Дня» є літописом сьогоднішньої України, який засвідчує, що ми жива прогресуюча нація, що кожна світлина — як невеличка новела, яка спонукає до роздумів, що ця експозиція привнесла до Львова більше енергії, духу та українськості, а особлива цінність привезених до Львова фотографій у тому, що це не поставлені — схоплені кадри, і кожен — як сповідь.
«Кожен із фотознімків виставки заслуговує на окрему історію, — зазначила Лариса Івшина. — Тут є відкриття людей, які до сьогоднішньої виставки нікому не були відомі. І коли такі гранди, як Василь Пилип’юк, підтримують їх, це велика для нас честь. У Чернівцях першу премію голосування глядачів виборола фотографія авторства Костянтина Бобрищева з міста Кобеляки Полтавської області, який уперше взяв участь у конкурсі. Мені важливо, що такі зв’язки, завдяки нашому конкурсу протягуються між людьми — де Кобеляки, а де Чернівці?..»
Не обійшлося на відкритті виставки і без несподіванки — депутат Львівської міської ради Віра Лясковська прийшла не тільки для того, аби оглянути експозицію, вона принесла фото з власної домівки: «Мій чоловік, кожного дня читаючи «День», вирізає вподобані фото, спеціально купує для них рамочки і в такий спосіб прикрашає наше помешкання — маємо з них цілу фотогалерею».
До речі, перебування фотовиставки «Дня» у Львові вже добігло кінця, але цікавість львів’ян до неї не вичерпувалася до останнього дня. Про це «Дню» розповів один із організаторів виставки — начальник відділу молодіжної політики та соціального розвитку Львівської політехніки Володимир Залуцький: «Навіть на обід не закривалися, бо люди йшли і йшли, тисячами. І це не політехніки». Слова Володимира Петровича підтвердила директор МІОКу Ірина Ключковська: «Я кілька разів заради цікавості заходила на виставку — там від відвідувачів не зачинялися двері!».
Вже визначені переможці львівської експозиції. Ними стали Людмила Гошко з Рівного, яка надіслала до «Дня» своє фото «Чорний і рудий». На другому місці фото Аліни Петренко, що мешкає у с. Петриків на Тернопіллі, — «Мої друзі» (з в номінації «Світ очима дітей»). Серед лідерів — ще одне фото Людмили Гошко «Руденькі». Також серед уподобаних відвідувачами робіт «Брудні танці» Віктора Гурняка з Тернополя, «Мрії дівочі» Олександра Примака з Києва, «Забута мелодія» Костянтина Бобрищева з міста Кобеляки, що на Полтавщині, та «Хрещення» киянина Євгена Чорного.
Фотовиставка — не єдина подія, що привабила львів’ян. Цього разу приїзд головного редактора «Дня» до Львова супроводжувався потужною медіа-підтримкою: цікавість до перебування Лариси Івшиної виявили «Львівська газета», рейтингова політична програма Остапа Дроздова «Прямим текстом» (телеканал ZIK), новини на 12 каналі, програма «Стосується кожного» та ранковий канал «Вже ранок» (Львівське обласне телебачення).
Основна тема, що її запропонували Ларисі Івшиній до обговорення медійники, — свобода слова. «Це частина великого формату інших свобод, — вважає Лариса Івшина. — У своїй країні повинна бути свобода діла. В попередні роки на нас звалилася величезна кількість правди, але ми не змогли з цією правдою впоратися». Також в інтерв’ю «Львівській газеті» та у двох півгодинних телепрограмах йшлося про притаманну українцям нелюбов до розумних, корупцію та багато інших важливих проблем. Переглянути програми «Прямим текстом» можна на сайті «Дня» (www.day.kiev.ua).
Особливу ж увагу львів’ян привернула конференція «Історія — розмова про майбутнє», що засвідчила переповнена актова зала Львівської політехніки. На початку заходу його модератор Ірина Ключковська подякувала Ларисі Івшиній за зустріч, що відбулася у МІОКу.
А далі розпочався діалог аудиторії із головним редактором «Дня». Ось кілька ключових питань, що пролунали із зали.
— Чому така команда прийшла до влади?
— Це колективний «успіх». Ми всі багато постаралися, щоби ця команда прийшла до влади. Можливо, наша сьогоднішня аудиторія менше причетна до цього. Але коли я говорю, що ми неправильно боремося, цю фразу треба обдумати. Про це багато можна говорити. Все йде від початку 1990-х, від виборів до виборів — не найкращий формат ми вибрали, щоби практикувати вміння вибирати. Для цього були підставі — хоча я не думаю, що ми були поганими учнями у школі демократії. Був час, коли були «вікна можливостей», але ми ними не скористалися. Потім ці вікна закрилися, потім на Україну активно впливали, ми вже мали справу із зовсім іншими технологіями. Втрутилися великі гроші, які прийшли не за тими правилами, як вони приходять до інших країн. Утім, багато країн певним чином це переживали. Відіграли певну роль і романтизм, і наївність — хоча це, звичайно, не головне. Я трошки про це говорила у вступі до «Екстракту +200». Вважаю, що в Україні є кілька незавершених революцій — незавершені національно-визвольні змагання періоду XVII століття, незавершена антикомуністична реформація, незавершені (а може й не розпочаті) реформи. Але зараз ці неметені кути час від часу «наступають», створюючи зовсім інший контекст. Завжди є сила, котра обов’язково користується тим, що хата не прибирається. Просто завжди треба думати, як ми ставимося до роботи, яка називається державотворчістю. А є рецепти буквально побудови України під ключ: просто дуже добре вивчити це і твердо користуватися порадами розумних людей. Говорю про вміння акумулювати сили в правильний момент, більше думати і діяти — хай невеликими кроками, які треба поступово нарощувати.
— Чи є в Україні свобода слова?
— У нас невипадково новини перенасичені інформаційним сміттям. Але це не теорія змови. Має врешті-решт наступити соціальний момент відповідальності за політику медіа-власників. Свобода слова не існує сама по собі. Вона існує як частина прав усіх громадян. Мої права як громадянина ущемлені. Я вважаю, що у нас для інтелектуального глядача — політика апартеїду. Якщо собі уявити, що нашими сучасниками були великі люди, які вже пішли з життя, то який неоплатний борг перед українцями має вітчизняне телебачення, бо вчасно не записало і не показало їх? Якось мені вдалося організувати запис годинної програми зі Сергієм Кримським, а Джеймса Мейса всі запам’ятали тільки по тому, як один комуніст кричав йому «Янкі, go home» в ефірі каналу «1+1», а більше записів із цією великою людиною, яка стільки зробила для України, нема!
— Чи не вважаєте ви, що найкращим варіантом для України є націоналістична диктатура з елементами християнства?
— Я дуже добре розумію ваш стан. Справді, коли спостерігаєш те, що зараз є в Україні, хочеться простих рішень. Нині є багато спокус радикалізуватися, але для України це не вихід. Я, наприклад, навпаки, бачу багато загроз у використанні такої технології на принципом 1999 року. Коли тодішній президент боровся проти червоної загрози, то нинішній і, можливо, наступний боротиметься проти радикального націоналізму. Тому всі українці повинні сказати: «Ні, ми будемо вибирати нарешті інший варіант. Ми будемо спокійно зважувати і вибирати, ставлячи на освіту, на розумних людей».
Інші питання, що їх упродовж майже трьох годин ставила аудиторія, стосувалися не менш важливих питань, серед яких, зокрема, наскільки «День» усвідомлює свою виховну місію, хто бере з вас приклад і з кого ви берете приклад. А найчастіше лунало запитання: в який спосіб стати дописувачем «Дня»?
Підсумовуючи книжкову конференцію, Лариса Івшина зазначила:
— Газета «День» відкрита для дискусій. Я дуже хочу, щоб авторів зі Львова було якомога більше. Зокрема, дуже дякую нашому автору і надійному партнеру директорові МІОКу Ірині Ключковській. Ми маємо розумно осмислювати всі процеси, які сьогодні відбуваються не тільки в Україні, а й у світі. Якщо ви помітили, на фотовиставці є дуже гарна робота «Книжник», на якій зображено заваленого книжками чоловіка. Дивним чином цей знімок перегукується з думкою видатного філософа, друга нашої газети, на жаль, уже покійного Сергія Борисовича Кримського, який завжди говорив, що в наших храмах були вікна-ріпіди. І це, за уявленням давніх будівничих, могло б символізувати собою те світло, яке здобувають праведники й екстраполюють для нас. Я думаю, що сьогодні саме той час, коли потрібно інтенсивно виробляти світло.
...І запропонувала аудиторії всі недовершені думки адресувати газеті «День»:
— Ми завжди раді отримувати думки наших читачів зі всього світу. Згадаю один неймовірний штрих: коли ми тільки почали перекладати англійською свої тексти, а робимо це вже понад десять років, я отримувала листи звідусіль, зокрема, з одного з островів в Індійському океані. Люди писали мені, що не знали, де Україна, але, читаючи газету «День», поїхали у супермаркет, щоби купити карту. І тільки тоді почати дізнаватися, що є щось за межами їхнього існування, і це їм було цікаво. Світ у принципі відкритий для нас, але ми ще не знайшли адекватну мову, щоби точно пояснити себе. І всі, хто нас бачить, спостерігає за нами, захоплюється, дивується, — інколи перебувають у відчаї. Тому кажу: шукайте у всіх сферах — у документальному кіно, в ігровому кіно, у фото... Тепер можна знайти, якщо добре пошукати! Пояснюйте себе! Тому що ми дуже мало відчуваємо одне одного. І всі наші зусилля, і мої багаторічні подорожі університетами і країною говорять про те, що в нас немає сталого пульсу, але ми є організмом, який бореться. Тож усіма силами мусимо допомагати тому здоровому, що є в нашому організмі.
Під час перебування «Дня» у Львові відбулася гарна акція «Подарунок рідній школі».
Дарувальників виявилося достатньо. Наприклад, управління освіти Львівської міської ради закупило комплекти книг із «Бібліотеки газети «День» для всіх шкіл міста.
Випускник Львівської політехніки, а ще — співзасновник Мистецького фонду імені короля Данила Степан Кубів подарував книги з «Бібліотеки газети «День» Міжнародному інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою та десять річних передплат на газету «День» бібліотекам міста. Голова Асоціації випускників Львівської політехніки, директор філії «Укрсоцбанку» Олег Сергєєв подарував книжки з «Бібліотеки «Дня» та річну передплату на «День» альма-матер.
Серед дарувальників також радник голови Старосамбірської районної ради Любомир Войтів, регіональний представник програми «Бібліоміст» Юлія Галій, студентки факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка та випускниці Літньої школи журналістики «Дня» Юліана Лавриш та Христина Бондарєва, студент Львівської політехніки та неодноразовий переможець фотоконкурсу нашої газети Максим Нич, студенти Львівського інституту менеджменту Сергій Горбач та Анастасія П’ясична.
ВРАЖЕННЯ
Олеся ПАЛІНСЬКА, науковий співробітник Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка»:
— Зустріч з Ларисою Івшиною в Міжнародному інституті освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка» стала доброю нагодою для інтелектуальної розмови про сучасний стан українського суспільства, який не може не викликати занепокоєння не лише у професійних політологів, але й у кожного громадянина. Адже «День» — газета, яка активно звертається на своїх сторінках і до сучасних подій, і до нашої історії. Більше того: можна сказати, що новітня історія певною мірою твориться, викристалізовується на сторінках газети. Також у ході розмови ми змогли поговорити і про співпрацю газети з інститутом, зокрема щодо популяризації навчально-методичних видань, розроблених працівниками інституту для українознавчих осередків зарубіжжя, — підручників і посібників з української мови як іноземної.
«День» та «Екстракти» мені цінні тим, що збирають усні історії нашого часу, в яких важливі не так пошук фактів, як особисті переживання, інтерпретація подій, бо ми цього не прочитаємо у жодному підручнику історії. Найкращий шлях у майбутнє — інвестувати у людей. Газета «День» інвестує у людей. Дякую газеті й особисто її головному редакторові за можливість говорити. МІОК, представником якого я є, пропонує долучати до цих голосів українців з цілого світу.
Христина БУРШТИНСЬКА, професор, голова товариства «Просвіта»:
— Виставка «Дня» — неоціненна, бо показує нашу велич і незнищенність. Хочу від імені всіх політехніків низько вклонитися Ларисі Івшиній і подякувати за ту роботу, бо саме з роботою «Дня» у нас зміцнюється почуття могутності духу, відбірності, ваш «День» наближає справдешній день нашої незалежності. Ми сердечно вітаємо Ларису Івшину в нашій альма-матер і сподіваємося, що зустрічі буде продовжено. Готуючись до зустрічі з пані Ларисою, я переглянула добірку «Дня» за цілий рік. Що вражає найбільше? Глобальність, масштабність мислення, ваша відповідальність і ваш інтелектуалізм. У вас немає нічого зайвого, нічого маленького, з вашої газети нас направляють, формують і ще і ще раз нас виховують могутні постаті — Євген Сверстюк, Ліна Костенко, Оксана Пахльовська, Іван Дзюба, Сергій Кримський.
Ігор КАЛИНЕЦЬ, лауреат Шевченківської премії, поет і громадський діяч:
— Світло «Дня» — це світло гуманізму, доброти. Це те, що є найкраще й закладено у душах нашого народу. Фотовиставка «Дня» потрібна не лише газеті, а нам усім, бо кожна світлина позначена добротою, національною ідеєю, любов’ю. Про ці роботи навіть не хочеться говорити «знімки» — це світлини, які відокремлені від тієї темряви, яка ще не хоче нас відпускати. «Добро перемагає зло» — в цьому я бачу завдання фотовиставки «Дня» і в цьому є шляхетна мета газети «День» і зокрема її головного редактора.
Ярослава ВЕЛИЧКО, головний редактор тижневика «Аудиторія» Львівської політехніки, авторка «Дня»:
— Для мене газета «День» є зразковою в тому сенсі, що широко висвітлює питання історії, історичної пам’яті. Це ті речі, які визначають наше майбутнє. Говорю про «День» також як про зразок інтелектуального максималізму. Схвалюю бажання «Дня» заглянути у кожен куточок нашої країни — немає значення, чи це маленьке село, чи це столиця. І це є бажанням журналістів «Дня» відчути найменші порухи українського життя.
Остап ДРОЗДОВ, автор та ведучий політичної програми «Прямим текстом» (канал ZIK):
— Газета «День» є думаючим символом журналістики, яка не йде за подією, принципово цього не робить, яка хоче формувати красиве та розумне суспільство, а не догоджати. Журналісти газети «День» далеко попереду порівняно з тим, що маємо загалом у журналістиці-2010. Це важлива робота на майбутнє, без якої ця держава уже б забуксувала давно. Якщо забрати такий інтелектуальний острівець, як «День», то ми отримаємо країну, де примітивні споживачі залюбки споживатимуть «Маргошу», тішитимуться Потапом і Настею Каменських, а свої думки відкладатимуть на поличку до кращих часів. «День» привчає людей до смислу і глибокої думки. Це потрібно робити. Це, можливо, не всі розуміють, та й не треба, щоби розуміли. Але, повторю, якщо цього не робити, то невдовзі перетворимося на напівафриканську країну з карнавальною нацією, яка тільки те й робитиме, що битиме в бубон.
Олег СЕРГЕЄВ, голова Асоціації випускників Національного університету «Львівська політехніка»:
— Я подарував «Політехніці» всі книги із «Бібліотеки газети «День» та передплату на газету. У першу чергу через те, що дуже люблю «Львівську політехніку». По-друге, мені здається, що є один спосіб, аби щось дізнатись і стати кращим, — це читати. На жаль, із сучасними технологіями ми часто відходимо від читання, а цього не варто робити. Читати, читати і ще раз читати — єдиний і найкращий рецепт. Я читаю електронну версію газети «День». Найбільше, що приваблює, — висвітлення політичних питань. Хоч би як ми хотіли позбутися цього наболілого, на жаль, поки не можемо цього зробити.
Михайло СКУЛЬСЬКИЙ, професор кафедри фізики Національного університету «Львівська політехніка»:
— «День» — газета патріотичного характеру. У ній є багато матеріалів, які дають мені картину не тільки політичного, а й загального життя України. Читаю «День» від самого її заснування, а тепер-от передплатив.
Василь ГЛИНЧАК, заслужений журналіст України, Львівське обласне телебачення:
— Газету «День» я визнаю насамперед за її інтелектуальність. Окрім того, мені як телевізійнику дуже симпатичні огляди Ігоря Лосєва. Я його навіть цитував у одній із своїх передач, коли він писав про «всезагальну розважальність» наших телеканалів у суспільстві. Газета поміркована у своєму інтелектуалізмі, чим вона і здобуває свою публіку. Хоча, можливо, варто було б спробувати вивести на шпальти різкіші газетні жанри, такі як фейлетон, гострі репліки. Сьогодні на читацькій конференції була створена така атмосфера, у якій Лариса Івшина могла відчути ставлення львів’ян до газети «День». Утім, я хотів сьогодні виступити і сказати, що навіть при наявності такої газети у нас не знімається питання присутності загальнонаціональної української масової газети. 2008 року я писав про це Кириленкові із пропозицією створення газети, яка б продовжувала традиції Всеукраїнської газети «Рада». Це має бути газета, яка б сама себе утримувала і яку б передплачував народ. А «День» — газета для міського інтелектуального населення.
Олена ДОВГА, заступник директора Львівського фізико-математичного ліцею:
— Для нашої бібліотеки у ліцеї я придбала книги із серії «Бібліотека газети «День» — «Екстракт 150», «Екстракт +200» та «Ukraina Incognita». Вчора на одному із львівських телеканалів переглядала виступ пані Лариси Івшиної і вирішила зробити таке придбання. Власне, до цього часу я й із газетою не була знайома. Проте після прочитання останніх двох номерів враження тільки позитивні. Тексти я б назвала дуже вивіреними. Сьогодні на відкриття фотовиставки прийшла із нашими гімназистами — усього нас шістнадцятеро, учні активно долучаються до таких вагомих подій міста. Що ж стосується фотовиставки... Знаєте, до світлин я ставлюся відсторонено і воліла б бачити малюнки, але фотовиставка, мабуть, змінить моє ставлення до фотографії.
Степан КУБІВ, громадський діяч, подарував книги з «Бібліотеки «Дня» й десять річних передплат на газету бібліотекам міста:
— Низький уклін редакції газети «День», особливо пані Ларисі, за ту справу, яку вона робить, адже «День» — це газета правди, бо матеріали її шпальт торкаються і минулого, і теперішнього, і майбутнього. Натхнення, яке дає фотовиставка, спонукає йти у майбутнє зі змінами. Кожне фото «Дня» — це історія, яка об’єднує ідентичність минулого. Під час спілкування із представниками часопису «День» зрозумів, що це глибинні і високоморальні представники нашого суспільства, України, люди, які вірять у міцну державу. Сьогодні ми обмінялися з «Днем» книгами: мої колеги з Фонду подарували «Вернись із спогадів», «Ікона на склі», «Цитадель», «Як збудувати рідну хату». Тільки на правді минулого ми можемо будувати якісну державу. Хочу побажати редакції «Дня», щоб вона продовжувала і надалі цю державницьку місію, адже те, про що пишуть ваші журналісти, — це добра пам’ять і правда.
Віра ЛЯСКОВСЬКА, депутат Львівської міської ради:
— Передовсім треба подякувати головному редакторі «Дня» за чесність у фахові. І взагалі — це велике щастя мати в Україні такий дзвін, як газета «День».
Оксана БАРАНОВСЬКА, старший науковий співробітник Національного університету «Львівська політехніка»:
— Сьогодні я купила книгу Лариси Івшиної «Мої університети» — це перша цеглинка до моєї бібліотеки. Ми з чоловіком і синами регулярно купуємо газету «День», яка завжди повна інформації, аналізу та українськості. Мені подобається оформлення газети, інтелектуальний стиль викладу. Треба, щоб таких українських газет було значно більше.
Сергій ХАРАХУ, заступник директора Класичної гімназії Львова:
— Газета «День» виховує патріотичну молодь, яка повинна бути обізнаною із усіма процесами, висловлювати власну незаангажовану точку зору. Тому разом із гімназистами ми прийшли на сьогоднішню фотовиставку. Вже перші світлини вразили мене своєю різноплановістю і оригінальністю. Такою різнобічною є й наша Батьківщина. Сьогодні я зробив передплату для гімназії на газету «День». Треба сказати, що наш навчальний заклад передплачує багато різних видань. Тепер наша пресова скарбничка поповниться передплатою п’ятничного номера «Дня» й англомовного дайджесту.
Соломія ОНУФРІВ, доцент кафедри української преси факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка:
— Газета «День» є найпопулярнішою газетою, виданням для освічених людей, яке дає знання як для студентів, так і для викладачів. Для мене свого часу відкриттям «Дня» була праця Джеймса Мейса, особливо коли ми готували матеріали збірника про Голодомор. Крізь призму публікацій цього науковця газета відкрила Україні і світові правду про події 1930-х років. Вагомими є й публікації Оксани Пахльовської, зокрема ті, де порушено проблеми Європи.
Ярослав ЛЯЛЬКА, історик:
— Газету «День» читаю від моменту її заснування, адже ця газета — енциклопедія історії, культури, літератури. Постійно пропагую газету, щоб її передплачували. Часом мені подобаються деякі матеріали, я їх вирізаю і зберігаю у своєму домашньому архіві. Думаю, що нині нема кращої газети, ніж «День», тому сьогодні зробив собі подарунок — придбав «Екстракт + 200».
Василь ЛИЗАНЧУК, завідувач кафедри радіомовлення і телебачення факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка:
— Читацька конференція головного редактора газети «День» та фотовиставка органічно поєднані між собою. Фотовиставка відтворює найрізноманітніші аспекти українського життя. Через ці світлини можемо пізнавати себе, свою Батьківщину, особливості нашого громадянського розвитку. Читацька конференція вчергове підкреслила, що колектив газети на україноцентристських позиціях, бо саме з цих міркувань газета висвітлює події і в державі, і у світі загалом. Розмова, яка відбулася впродовж конференції, є на часі; порушені питання ще раз спонукають кожного з присутніх замислитися, що саме від нього дуже багато залежить: майбутні кроки розвитку, подолання національної інертності, відчуття громадянської мужності.
Ірина КЛЮЧКОВСЬКА, директор Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка»:
— Чому для нас, працівників МІОК, такою важливою була зустріч з головним редактором газети «День» Ларисою Івшиною — гостею нашого інституту? Мабуть, тому, що вважаємо це видання одним із найцікавіших, найактуальніших в Україні. Сама назва «День» — як символ сьогодення, бурхливого, контроверсійного, наповненого подіями. День на противагу ночі та темряві, — як символ світла для України і нас, українців.
Для нас газета «День» — це дискусія, полеміка, роздум, критика. Газета «День» — це наш університет і, зрештою, газета «День» — це сучасність, минуле і майбутнє. Це майданчик для зустрічі та спілкування з фантастичними людьми і простір, на якому може звучати голос усіх нас в Україні і ще 20-ти мільйонів українців поза нею.
Для нас важливою була зустріч з Ларисою Івшиною як з капітаном корабля, що впевнено веде свою команду бурхливим неспокійним морем України, формуючи світобачення мільйонів. Після зустрічі та розмови з нею люди міняються, усвідомлюючи свою важливість, роль і значення у житті нашого спільного Дому. Бо насправді українець — не «малий», а великий у своєму чині, у своїх діях та в чесній праці.
Для мене як для педагога вагомим є також те, що газета робить ставку на молодь з чітким усвідомленням того, що вже завтра молоді люди зі студентської лави керуватимуть країною.
Галина ШМІЛО, молодший науковий співробітник Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою НУ «Львівська політехніка»:
— Розмова з пані Івшиною — це відкритий філософський діалог, який спонукає замислитись над сучасною українською дійсністю, над важливістю публічного слова, як усного, так і друкованого на шпальтах газет, над його якістю, наповненістю змістом. Філософсько-історичним духом наповнена кожна сторінка газети «День». Не будучи науковим виданням, газета стала клубом інтелектуалів, для вступу у який не потрібні високі регалії, членські внески чи особливі заслуги — лише ваше унікальне мислення, ваші конструктивні думки, ваш новий погляд на вирішення давно наболілих проблем. Викладені сьогодні у статті, вони вже завтра впливатимуть на суспільство.
Підготували Тетяна КОЗИРЄВА, «День», Львів; випускниці Літньої школи журналістики «Дня» Юліана ЛАВРИШ та Христина БОНДАРЕВА, фото Юрія ГАРКАВКА, «День»
