Світова фінансова криза, що посилила безробіття, вступ до Шенгенської зони і Євросоюзу східноєвропейських держав — ці і інші чинники визначають тенденції розвитку міграційну політику розвинених держав. Але якщо поглянути на ініціативи їх урядів, то про якусь загальну світову тенденцію говорити важко.
Так, в одних державах імміграційне законодавство стає більш жорстким. Торік Велика Британія, зокрема, скасувала категорію віз «робота після навчання», яка дозволяла студентам, що здобули освіту в одному з британських навчальних закладів залишитися в країні ще на два роки. Зате ввела для них категорію «випускник-підприємець», дозволяючи залишитися, якщо володієш підприємницьким досвідом або зможеш запропонувати «інноваційні ідеї світового рівня». Посилилися вимоги щодо працевлаштування для всіх, хто в’їжджає до країни за робочою візою. Скажімо, домашні працівники можуть працювати лише у наймача, з яким вони приїхали до Великої Британії або в того, до кого вони приїхали. При цьому права подавати заяву на отримання посвідки на проживання цю категорію іммігрантів позбавили.
Півроку тому бельгійські депутати змінили правила надання громадянства країни іноземцям, практично ліквідовуючи так звану натуралізацію — найпростіший і швидший спосіб здобуття бельгійського паспорта, за яким громадянами Бельгії щорік ставали близько 5 тисяч мігрантів. Раніше кандидат мав довести палаті парламенту, що останні три роки проживає у своїй приватній власності в Бельгії. Тепер же такий дозвіл прийматиметься лише у виняткових випадках, прохач має довести особливі заслуги в науці, спорті, культурі і соціальній сфері.
«ЗАКОН ПРО МРІЮ» ТА ІНШЕ
Інші ж країни вирішили зробити своє імміграційне законодавство ліберальнішим. Торік Польща дозволила подвійне громадянство і спростила надання його іноземцям. Отримати його зможе, зокрема, той, хто за багато років перебування в країні інтегрувався в суспільство, знає польську мову і має джерела утримання. У Польщі легально мешкає більше 100 тисяч іноземців, третина з яких — українці.
Як обіцяє президент США Барак Обама, вже до кінця цього року має бути ухвалено так званий «Закон про мрію». Громадянство країни зможе отримати всякий, хто пройде перевірки на кримінальне минуле, погасить існуючі штрафи і вивчить англійську мову. На спрощену схему отримання громадянства можуть претендувати близько 11 мільйонів нелегальних іммігрантів, що вже мешкають на території США.
Розпад Радянського Союзу 1991 року створив правові й бюрократичні перешкоди, які досі впливають на життя людей. За одну ніч мільйони радянських громадян стали особами без громадянства, і багато хто з них не отримав громадянства жодної з країн-правонаступниць. В Україні закон «Про громадянство» було ухвалено в рік виходу зі складу Союзу. Особи, які постійно мешкали на території України на момент ухвалення закону, отримали громадянство, а ті, хто прибув сюди після 1991 року із радянськими паспортами чи без документів, зіткнулись із труднощами.
Цього року також мають набрати чинності поправки і до французького законодавства — власті Франції порахували, що потрібно спростити отримання французького громадянства і ввести новий статус для іноземців — «багаторічне перебування в країні». Це полегшить життя 50—60 тисячам іноземців, що легально перебувають у Франції.
КОГО, ДЕ І ЧОМУ ЧЕКАЮТЬ
Потрібно зазначити, що багато розвинених держав зацікавлено в тому, що б переманити до себе громадян інших країн. Причини можуть бути різними, як і ті переваги, які вони пропонують. Одна з основних причин — бажання мати талановитих учених і висококласних фахівців різних галузей. Наприклад, для отримання австрійського громадянства потрібно жити в цій країні 10 років без перерви, що підтверджується реєстрацією за місцем проживання. Для видатних же вчених, діячів мистецтва і промисловців цей термін скорочується до 6 років.
Нові громадяни допомагають розв’язати і якісь тимчасові проблеми держав. Близько трьох років тому командування збройних сил США відчуло певний дефіцит, наприклад, фахівців з опрацювання розвідувальної інформації із знанням іноземних мов. Тому вирішили брати іноземців, що мають тимчасову посвідку на проживання в Америці. Надання громадянства США їм гарантували вже через півроку служби.
Восени торік влада Іспанії вирішила, що для інвесторів, які бажають отримати громадянство країни, потрібно зменшити мінімальну вартість нерухомості, якої вони мають для цього купувати, з 250 тисяч євро до 160 тисяч. Річ у тім, що в Іспанії є проблема з продажем нерухомості, і таким чином уряд сподівається її розв’язати.
Крім того, навіть з високим рівнем безробіття ті ж європейські країни зацікавлені в дешевій робочій силі. Корінні мешканці й іммігранти, що навіть досягли успіху, вже не хочуть працювати на непрестижній роботі (різноробочі, доглядальниці, хатні робітниці тощо), а легальні працівники все-таки поповнюють бюджет. Тому працедавці беруться оформляти іноземців. Хоча нещодавні зміни в імміграційному законодавстві Великої Британії, Іспанії і Німеччини ускладнюють в’їзд некваліфікованих працівників: для працевлаштування іноземця працедавцеві потрібно оформляти спеціальний дозвіл на роботу для нього. І відповідний орган перевіряє, чи немає на цю посаду претендентів з країн ЄС, а потім вирішує, чи видавати дозвіл.
Згідно з результатами дослідження фонду Fundacion Rey Balduino і організації Migration Policy Group, яка займається питаннями імміграції, кращою країною для мігрантів є Іспанія — до 70% мігрантів знаходять роботу, не зазнаючи труднощів з отриманням потрібних документів або утисків з боку працедавців і місцевого населення.
Якщо говорити про Україну, то певні зміни в законодавстві, що стосується питань громадянства, у нас теж є. Наприклад, воно забороняє мати друге громадянство. І восени торік парламент установив нові штрафи за приховування факту отримання іноземного громадянства. Неподання або невчасне подання заяви громадянина, що добровільно отримав іноземне громадянство, спричиняє стягнення штрафу від десяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170 до 510 гривень). Також вводиться обмеження на обіймання особами, що мають подвійне громадянство, посад у СБУ, Антимонопольному комітеті, податковій, Рахунковій палаті та в інших державних установах.
ЕМІГРАНТ ЕМІГРАНТОВІ — ДРУГ, ТОВАРИШ І... РОБОТОДАВЕЦЬ
Проте зайняти населення роботою високорозвинені країни намагаються, у тому числі і за рахунок інших, багатших іммігрантів. Йдеться про так звану бізнес-імміграцію, тобто отримання громадянства країни за інвестиції. В економіку США, наприклад, потрібно інвестувати мільйон доларів або принаймні 500 тисяч, якщо це робиться через регіональні центри, які зазвичай розташовані в малонаселених районах з високим рівнем безробіття. І створення нових робочих місць є важливим чинником для отримання американського громадянства через інвестиції — потрібно забезпечити робочими місцями з повною зайнятістю щонайменше 10 американців. Інвестувавши в уже існуюче підприємство, кількість його працівників (або його чисту вартість) потрібно збільшити хоча б на 40%. Отримавши тимчасову гринкарту, через два роки можна подати документи на ПМП. Вийти ж з інвестиційного проекту можна лише через 5 років.
І тут спостерігається тенденція до подорожчання: фінансова криза привела до того, що держави хочуть заробити на цьому більше. Наприклад, з 1 липня 2011 року сума інвестицій, потрібних для переселення до Канади, була збільшена в два рази (з 400 тисяч CAD до 800 тисяч CAD). Для участі в програмі інвестор повинен засвідчити, що володіє легально заробленими статками 1,6 мільйона CAD (раніше було 800 тис CAD). Відрахування ці робляться до Державної скарбниці, і повернення інвестиції без нарахування відсотків гарантується через 5 років з моменту видачі візи. Але в уряді Канади вже задумалися про те, щоб зробити їх постійним вкладом в канадську економіку, а не просто позикою.
Велика Британія ж вирішила заробити на тих, хто бажає отримати її громадянство швидше. Так, мінімальний розмір інвестицій в економіку Британії для отримання її громадянства становить один мільйон фунтів стерлінгів. Протягом 5-ти років потрібно вкладати в державні боргові облігації, акціонерний або позиковий капітал британських компаній. Віза інвестора оформляється на заявника і його родину (дружину і дітей до 18 років). Її видають на три роки і чотири місяці. Після цього одержання постійної посвідки на проживання залежить від обсягу інвестицій: з умовою вкладень від 1 до 5 мільйонів фунтів початкову візу потрібно буде продовжити ще на два роки, з умовою інвестицій від 5 до 10 мільйонів фунтів посвідку на проживання дають через три роки, при 10 мільйонах і більше — через два.
«СОТНІ ТИСЯЧ ОСІБ У ЄВРОПІ НЕ МАЮТЬ ГРОМАДЯНСТВА...»
При цьому влада кожної з країн розуміє, що паралельно потрібно посилювати боротьбу з нелегальною міграцією. Йдеться про контроль кордонів (наприклад, технічні нововведення і збільшення штату прикордонної служби). Про дедалі більшу відповідальність для працедавців, які не можуть підтвердити легальний статус працівників, — аж до введення кримінального переслідування для таких працедавців.
«Сотні тисяч осіб в Європі не мають громадянства взагалі. Безгромадянство з часом не зникає, а передається через покоління. Уряди мають діяти енергійніше, щоб розірвати це зачароване коло», — написав на сайті Ради Європи комісар організації з прав людини Нільс Мужнієкс.
До речі, за його даними, Україна ввійшла до четвірки європейських країн, в яких проживає найбільша кількість осіб без громадянства. Значна кількість дітей без громадянства живе в Латвії та Естонії. Законодавство Латвії надає особливий статус 304 тисячам «негромадянам», а в Естонії їх мешкає ще 92 тисячі. «Дві інші європейські країни із значною кількістю осіб без громадянства — Росія і Україна, де до основних груп ризику потрапляють цигани і особи, що належать до меншин, депортованих за часів Сталіна. Згідно з останнім переписом населення, кількість осіб, що вважають себе особами без громадянства, в Росії становить 178 тисяч. В Україні цей показник наближається до 40 тисяч і включає майже 7 тисяч раніше депортованих осіб, що повернулися до Криму», — зазначає Мужнієкс.
КОМЕНТАР
Ахтем БЕЙТУЛЛАЄВ, виконавчий директор Громадської організації «Фонд з натуралізації та прав людини «Сприяння» — партнера-виконавця програм УВКБ ООН в Україні:
— Зараз в Криму зовсім інша ситуація. Починаючи з 1996 року, наш фонд сприяв натуралізації і отриманню громадянства сотнями тисяч людей. Проблему осіб без громадянства було вирішено в основному в період, коли діяла угода між Україною та Узбекистаном про натуралізацію осіб без громадянства, яка функціонувала впродовж першого етапу з 1998 року до 31 грудня 1999 року, і яку було продовжено до 31 грудня 2001 року. Тоді наш фонд сприяв натуралізації і отриманню громадянства України більш ніж 95 тисячами чоловік, переважно це були колишні депортовані, які побажали стати громадянами України. Сьогодні гостроту проблеми знято. За нашими неофіційними даними, в Криму мають «Посвідчення на проживання» («вид на проживання») приблизно 550 чоловік, а таких, які потребують того або іншого виду натуралізації, приблизно 300—400 чоловік. Останнім часом нашої допомоги потребують від 60 до 80 чоловік щорічно. 2012 року, наприклад, до нас звернулися приблизно 80 осіб, і більше 60 з них пройшли всі формальності й натуралізувалися, четверо з них стали громадянами України. Приблизно третина осіб, що потребують натуралізації, є колишніми депортованими. Зараз в основному це люди, які мають на руках паспорти СРСР, що вже не діють, і які з певних причин не змогли стати громадянами тієї або іншої країни СНД.
Микола СЕМЕНА, «День», Сімферополь
ФОТО НАДАНО УВКБ ООН. ІЗ ПРОЕКТУ ГРЕГА КОНСТАНТІНА «ЛЮДИ НІЗВІДКИ»
