Територія Києво-Печерської лаври одночасно має двох наглядачів — Успенський собор і Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник. Зони відповідальності у них відносно різні, а от за збереженням усіх пам’яток на території святині стежить заповідник. Зважаючи на те, що монастирю за останні роки вдалося звести з нуля близько 20 нових об’єктів, адміністрація не справляється зі своїми функціями. Свіжий приклад, про який днями розповів у «Фейсбуці» археолог Максим Левада, стосується того, що на території Східного господарського подвір’я будується без дозвільних документів гуртожиток 24 на 12 метрів. Фотодокази він виклав на своїй сторінці у соцмережі.
Факт будівництва підтверджують і в заповіднику. Член колегії головної ради Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Ірина НІКІФОРОВА надала в розпорядження «Дня» інформаційну довідку, підготовлену адміністрацією Києво-Печерського заповідника. У ній ідеться, що рік тому на території Східного господарського подвір’я будувалися дві інші споруди: двоповерховий гуртожиток для робітників, розміром 9,7 на 10 метрів, та одноповерхова будівля, розміром 5,8 на 8 метрів, в якій розташовувалось приміщення для виконроба. Та їх знесли. Або для того, щоб збудувати щось інше, більш масштабне, або тому, що дослухались до зауважень ЮНЕСКО.
Заповідник наполіг, щоб монастир повідомив про ці будівництва Центру Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО та ІCОМОS (Міжнародна рада з охорони пам’яток та історичних місць, дорадчий орган ЮНЕСКО). Звісно, там не схвалили таких планів і зазначили, що будувати на Східному господарському подвір’ї взагалі не можна. Якщо ж потрібні будівлі для розміщення паломників, ІCОМОS радив перебудувати для цього наявні старі споруди, при цьому не порушуючи регламентних вимог щодо висоти, площі, об’єму та архітектурного стилю.
Натомість монастир демонтував два недобуди, переробив документацію про будівництво вже одного корпусу та направив їх на погодження до заповідника та Мінкультури, йдеться у довідці. Утім, не чекаючи відповідей, монастир розпочав зведення гуртожитку. Як додала Ірина Нікіфорова, від УТОПІКу підготували нове звернення до ІCОМОS про небезпечне будівництво на території лаври. До речі, після розголосу будівельна техніка зникла зі Східного подвір’я.
Сергій КРОЛЕВЕЦЬ: Поки суспільство в очікуванні Томосу, лавру продовжують шаленими темпами забудовувати невідомі «інвестори». Рік тому робоча група УТОПІКу направила свої висновки до Мінкультури про те, що відбувається на території лаври. Здається, там немає людей, здатних осмислити реальний стан речей. Адже новобудови в лаврі — це понад 20 тисяч квадратних метрів площ, власник яких невідомий. І це не самовільна забудова, вона відбувається з мовчазної згоди державних органів. На жаль, пам’ятку ЮНЕСКО спотворили до невпізнання
«Треба зупиняти це будівництво. Це не просто забудова в якомусь районі Києва, це ж пам’ятка ЮНЕСКО, — зазначає Сергій КРОЛЕВЕЦЬ, голова Всеукраїнської асоціації музеїв, екс-директор Києво-Печерського заповідника. — Я знаю, як у користування церкви передавався кожен корпус, про це я говорив ще 15 років тому. Спочатку це був штурм, захоплення, переважно у квітні, як подарунок наміснику, а потім оформлення захоплення цього корпусу якимись манівцями. Для цього шукали різні юридичні шляхи. Усі директори після мене були націлені на узаконення цих забудов, вигадували різні терміни, відсутні у законодавстві, як-от про реставраційне відтворення чи реставраційне відновлення. На жаль, в останні років вісім держава стала на шлях узаконення усіх забудов. Мені про це говорили чиновники у високих кабінетах, і основним ініціатором була Державна служба охорони культурної спадщини. Якраз та структура, яка б мала стояти на сторожі пам’яткоохоронного законодавства».
«Поки суспільство в очікуванні Томосу, лавру продовжують шаленими темпами забудовувати невідомі «інвестори», — додає Сергій Павлович. — Рік тому робоча група УТОПІКу направила свої висновки до Мінкультури про те, що відбувається на території лаври. Здається, там немає людей, здатних осмислити реальний стан речей. Адже новобудови в лаврі — це понад 20 тисяч квадратних метрів площ, власник яких невідомий. І це не самовільна забудова, вона відбувається з мовчазної згоди державних органів. На жаль, пам’ятку ЮНЕСКО спотворили до невпізнання».
Громадськість невдоволена слабкою позицією заповідника. Адже роздобута експертами інформаційна довідка — це майже інсайдерська інформація. На офіційному сайті заповідника нічого подібного ви не знайдете.
Нагадаємо, рік тому Міністерство культури проводило конкурс на посаду генерального директора заповідника. Колишній його керманич Любомир Михайлина теж брав у ньому участь, але конкурс визнали таким, що не відбувся. Мінкультури обіцяло провести його повторно за місяць. Минув уже рік, виконувачем обов’язків гендиректора досі залишається Олександр Рудник, представник команди Любомира Михайлини. Інших новин про обіцяний конкурс у стінах Міністерства культури не чути.
Натомість начальник управління охорони культурної спадщини Міністерства культури Олександр ЄПІФАНОВ зазначив, що проблему ускладнює відсутня в заповідника землевпорядна документація: «Наразі заповідник перебуває у стадії оформлення речових прав користування земельною ділянкою. На жаль, вона до кінця не була легалізована, тому остаточних меж земельної ділянки, визначених та закріплених за заповідником, не існує. Однак є режим використання території буферної зони, який зарегламентує можливі і неможливі містобудівні перетворення. Наразі проект землевідведення готовий, але стоїть питання про неможливість відведення деяких земельних ділянок, якими зараз користується КО «Київзеленбуд» та Національний історико-архітектурний музей «Київська фортеця». Тому сьогодні це питання обговорюється з ними, і як тільки воно буде вирішено, будемо ініціювати перед міським головою, щоб він видав розпорядження щодо цих ділянок».
«Загальна площа цієї ділянки має були 32 гектари, сьогодні маємо розроблену документацію на 26 гектарів, — продовжив чиновник. — Мінкульт долучається до переговорних процесів. Ми згодні, щоб отримати хоча б ці 26 гектарів, хоча є режим використання буферної зони. Він регламентований незалежно від того, чи є землевпорядна документація. Різниця в тім, що заповідник зможе сам вживати певних заходів реагування на певні будівельні процеси. Щодо останнього випадку, то заповідник нас повідомив про ці перетворення, ми виїхали та склали припис, вимагали від монастиря припинити ці будівельні процеси та привести ділянку в попередній вигляд. Також готуємо звернення до Національної поліції, щоб з’ясувати, чи є підстави для відкриття кримінального провадження за цим фактом».
