Як і усе «геніальне», тіньова економіка в Україні народилася дуже просто: коли держава необачно вводить надподатки на прибуток, тоді економіка іде в «тінь». Підприємці та підприємства, що працюють в «тіні», по-перше, не сплачують належних податків до державного бюджету, а отже, в такий спосіб обкрадають суспільство, по друге, роками виплачують занижену зарплату найманим працівникам, тобто жорстко експлуатують і обкрадають працюючих, і, по- третє, значну частину прибутку незаконно виводять за межі України, інвестуючи економіки інших країн. Таким чином, робота в «тіні» для них потрійно вигідна, хоча і не зовсім безпечна.
Але це тільки верхній, т.зв. подієвий рівень. Мотиви ж лежать значно глибше.
Щоб мати більш-менш повну картину «тінізації» української економіки, перейдемо від суб’єктивних проявів до системних наслідків. У цьому контексті слід звернути увагу на трансформаційні процеси в легальній та тіньовій економіці. Якщо в державі паралельно з легальною існує тіньова економіка, то ефективність легальної економіки (дискримінованої високими податками) завжди буде мінімальною. Тому що в такій ситуації неодмінно з’являються приховані канали перетікання прибутків з легальної економіки в тіньову. А при значних обсягах тіньової економіки легальна вироджується, переростає в живильний придаток і публічне прикриття для тіньової, таким чином трансформуючись у мінімально ефективну. Отже, цілком очевидно, що за таких обставин, хоч який би податковий тиск держава чинила на легальну, мінімально ефективну економіку, вона не зможе забезпечити наповнення бюджету. І, водночас, хоч які б кошти спрямовувала на відродження і реформування економіки, ці інвестиції не дадуть бажаного результату, тому що всі вони спочатку потраплятимуть в тіньову економіку, а звідти — до кишень тіньових ділків, а національна економіка і надалі залишатиметься мінімально ефективною.
